Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.12.2019 року у справі №815/2451/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 815/2451/14

адміністративне провадження № К/9901/29772/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

розглянувши у порядку попереднього судового засідання

перевіривши касаційну скаргу Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси

на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бойка А. В., Федусика А. Г., Шевчук О. А. від 11 вересня 2019 року

у справі №815/2451/14

за позовом Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси

до Управління господарського обслуговування федерації профспілок Одеської області

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1 У квітні 2014 року Центр зайнятості Суворовського району м. Одеси (далі також - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління господарського обслуговування федерації профспілок Одеської області (далі також - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 26 436,37 грн.

2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року позов задоволено.

3.06 червня 2019 року позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме боржника Управління господарського обслуговування федерації профспілок Одеської області на його правонаступника - Федерацію професійних спілок Одеської області.

4. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року заяву про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.

5. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу Федерації професійних спілок Одеської області задоволено.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року скасовано. В задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

6.07 жовтня 2019 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі №815/2451/14.

7. Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року касаційну скаргу Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі №815/2451/14 повернуто особі, яка її подала.

8.24 жовтня 2019 року позивачем повторно направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі №815/2451/14.

9. Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року поновлено Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси строк на касаційне оскарження постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі №815/2451/14 та відкрито касаційне провадження у справі №815/2451/14.

10.21 січня 2020 року від Федерації професійних спілок Одеської області до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

11. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи №815/2451/14 від 13 серпня 2020 року встановлено склад колегії суддів: головуючий суддя Желєзний І. В., судді: Берназюк Я. О., Коваленко Н. В.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

12. Відмовляючи у задоволенні заяви про зміну сторони виконавчого провадження у даній справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на дату звернення Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси до суду першої інстанції із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, так і на дату постановлення оскаржуваної ухвали (12 червня 2019 року) було відсутнє виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі №815/2451/14, а тому відсутні підстави для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження в порядку ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

13. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги зазначає що, правонаступництво допускається на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі на стадії виконання судових рішень та поза межами виконавчого провадження.

14. Федерація професійних спілок Одеської області у відзиві на касаційну скаргу зазначила, що така не підлягає задоволенню, оскільки виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі №815/2451/закрито, а отже не можливо здійснити заміну сторони виконавчого провадження відповідно до ст. 379 КАС України.

IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

16. Відповідно до ч. 1 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

17. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ~law13~) під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) розуміється сукупність дій визначених у ~law14~ органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, ~law15~, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ~law16~, а також рішеннями, які відповідно до ~law17~ підлягають примусовому виконанню.

18. Згідно ~law18~ сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

19. Положення ~law19~ передбачають, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

20. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

21. У контексті наведених положень ~law20~ слід зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених ~law21~.

22. При цьому виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.

23. До того ж ~law22~ не пов'язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абзац 2 ~law23~).

24. Отже, заміна сторони чи третьої особи у відносинах щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

25. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13 грудня 2018 року по справі № 2-а-1710/11 та від 07.03.2019 по справі №617/7748/12, від 08 серпня 2019 року у справі № 127/2-а-11792/11.

26. Як встановлено судом апеляційної інстанції, 27 грудня 2016 року, на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, судом першої інстанції видано виконавчий лист №815/2451/14 про стягнення з Управління господарського обслуговування федерації профспілок Одеської області на користь Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси заборгованості в сумі 26 436,37 грн.

27.24 листопада 2017 року державним виконавцем Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області відкрито виконавче провадження №55214639 з примусового виконання виконавчого листа у справі №815/2451/14.

28. Проте, постановою державного виконавця Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 21 грудня 2017 року ВП №55214639 закінчено виконавче провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

29. Пунктом 3 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

30. Частиною 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Частиною 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

31. Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

32.06 червня 2019 року Центр зайнятості Суворовського району м. Одеси звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про зміну сторони виконавчого провадження, а саме боржника Управління господарського обслуговування федерації профспілок Одеської області (код за ЄДРПОУ ~organization0~) на його правонаступника - Федерацію професійних спілок Одеської області (код за ЄДРПОУ 02668630).

33. Таким чином, застосування до спірних правовідносин приписів частини 1 статті 379 КАС України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" не є можливим, оскільки на час звернення Центру зайнятості Суворовського району м.

Одеси із заявою про заміну сторони боржника у виконавчому провадженні, виконавче провадження №55214639 вже було закінчено, що підтверджується постановою від 21 грудня 2017 року.

34. Дана постанова державного виконавця від 21 грудня 2017 року не скасована, позивачем в судовому порядку не оскаржувалась, а, отже є чинною.

35. Зважаючи на викладене, звернення Центру зайнятості Суворовського району м.

Одеси із заявою про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження, яке на момент такого звернення закінчено, не може вважатися ефективним захистом порушених прав заявника, оскільки виконавче провадження уже завершено.

36. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 січня 2020 року у справі №752/14995/18 (2-4606/10).

37. Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що у задоволенні заяви Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси про зміну сторони виконавчого провадження слід відмовити, оскільки заява про заміну сторони виконавчого провадження подана після настання відповідних обставин, передбачених статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження", а саме після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, яке не може бути розпочате знову, що у даному випадку унеможливлює здійснити заміну сторони виконавчого провадження.

38. Крім того, колегія суддів зазначає, що Центр зайнятості Суворовського району м. Одеси не буде позбавлений права щодо повторного звернення до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні №55214639 у разі скасування постанови від 21 грудня 2017 року, якою закінчено виконавче провадження.

39. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

40. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

41. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

42. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

43. Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

44. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

45. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

46. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст.139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси без задоволення, постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Суддя Я. О. Берназюка

Суддя Н. В. Коваленко