Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року

м. Київ

справа №580/4912/24

адміністративне провадження № К/990/7461/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року (ухвалене суддею-доповідачем Руденко А.В) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року (прийняту у складі колегії: судді-доповідача Оксененка О.М., суддів: Ганечко О.М., Кузьменка В.В.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач, Управління), в якому просив:

визнати протиправними дії Управління щодо відмови у перерахунку та виплати йому пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021, 2022, 2023 роки з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати Управління здійснити йому з 10 січня 2024 року перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021, 2022, 2023 роки.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому була призначена пенсія за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XIІ). У січні 2024 року позивачу було призначено пенсію за віком за Законом №1058-IV. Однак, при призначенні пенсії за віком пенсійний орган застосував занижений показник середньої заробітної плати при обчисленні його пенсії. Вважаючи свої права на належний розмір пенсії порушеними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року, відмовлено у задоволенні позову.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивача з одного виду пенсії - за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII на інший вид пенсії - за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

5. Суд першої інстанції вказав, що після набрання чинності Законом № 1058-IV збережено право на пенсію за вислугу років для працівників, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію за вислугу років, за умови досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII.

6. Пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII), з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

7. Таким чином, позивач з 06 серпня 2012 року отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону №1788-ХІІ, розмір якої був обчислений відповідно до Закону № 1058-IV.

8. З 10 січня 2024 року позивача переведено на пенсію за віком, призначену за нормами Закону № 1058-IV. Отже, внаслідок переведення позивача на пенсію за віком не змінився показник, що був базою для визначення розміру пенсії, оскільки заробітна плата, з якої обчислено розмір пенсії позивача визначалась відповідно до пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, а тому переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком не є новим призначенням, відповідно, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

10. На обґрунтування касаційної скарги позивач вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням положень статті 45 Закону №1058-IV та без урахування висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а, висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17 та висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 листопада 2024 року у справі №560/11681/23.

11. Позивач вважає необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для виплати пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV з урахуванням нового показника заробітної плати за три календарних роки.

12. Так, позивач вважає, що лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись положення частини третьої статті 45 Закону №1058-IV щодо застосування показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, однак у даному випадку відбулось не переведення на інший вид пенсії, а саме призначення нового виду пенсії - пенсії за віком.

13. На думку позивача суди першої та апеляційної інстанцій не застосували висновок Верховного Суду України у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а, у якому зазначено, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV.

14. Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17 та Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2024 року у справі №560/11681/23.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

15. Касаційна скарга надійшла до суду 21 лютого 2025 року.

16. Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 580/4912/24, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

17. Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 10 вересня 2025 року.

18. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

19. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що чинним законодавством України не передбачено можливості отримувати одночасно два види пенсії, в даному випадку пенсію за вислугу років та пенсію за віком.

Таким чином, оскільки позивач вже отримував пенсію призначену відповідно до Закону України № 1788-ХІІ, то за наслідками звернення позивача Управлінням вирішувалось питання не про первинне звернення за призначенням пенсії, а про перехід з одного виду пенсії на інший вид. Зазначене виключає можливість застосування оновленого показника середньої заробітної плати.

Крім того, відповідач зауважує, що нормами Закону № 1058-ІV та Порядку № 22-1 чітко визначено особистий порядок звернення особи за призначенням/перерахунком пенсії, перелік необхідних документів, процедура прийняття та розгляду документів необхідних для призначення/ перерахунку пенсії. Недотримання особою чинних законодавчих норм (в даному випадку - направлення заяви в порядку Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) не породжує у органів Пенсійного фонду України юридичного обов`язку щодо перерахунку пенсії. Органи Пенсійного фонду України не приймали жодного розпорядчого документу у вигляді нормативно - правового акту або індивідуального акту про відмову у перерахунку пенсії, оскільки від позивача не надходила відповідна заява, оформлена згідно Порядку № 22-1.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

20. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Управлінні та з 06 серпня 2012 року йому було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ.

21. З 10 січня 2024 року відповідно до заяви від 10 січня 2024 року позивач був переведений на пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), що підтверджується протоколом перерахунку пенсії (рішення № 971160125157 від 15 січня 2024 року).

22. У березні 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою від 04 березня 2024 року щодо перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2021 -2023 роки при переведенні з одного виду пенсії на інший.

23. Відповідач листом від 03 квітня 2024 року № 4935-3535/Г-02/8-2300/24 повідомив позивача про відсутність законодавчих підстав для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2021 - 2023 роки, оскільки при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

24. Вважаючи протиправними дії відповідача при нарахуванні та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2021, 2022 та 2023 роки, останній звернувся за захистом своїх прав, свобод та інтересів до суду з цим позовом.

Позиція Верховного Суду

25. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

26. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

27. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

28. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

29. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є обґрунтованими з огляду на таке.

30. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

31. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

32. З 01 січня 1992 року постановою Верховної Ради України від 06 грудня 1991 року №1931-XII введено в дію Закон №1788-XII в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.

33. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення: за вислугу років, за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

34. З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон №1058-IV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

35. Отже, з 01 січня 2004 року Закон №1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

36. Правові висновки Верховного Суду стосовно застосування положень цього Закону сформовані, зокрема у постановах від 29 жовтня 2018 року у справі № 348/2305/16-а, від 23 листопада 2018 року у справі № 465/8263/14-а, від 11 грудня 2018 року у справі № 493/1869/17, від 21 грудня 2019 року у справі № 211/2459/17(2-а/211/160/17), від 27 лютого 2019 року у справі № 185/756/17 (2-а/185/109/17), від 19 червня 2020 року у справі № 759/6396/16-а, від 23 червня 2020 року у справі № 751/10237/16-а, від 17 вересня 2020 року у справі № 233/3458/17 та від 12 серпня 2021 року у справі № 640/20298/19.

37. Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

38. Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

пенсія за віком;

пенсія по інвалідності;

пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

39. Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

40. Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

41. Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

42. Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

43. Згідно пунктів 2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислуу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.

44. Звертаючись до суду з касаційною скаргою позивач наголошує, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували, що вперше позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, обраховану відповідно до положень Закону №1058-IV, що не є різновидом пенсії за віком і дає підстави для врахування при переведенні позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки.

45. Таким чином, ключовим у цій справі є питання наявності у позивача, якому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, що обчислена відповідно до положень Закону №1058-IV, права на призначення пенсії за віком відповідно до приписів статті 40 Закону № 1058-IV після досягнення пенсійного віку.

46. Так, частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

47. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

48. Аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави вважати, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.

49. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 червня 2020 року у справі №127/7522/17, де зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

50. Разом з тим, у справі, яка розглядається суди попередніх інстанцій встановили, що позивачу з 06 серпня 2012 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 10 січня 2024 року.

51. Верховний Суд України вже аналізував подібні правовідносини і у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.

52. Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.

53. Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23, встановивши, що позивачу з 11 лютого 2013 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 11 січня 2023 року, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, з огляду на те, що за цих обставин має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.

54. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а та Верховний Суд, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі №317/4184/16-а, від 27 листопада 2024 року у справі № 560/11681/23 та від 16 січня 2025 року у справі № 580/4901/22.

55. Зазначений висновок також був підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17 та Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2024 року у справі №560/11681/23 (про що правильно зазначає позивач у касаційній скарзі).

56. З урахуванням наведеного, Верховний Суд доходить висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2021 - 2023 роки, у зв`язку із чим висновок судів першої та апеляційної інстанції про відсутність у позивача такого права, не ґрунтується на правильному правозастосуванні.

57. Вказане свідчить про те, що доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 45 Закону №1058-IV та без урахування висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а, висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17 та висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 листопада 2024 року у справі №560/11681/23, знайшли своє підтвердження під час здійснення касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.

58. Колегія суддів також зауважує, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано правовий висновок, викладений у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі №300/5450/23, оскільки обставини цієї справи відрізняються від спірних правовідносин, що виникли у справі № 580/4912/24. Правова позиція Судової палати, застосована судами, не підлягала застосуванню у цьому спорі, оскільки вона стосується випадків переходу між видами пенсії в межах одного закону, тоді як у позивача наявні правовідносини щодо первинного призначення пенсії за віком за Законом №1058-IV після отримання пенсії за вислугу років за Законом №1788-ХІІ. Відтак, при призначенні такої пенсії має застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021- 2023 роки, відповідно до статті 40 Закону №1058-IV.

59. Враховуючи вже сформовану практику Верховного Суду, у цій справі Суд виходить з того, що у разі призначення особі пенсії за віком згідно з положеннями Закону № 1058-IV після того, як вона вже отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, такий перехід не може вважатися "переведенням на інший вид пенсії" в розумінні частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. Це є «призначенням нового виду пенсії», оскільки пенсія за віком і пенсія за вислугу років є різними за правовими підставами та умовами призначення.

60. Окрім того, колегія суддів зазначає, що право особи на розрахунок пенсії із застосуванням актуального показника середньої заробітної плати при первинному призначенні пенсії за віком охоплюється принципом захисту правомірних (легітимних) очікувань. Досягнувши загальновстановленого пенсійного віку, позивач мав обґрунтовані та законні сподівання на те, що держава в особі її компетентних органів застосує до нього ті ж правила обчислення пенсії, що і до будь-якої іншої особи, яка звертається за призначенням пенсії за віком вперше. Застосування пенсійним органом застарілого показника заробітної плати, який стосувався іншого виду пенсії, призначеної за іншим законом, становить невиправдане втручання у правомірні очікування особи та порушує принцип юридичної визначеності.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що перехід позивача з пенсії за вислугу років, призначеної за Законом №1788-ХІІ, на пенсію за віком за Законом №1058-IV, є саме первинним призначенням пенсії за віком у розумінні останнього, а не «переведенням з одного виду пенсії на інший» у розумінні частини третьої статті 45 цього Закону. Відповідно, при обчисленні розміру такої пенсії застосуванню підлягають положення частини другої статті 40 Закону №1058-IV, які прямо передбачають використання показника середньої заробітної плати в Україні за три роки, що передують року звернення.

61. Колегія суддів зазначає, що висновок суду щодо необхідності застосування актуального показника середньої заробітної плати при призначенні позивачу пенсії за віком не лише ґрунтується на усталеній національній судовій практиці, але й узгоджується з міжнародними зобов`язаннями України у сфері соціального захисту.

62. Зокрема, Україна ратифікувала Європейську соціальну хартію (переглянуту) (Страсбург, 3 травня 1996 року), взявши на себе зобов`язання за статтею 23 «Право осіб похилого віку на соціальний захист». Ця стаття вимагає від держави-учасниці сприяти наданню особам похилого віку можливості залишатися повноцінними членами суспільства шляхом «забезпечення достатніх ресурсів, які дозволяли б їм вести гідне життя».

63. Принцип «достатніх ресурсів для гідного життя» є ключовим для забезпечення людської гідності та передбачає, що пенсійні виплати мають бути адекватними й відповідати актуальним економічним умовам. Застосування при призначенні пенсії у 2024 році показника середньої заробітної плати за 2014- 2016 роки, який не відображає сучасних економічних реалій, не відповідає цілям статті 23 Хартії, оскільки позбавляє особу похилого віку належних ресурсів для підтримання гідного рівня життя.

64. Таким чином, правильне застосування положень національного законодавства, зокрема частини другої статті 40 Закону №1058-IV, є водночас і механізмом виконання Україною свого міжнародного зобов`язання щодо забезпечення належного соціального захисту осіб похилого віку.

65. На цій підставі, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог є передчасними, оскільки не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та не узгоджуються з усталеними висновками Верховного Суду.

66. Крім того, Суд також відхиляє твердження відповідача, зазначені у відзиві, стосовно недотримання позивачем порядку звернення за перерахунком пенсії, Суд зауважує, що Верховний Суд, вирішуючи питання правомірності нерозгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком № 22-1, у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника.

67. На цій підставі Суд у цій справі дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).

68. Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 537/3480/17, від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 541/543/17-а, від 16 грудня 2021 року у справі №500/1879/20 та від 09 серпня 2023 року у справі №520/5045/2020.

69. Крім того, у постанові від 23 вересня 2024 року у справі №620/2027/23 наголосив, що у разі якщо зміст поданої заяви є зрозумілим і дає можливість оцінити намір заявника, підстави для нездійснення її розгляду в органу пенсійного фонду відсутні. Суд у цій справі також вказав, що доступ до соціальних прав є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.

70. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

71. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

72. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

73. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга -задоволенню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Cуд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021, 2022, 2023 роки з урахуванням раніше виплачених сум;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 з 10 січня 2024 року перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021, 2022, 2023 роки.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді В.М. Кравчук

В.М. Шарапа