Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2019 року

Київ

справа №813/237/17

касаційне провадження №К/9901/37093/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 (головуючий суддя: Сакалоша В.М., судді Брильовський Р.М., Кедик М.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 (головуючий суддя: Богаченко С.І., судді Рибачук А.І., Старунський Д.М.) у справі №813/237/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства юстиції України про визнання незаконним і скасування нормативно - правового акта, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії ,

В С Т А Н О В И В:

03.05.2017 ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства юстиції України, у якій просив:

- визнати незаконним та скасувати нормативно-правовий акт - «Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення», затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 №826 та зареєстрований Міністерством юстиції України 15.06.2016 за №863/28993 ;

- визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що полягають у затвердженні рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 №826 «Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення» (зареєстрованого Міністерством юстиції України 15.06.2016 №863/28993) ;

- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України, що полягають у державній реєстрації нормативно-правового акту - «Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення», затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 №826 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 15.06.2016 за №863/28993;

-зобов`язати Міністерство юстиції України скасувати державну реєстрацію нормативно-правового акту - «Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення», затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 №826 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 15.06.2016 за №863/28993;

- визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що полягають у невиплаті відшокдування за вкладами.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 роз`єднано вказані позовні вимоги, виділивши в самостійне провадження з залишенням раніше присвоєного номеру справи № 813/237/17 вимоги щодо:

- визнання незаконним та скасування нормативно-правового акту - «Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення», затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 №826 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 15.06.2016 за №863/28993 ;

- визнання протиправними дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що полягають у затвердженні рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 №826 «Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення» (зареєстровано Міністерством юстиції України 15.06.2016 №863/28993) ;

- визнати протиправними дій Міністерства юстиції України, що полягають у державній реєстрації нормативно-правового акту - «Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення», затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 №826 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 15.06.2016 за №863/28993;

-зобов`язання Міністерства юстиції України скасувати державну реєстрацію нормативно-правового акту - «Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення», затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 №826 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 15.06.2016 за №863/28993;

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2017, залишеною без змін ухалою Львівського апеляційного адміністративного суду, адміністративну справу №813/237/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства юстиції України щодо вищезазначених позовних вимог передано на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Не погодившись з судовоми рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням норм права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що під виключною територіальною підсудністю Окружного адміністративного суду м. Києва у розумінні ч.3 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розуміється підсудність, незалежно від територіальної належності щодо розгляду справ за всіма передбаченими цією статтею позовними вимогами, якщо інше прямо не передбачено КАС України, як це має місце із його позовними вимогами.

Вважає, що після відкриття провадження у справі Львівським окружним адміністративним судом справа підлягала розгляду саме цим судом, і не було жодних підстав ані для роз`єднання позовних вимог, визначених ч.1 ст.116 КАС України, ані для передачі за підсудністю до іншого суду, визначених ст.22 КАС України.

Наслідком застосування ч.1 ст.21 КАС України в частині надання позивачу права вибору адміністративного суду у випадку множинної територіальної підсудності його вимог є, в тому числі, спрощення позивачу доступу до правосуддя.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.05.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

Підпунктом 4 п. 1 р. VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарсько процесуального кодексу України, Цивільно процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»(далі -Закону України №2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2019 автоматизованою системою визначено склад суду: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді Бучик А.Ю., Тацій Л.В.

Ухвалою від 20.06.2019 задоволено заяву судді Рибачука А.І. про самовідвід на підставі ч.2 ст.37 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2019 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до ст.345 КАС України.

Від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 - без змін.

Міністерство юстиції України правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального при передачі справи за підсудністю, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що ч.3 ст.19 КАС України встановлено виключну територіальну підсудність Окружному адміністративному суду м. Києва.

Територіальна підсудність адміністративних справ врегульована положеннями ст.19 КАС України у редакції, чинній на час звернення із позовною заявою до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб`єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, передбачених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель, адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, його посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Отже, зазначеною нормою встановлено виключну територіальну підсудність Окружного адміністративного суду м.Києва, яка унеможливлює можливість вибору позивачем підсудності іншої ніж та, що встановлена адміністративним процесуальним законом для розгляду відповідної категорії спорів.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 22 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із позовною заявою до суду), суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі з`ясувалося, що справа територіально підсудна іншому суду.

За змістом позовної заяви предметом позову є визнання незаконним та скасування Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також визнання протиправними дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 № 826 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 15.06.2016 року за №863/28993, визнання протиправними дій щодо його затвердження та державної реєстрації, зобов`язання скасувати оспорювану державну реєстрацію.

Враховуючи те, що Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також визнання протиправними дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 № 826 та зареєстрований Міністерством юстиції України 15 червня 2016 року за №863/28993, містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування, тобто є нормативно-правовим актом, що прийнятий суб`єктом владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, справа з приводу його оскарження територіально підсудна Окружному адміністративному суду м.Києва.

Крім цього, позивач в своїй касаційній скарзі посилається на ст.21 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із позовною заявою до суду), згідно якої якщо справа щодо пов`язаних вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один з цих судів за вибором позивача.

Проте, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання позивача на ст.21 КАС України, оскільки вона не розповсюджується на спори, щодо яких ч.3 ст.19 КАС України передбачена виключна територіальна підсудність.

Так, частина 3 ст.19 КАС України, на відміну від інших її частин, не містить положення "крім випадків, передбачених цим Кодексом», що не надає відповідно до ст. 21 КАС України права позивачу вибору адміністративного суду у разі пов`язаних позовних вимог територіально підсудним різним місцевим адміністративним судам.

Крім того, вірне віднесення судами позовних вимог у цій справі до виключної територіальної підсудності, передбаченої ч.3 ст.19 КАС України, не є обмеженням судами першої та апеляційної інстанції доступу позивача до правосуддя, а за таких обставин колегія суддів зазначає про безпідставність таких доводів скаржника.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про необхідність передачі даної справи на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Частиною 1 ст. 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанції є обґрунтованим, відповідають нормам процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356 та п.п.4 п. 1 р. VII «Перехідні положення» КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 про передачу справи за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 у справі №813/237/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

І. В. Саприкіна