Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2018 року

Київ

справа №812/816/16

адміністративне провадження №К/9901/2398/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Пасічник С.С., Хохуляка В.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 (суддя С.М.Чиркін) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2017 (колегія суддів у складі: Васильєва І.А., Василенко Л.А., Компанієць І.Д. ) у справі № 812/816/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ ХІМРЕСУРС" до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання Хімресурс» (далі - позивач, ТОВ «Хімресурс») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Сєвєродонецьку) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 жовтня 2015 року № 0007041501 на суму 63 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані правомірністю віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, оскільки реальність виконання спірних господарських операцій зі спірним контрагентом підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Правочини, укладені між суб'єктами господарювання при здійсненні господарської діяльності, не мають ознак нікчемності, спрямовані на реальне настання наслідків, відповідають вимогам закону, в судовому порядку недійсними не визнавались.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року позовні вимоги ТОВ «Хімресурс» задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області від 13.10.2015 №0007041501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 63000,00 грн, з яких за основним платежем 50400,00 грн, за штрафними санкціями (штрафами) - 12600,00 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року у даній справі відповідачу відмовлено в задоволені апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Приймаючи рішення по справі, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що господарські операції, вчинені між позивачем і спірними контрагентами є реальними та підтверджуються первинною документацією, які взагалі не досліджувались податковим органом під час перевірки, оскільки проведено було камеральну, а не документальну перевірку.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає, що судові рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого зроблено хибний висновок про реальність господарських операцій між ТОВ «Хімресурс» та спірними контрагентами.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 08 вересня 2015 року ДПІ у м. Сєвєродонецьку проведено камеральну перевірку даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2015 року, про що складено акт перевірки № 365/12-14-15-01/21-34767516 з висновками про не підтвердження позивачем факту реальності здійснення господарських взаємовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання Хімресурс» та ТОВ «ТК-Торг».

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Хімресурс» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що виразилось в завищенні суми податкового кредиту, заявленій у податковій декларації з ПДВ за лютий 2015 року на 50 400,00 грн, та як наслідок заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на 50 400,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом 13 жовтня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007041501 на загальну суму 63 000,00 грн, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50 400,00 грн та нараховані штрафні санкції в сумі 12 600,00 грн.

Здійснюючи камеральну перевірку, податковий орган використав лише податкову декларацію з ПДВ за лютий 2015 року з додатками та АІС «Податковий блок», таким чином оскаржене рішення було прийнято на підставі податкової інформації.

Судами попередніх інстанцій досліджено первинні документи та встановлено, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТК-Торг» по придбанню стеаринової кислоти підтверджується: договором поставки хімічної продукції № 2/2602-2015, укладеним 26.02.2015 між позивачем та ТОВ «ТК-Торг»; видатковою накладною від 27.02.2015 № 267-2 на товар - стеаринову кислоту у кількості 14000 кг, вартістю 302 400,00 грн, з урахуванням ПДВ 50 400,00 грн., податковою накладною від 27.02.2015 № 267, згідно яких стеаринова кислота у кількості 14 000 кг, знаходилась у м. Харкові та отримана директором за місцем прибуття товару; при цьому податкові накладні включені сторонами до реєстру отриманих та виданих податкових накладних;

Підтвердження використання придбаного товару - кислоти стеаринової, у господарській діяльності ТОВ «Хімресурс» було встановлено судами при дослідженні: накладної - вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 02.03.2015 № 17, відповідно до якої відпущено на виробництво 14000 кг стеаринової кислоти; матеріальний баланс установки отримання стеарата кальція на 1000 кг ; журналу перевірки реакційної здатності стеаринової кислоти, на сторінці 19 якого зазначено про проведення проб та відпуск в роботу 28.02.2015 партії кислоти в кількості 14000 від постачальника ТОВ «ТК Торг», ведення якого передбачено ТУ У 24.1-34767516-003:2008, зареєстровані Укрметртестстандартом 06.02.2008 за № 02568182/033428; накладних на передачу готової продукції від 02.03.2015 № 8, від 12.03.2015 № 6; сертифікату якості до договору від 26.02.2015 № 2/2602-2015 у якому зазначені хімічні властивості - «кислотне число» та «температура плавлення» тотожні аналогічним показникам, зазначеним у лабораторному журналі.

Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що в подальшому стеаратин кальцію, для виготовлення якого використано придбану стеаринову кислоту було реалізовано, що підтверджується належним чином оформленими документами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що усі отримані від контрагентів податкові накладні були зареєстровані позивачем в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, а у випадках порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, позивачем було заповнено Додаток 8 до податкової звітності відповідного періоду з уточненими сумами.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, у своїй сукупності доводять факт реального виконання умов договору, та надають платнику податку право на формування податкового кредиту.

Водночас в обґрунтування касаційної скарги відповідачем не наведено обставин, які б вказували на нереальність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на матеріалах перевірок контрагентів позивача на доводах про неможливість виконати роботи/послуги, а не аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Більш того, здійснюючи камеральну перевірку, податковий орган не мав можливості здійснити документальну ревізію первинних документів по даним правовідносинам.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2017 у справі № 812/816/16 - залишити без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2017 у справі № 812/816/16 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.ЮрченкоС.С.Пасічник В.В.ХохулякСудді Верховного Суду