Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2018 року

Київ

справа №804/11961/14

адміністративне провадження №К/9901/5583/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

при секретарі: Горбатюку В.С.,

за участю: представника позивача: Андрусенка В.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2014 (головуючий суддя: Конєва С.О.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 (головуючий суддя: Семененко Я.В., судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.)

у справі № 804/11961/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екомет-Плюс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

третя особа : Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехкомВ»

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екомет-Плюс» (далі - позивач, TOB) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ, відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.07.2014 № 0006412203 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 1082250,99 грн. за основним платежем та на 541125,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.07.2014 № 0006412203.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 16, пунктів 44.1, 44.6 ст. 44, пункту 85.2 ст. 85, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134, підпункту 135.4.1 пункту 135.4, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 ст. 135, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пункту 149.1 ст. 149, пункту 187.1 ст. 187, пунктів 198.1. 198.2. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), ст..ст. 69, 71, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що позивачем під час перевірки, так і у судовому процесі не було надано доказів транспортування товару, наявність якої є необхідним доказом на підтвердження реального характеру поставки.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну, вказуючи, що ним було орендовано частину виробничого приміщення у постачальника товару, тому і транспортування між ними не відбувалося.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів касаційної скарги, просив судові рішення залишити без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової виїзної перевірки від 28.05.2014 № 3877/04-63-22-03/32351313. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пункту 44.1 ст. 44, пунктів 198.1. 198.2. 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2 ст. 200 ПК а саме: занижено ПДВ за лютий 2014 року на загальну суму 1082250,99 грн., внаслідок формування податкового кредиту за податковими накладними від ТОВ «Техноком В», які виписані з посиланням на господарські операції з поставки, які не мали реального характеру, оскільки не підтверджені доказами транспортування товару.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем відносно позивача прийняте податкове повідомлення- рішення від 18.07.2014 № 0006412203 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 1082250,99 грн. за основним платежем та на 541125,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ «Техноком В» товару (концентрат ільменітів, модифікатор Віртуоз ОС-5, модифіковане в'яжуче на цементній основі посиленої дії САМ1, САМ 2, САМ 3), від імені цього постачальника на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував суми податкового кредиту у податковому обліку з ПДВ за лютий 2014 року.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;;

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, ДПІ посилається на відсутність реального характеру поставки позивачу від ТОВ «Техноком В» товару, з огляду на відсутність доказів транспортування товару позивачу від цього постачальника.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки досліджених в судовому процесі доказів, а саме: копії договорів поставки, умовами яких передбачалась поставка товару за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Липова. 1 та м.Дніпродзержинськ, вул. Торгова. 2-Б, видаткових та податкових накладних, актів приймання-передачі товарів, платіжних доручень, за встановлення у судовому процесі обставин оренди позивачем у ТОВ «Техноком В» частини нерухомого майна для здійснення виробничої діяльності, яке розташоване за адресою: (м.Дніпропетровськ, вул. Липова. 1 та м. Дніпродзержинськ, вул. Торгова. 2-Б), - за відсутності з боку ДПІ інших доводів та доказів, які б беззаперечно спростовували відсутність реального характеру поставки позивачу від ТОВ «Техноком В» товарів та достовірність наданих позивачем документів щодо операцій із поставки з цим постачальником, - зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції), правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення постанови апеляційного суду).

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Повний текст виготовлено: 16.04.2018.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко