Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.03.2021 року у справі №295/1514/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2021 року

Київ

справа №295/1514/17

адміністративне провадження №К/9901/22445/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А. Ю.,

суддів - Рибачука А. І., Тацій Л. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Богунського районного суду міста Житомира від 11 травня 2017 року (суддя Чішман Л. М. ) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2017 року (колегія суддів: Охрімчук І. Г., Капустинський М. М., Моніч Б. С. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги йому, як інваліду 2 групи, внаслідок поранення, контузії пов'язаних із виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12.12.2016 № 112, починаючи із 09.12.2015;

- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду 2 групи, внаслідок поранення, контузії пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії на дату встановлення інвалідності, а саме із 09.12.2015, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 11 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2017 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач проходив строкову військову службу, інвалідність йому встановлена 20 квітня 2010 року, а тому відповідно до частини 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" граничний термін отримання інвалідності, яка б давала підстави для виплати позивачу допомоги у разі інвалідності, сплинув після закінчення трьох місяців з моменту звільнення зі служби, що вказує на відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу зазначеної допомоги. Також зміна група інвалідності відбулася після спливу дворічного строку після її первинного встановлення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2017 відкрито касаційне провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу, в період із
17.04.1981 по 31.10.1982 проходив військову службу в Республіці Афганістан, де в той час велись бойові дії, що підтверджується змістом довідки виданої військовим комісаром Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату Матвієць А. В. №31 від 19.01.2016.

Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 428 від 15 березня 2011 року встановлено, що множинні вогнепальні осколочні поранення тулуба та кінцівок, (контузія 1982 р. ) та їх наслідки у сержанта у відставці ОСОБА_1,1962 року народження, що підтверджується військово-обліковими та медичними документами, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується витягом з протоколу № 428 від 15.03.2011, долученим до матеріалів справи.

Зі змісту копії довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААА №732450 від 08.06.2011 вбачається, що позивачу із 18.05.2011 встановлена 3 група інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії, так, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

09.12.2015 позивачу була встановлена 2 група інвалідності, що настала в результаті поранення, контузії, так, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 218800 від 04.01.2016.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від
04.10.2016, визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 09.12.2015, оформлене Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 01.04.2016 № 20.

Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути у встановленому порядку та строки заяву та документи позивача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи з 09.12.2015 внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013 року №975 з прийняттям відповідного рішення та урахуванням викладених судом обставин у даній справі.

19.10.2016 позивач звернувся із заявою до військового комісара Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із отриманням із 09.12.2015 року 2-ї групи інвалідності.

Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №112 від 12.12.2016 року позивачу було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність позивачу була встановлена понад трьохмісячний термін після звільнення зі строкової служби, а зміна групи інвалідності у позивача відбулась понад дворічний термін, що згідно із ч. 4 ст. 16-3 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку призначення і виплати грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 не дає підстав для здійснення доплати грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інвалід ІІ групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що також було встановлено судовими рішеннями у справі № 806/639/16-а.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.

Пунктом 1 ч.1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з Пунктом 1 ч.1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" мають право на її отримання.

Відповідно до п.6 ч.2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ~law6~ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року (далі - Порядок № 975).

Так, відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Частиною 2 пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції на час повторного встановлення інвалідності, що діє з 01.01.2014) якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Пунктом 8 Порядку № 975 передбачено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Обидві ці норми (абзац перший пункту 4 статті 16-3 Закону та п. 8 Порядку № 975) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності, або причини інвалідності, можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців.

Верховний Суд в постанові від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 сформулював висновок про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII:

(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;

(2) передбачені ~law9~ обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014;

(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).

Судами встановлено, що вперше позивачу встановлено інвалідність 18.05.2011, а повторно змінено групу інвалідності - 09.12.2015, тобто після спливу двох років.

Відтак у позивача відсутнє право на отримання різниці між одноразовою грошовою допомогою при встановленні другої та третьої групами інвалідності.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем правомірно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги через встановлення інвалідності після спливу трьохмісячного строку після звільнення зі строкової служби позивачем.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Згідно ч. 1 ст. 351 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Богунського районного суду міста Житомира від 11 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді А. І. Рибачук

Л. В. Тацій