Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2020 року

Київ

справа №415/123/17

адміністративне провадження №К/9901/29648/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Смоковича М.І.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №415/123/17

за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в містах Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному лейтенанта поліції Глєбової Ю.Ю., Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в містах Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному Департаменту патрульної поліції про визнання дій незаконними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Ханової Р.Ф., суддів Василенко Л.А., Гайдара А.В.

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати незаконними дії інспектора взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в містах Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному лейтенанта поліції Глєбової Ю.Ю. щодо складання постанови АР № 153957 від 30.12.2016 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та ч. 1 ст. 126 КупАП та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 30.12.2016.

2. На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки позивачем не порушувалися Правила дорожнього руху в час та за обставинами, що зазначені інспектором поліції у постанові про адміністративне правопорушення.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 02 березня 2017 року позов задоволено: визнано незаконними дії інспектора взводу 1 роти 4 батальйону УПП в м. Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному лейтенанта поліції Глєбової Ю.Ю. по притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності; скасовано постанову серії АР №153957 від 30.12.2016 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КупАП та ч.1 ст. 126 КупАП.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, щоу діях позивача відсутній склад правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.

5. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року скасовано постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 02 березня 2017 року, прийнято нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

6. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що постанова про адміністративне правопорушення (ч. 1 ст. 126 КУпАП) є законною, прийнятою відповідачем на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Законом.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що під час зупинки транспортного засобу з причин непрацюючого заднього стоп сигналу, працівники поліції могли лише вказати водію на таку несправність, але не мали права застосовувати адміністративну відповідальність у вигляді штрафу.

ІV. Позиція інших учасників справи.

9. Відповідач надав до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року.

11. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано 29 квітня 2020 року для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючого судді), Радишевській О.Р., Смоковичу М.І. на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Деревицької від 29 квітня 2020 року №699/0/78-20.

12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 13 травня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження.

13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 10 червня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 11 червня 2020 року.

VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

14. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30 грудня 2016 року інспектором взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в містах Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному Департаменту патрульної поліції Глєбовою Ю.Ю. винесено постанову серії АР №153957 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч.1 ст.121 КупАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн, що є санкцією ч.1 ст. 126 КупАП (двадцять п`ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

15. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач, керуючи транспортним засобом ВАЗ 21083 д.н.з. НОМЕР_1 , рухався з непрацюючим заднім правим стоп сигналом, чим порушив п.п.31.4.3 (а) ПДР України та при перевірці документів не пред`явив поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 (г) ПДР України.

16. Вважаючи вказану постанову незаконною, позивач звернувся до суду.

VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

17. Конституція України від 28 червня1996 року №254к/96-ВР

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017)

Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

19. Абзацом 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) передбачено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 2 частини 1 статті 32 Закону №580-VIII поліцейським надано право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів що підтверджують відповідне право особи, у випадку якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

20. Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306

Відповідно до п. 31.1. Правил дорожнього руху (далі - ПДР) технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Підпунктом 31.4.3.«а» ПДР передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, зовнішні світлові прилади: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 грудня 2010 року №630 затверджений національний стандарт України з наданням чинності з 1 липня 2011 року ДСТУ 3649:2010 Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання (далі - ДСТУ 3649:2010).

Розділом 6 ДСТУ 3649:2010 встановлені вимоги щодо безпечності технічного стану колісних транспортних засобів. Зокрема, сигналізатори вмикання світлових приладів мають бути роботоздатні та мати передбачені конструкцією символи (п.6.1.4.), сигнали гальмування мають вмикатися під час приведення у дію відповідних органів керування гальмівних систем та функціювати у сталому режимі весь період гальмування (п.6.1.7.2), система сигналізації та контролю гальмівних систем має функціювати згідно з вимогами НЕ (де НЕ - настанова щодо експлуатації) (п.6.4.3)

21. Кодекс України про адміністративні правопорушення, уведено в дію з 01 червня 1985 року постановою Верховної Ради Українcької РСР від 7 грудня 1984 року №8074-X (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - КУпАП)

Відповідно до частини 1 статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною 1 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

23. Аналізуючи наведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

24. Судом апеляційної інстанції обгрунтовано було зазначено про те, що експлуатація транспортного засобу з непрацюючим заднім правим стоп сигналом є правопорушенням в розумінні Правил дорожнього руху, хоча і не тягне за собою адміністративну відповідальність за умови, що така експлуатація здійснюється у світлу пору доби.

25. Отже, наведене правопорушенням ПДР є підставою для зупинки поліцейським транспортного засобу відповідно до п.1 ч.1 ст. 35 Закону № 580-VIII та вимаганням відповідно до п.2 ч.1 ст. 32 Закону №580-VIII у водія пред`явлення документів, в тому числі і страхового полісу про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

26. Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції з відеозапису, долученого до матеріалів справи, позивачем не надано на вимогу інспектора поліції поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що є адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 126 КупАП та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

27. Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що постанова про адміністративне правопорушення є законною, прийнятою відповідачем на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Законом.

28. Беручи до уваги встановлене судом апеляційної інстанції, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що посилання скаржника в касаційній скарзі на порушення Донецьким апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

29. Інші доводи касатора не впливають на правильне вирішення по суті цієї справи судом апеляційної інстанції.

30. З урахуванням викладеного колегія суддів Верховного Суду не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час ухвалення рішення суду апеляційної інстанції.

31. У зв`язку з цим, відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

IХ. Судові витрати

32. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року в справі №415/123/17 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий : О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

М.І. Смокович