Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.10.2019 року у справі №599/547/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №599/547/17

адміністративне провадження №К/9901/38511/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Зборівського районного суду Тернопільської області (суддя Снігурський В. В. ) від 12 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Сеник Р. П., судді: Обрізко І. М., Попко Я. С. ) від 22 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Козівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Зборівського районного суду Тернопільської області з адміністративним позовом Козівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - Козівське ОУПФУ в Тернопільській області), у якому просив:

- визнати протиправними дії Козівського ОУПФУ в Тернопільській області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах;

- зобов'язати Козівське ОУПФУ в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 26 вересня 2016 року.

Постановою Зборівського районного суду Тернопільської області від 12 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що Козівським ОУПФУ в Тернопільській області правомірно не було зараховано у спеціальний стаж період роботи ОСОБА_1 у Вінницькому постійно-діючому будівельному потязі № 4 з 03 серпня 1984 по 05 березня1985 роки, в колгоспі ім. Свердлова з 27 березня 1985 по 03 жовтня 1988 роки, в ПСМО "Укрстрой" з 03 листопада 1986 по 25 квітня 1990 роки, в СГП "Загір'янське" 27 липня 1994 року по 01 липня 2004 роки, оскільки позивачем не було надано будь-яких підтверджуючих документів, які б надавали йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, а саме: пільгових довідок, матеріалів атестації робочого місця, а також не доведено повну зайнятість позивача.

Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 12 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року і прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що його загальний трудовий стаж становить більше 30 років, з яких 21 рік він пропрацював електрогазозварником, що підтверджується трудовою книжкою, а тому, на думку скаржника, він має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 вересня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ~law16~), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09 жовтня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Відповідно до ~law17~) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1, з 01 вересня 1976 року загальний стаж роботи позивача становить більше 30 років, в тому числі:

з 03 серпня 1984 по 05 березня 1985 роки (7 місяців) позивач працював електрогазозварювальником у Вінницькому ПДСП 4;

з 27 березня 1985 по 03 жовтня 1988 роки (3 роки і 6 місяців) позивач працював електрогазозварювальником в колгоспі ім. Свердлова;

з 01 грудня 1988 по 06 жовтня 1989 роки (10 місяців) позивач працював електрогазозварювальником на Тернопільському комбайновому заводі;

з 20 жовтня 1989 по 19 липня 1994 роки (4 роки і 9 місяців) позивач працював електрогазозварювальником в БМУ "Машбуд";

з 27 липня 1994 по 01 липня 2004 роки (9 роки і 7 місяців) позивач працював електрогазозварювальником в КСПП "Загірянське".

30 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Козівського ОУПФУ в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

27 березня 2017 року комісією Зборівського відділення Козівського ОУПФУ в Тернопільській області прийнято рішення, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з тим, що у останнього відсутній необхідний стаж роботи на роботах із шкідливими і важкими умовами праці для призначення такої пенсії.

Крім того, відповідачем у своєму рішенні зазначено, що трудова книжка позивача свідчить, що у період до 21 серпня 1992 року його стаж роботи електрогазозварником становить 7 років і 9 місяців. Також позивачу зараховано до пільгового стажу період роботи в БМУ "Машбуд" - по 19 липня 1994 року. Отже пільговий стаж ОСОБА_1 складає 9 років і 8 місяців, що не дає права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому, стаж роботи ОСОБА_1 в КСПП "Загірянське" з 27 липня 1994 року 01 липня 2004 року не підтверджено матеріалами атестації робочих місць.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 з даним адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Зборівського районного суду Тернопільської області від 12 червня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року відповідають зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. "б" ст. 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - ~law19~ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджений Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, де у розділі ХХХІІІ "Загальні професії", передбачені - електрозварники та газозварники.

Згідно зі ~law20~ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

За п. 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.

Разом з цим, відповідно до п. 1 і 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442), атестація проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому; основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 4 зазначеного Порядку встановлено, що атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Згідно з п. 6 Порядку № 442 атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 383 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. "б" ~law21~ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Така правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 607/2864/15-а.

Як убачається з матеріалів справи та вірно установлено судами попередніх інстанцій, трудова книжка, яка була надана позивачем для призначення спірної пенсії, не містить відомостей про проведення атестації його посади та не відображає характеру умов праці, а також зайнятості у шкідливих умовах праці повний робочий день. При цьому, ОСОБА_1 не було надано й будь-яких інших підтверджуючих документів, які б надавали йому право на призначення такої пенсії, а саме: пільгових довідок та матеріалів атестації робочого місця.

За таких обставин, колегія суддів звертає увагу, що відсутність відомостей про проведення атестації посади позивача, про характер умов праці та про зайнятість у шкідливих умовах праці повний робочий день унеможливлює підтвердження права позивача на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 159/5032/16-а.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що відмова Козівського ОУПФУ в Тернопільській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах є обґрунтованою та відповідає вимогам закону.

З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Зборівського районного суду Тернопільської області від 12 червня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд касаційної інстанції при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 12 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна

Судді: А. А. Єзеров

С. М. Чиркін