ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2018 року

Київ

справа № 813/1839/17

адміністративне провадження № К/9901/2998/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчук В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 813/1839/17

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Патриаком» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, виконавчий комітет Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень;

за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року (у складі колегії суддів: Кузана Р. І., Грень Н. М., Сакалоша В. М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (у складі колегії суддів: Большакової О. О, Глушка І. В., Макарика В. Я.), установив:

I. ПРОЦЕДУРА

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Патриаком» (далі - позивач, ТОВ «Патриаком») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач, ДАБІ України), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, виконавчий комітет Львівської міської ради, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати рішення:

- № 1/17/1-мб від 11 квітня 2017 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво багатоповерхового житлового будинку №1 кварталу житлової забудови із супутніми об'єктами соціально-побутової інфраструктури на вул. Шевченка, 60 у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №863 від 23 вересня 2016 року;

- № 1/17/2-мб від 11 квітня 2017 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво багатоповерхового житлового будинку №2 кварталу житлової забудови із супутніми об'єктами соціально-побутової інфраструктури на вул. Шевченка, 60 у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №864 від 23 вересня 2016 року;

- № 1/17/3-мб від 11 квітня 2017 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво багатоповерхового житлового будинку №3 кварталу житлової забудови із супутніми об'єктами соціально-побутової інфраструктури на вул. Шевченка, 60 у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №865 від 23 вересня 2016 року;

- № 1/17/4-мб від 11 квітня 2017 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво багатоповерхового житлового будинку №8 кварталу житлової забудови із супутніми об'єктами соціально-побутової інфраструктури на вул. Шевченка, 60 у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1016 від 01 листопада 2016 року;

- № 1/17/5-мб від 11 квітня 2017 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво багатоповерхового житлового будинку №5 кварталу житлової забудови із супутніми об'єктами соціально-побутової інфраструктури на вул. Шевченка, 60 у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1184 від 09 грудня 2016 року;

- № 1/17/6-мб від 11 квітня 2017 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво багатоповерхового житлового будинку №6 кварталу житлової забудови із супутніми об'єктами соціально-побутової інфраструктури на вул. Шевченка, 60 у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1185 від 09 грудня 2016 року;

- № 1/17/7-мб від 11 квітня 2017 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво багатоповерхового житлового будинку №7 кварталу житлової забудови із супутніми об'єктами соціально-побутової інфраструктури на вул. Шевченка, 60 у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1186 від 09 грудня 2016 року;

- № 1/17/8-мб від 11 квітня 2017 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво багатоповерхового житлового будинку №9 кварталу житлової забудови із супутніми об'єктами соціально-побутової інфраструктури на вул. Шевченка, 60 у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1187 від 09 грудня 2016 року;

- № 1/17/9-мб від 11 квітня 2017 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво багатоповерхового житлового будинку №10 кварталу житлової забудови із супутніми об'єктами соціально-побутової інфраструктури на вул. Шевченка, 60 у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1188 від 09 грудня 2016 року.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що оскаржуваними рішеннями скасовано містобудівні умови та обмеження (далі - МУО) забудови земельної ділянки, що знаходиться за адресою вул. Т.Шевченка, 60 у місті Львові на будівництво багатоквартирних житлових будинків. Підставою для скасування МУО відповідач вказує їх невідповідність намірам забудови земельної ділянки, оскільки в межах однієї ділянки було видано дев`ять МОУ на дев`ять об'єктів будівництва окремо, тоді як мали бути видані на весь житловий комплекс разом. Позивач вказує, що девять багатоквартирних житлових будинків на вулиці Т. Шевченка, 60 у місті Львові є окремими об'єктами будівництва, їх спорудження не здійснюється на підставі спільної проектної та дозвільної документації, а тому їх не можна вважати єдиним житловим комплексом. Водночас, чинним законодавством не встановлено обов'язку забудовника отримувати виключно одні МУО одному землекористувачеві на будівництво різних об'єктів, що знаходиться на одній земельній ділянці, тоді як встановлюють обов'язок отримати МУО для кожної конкретної земельної ділянки.

Щодо протиправності затвердження МУО без визначення режиму використання історичного ареалу міста Львова зазначав, що встановлення режиму використання історичного ареалу міста Львова має здійснюватися на стадії виготовлення та погодження проектної документації, а не під час затвердження та видачі МУО. Вказував, що ТОВ «Патриаком» для видачі дев'яти МУО надано всі необхідні документи. Враховуючи викладене вважає, що рішення про скасування МУО є протиправними.

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області.

Стягнуто з Державної архітектурно-будівельної інспекції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженої відповідальністю «Патриаком» судовий збір в сумі 14400 (чотирнадцять тисяч чотириста) гривень 00 коп.

4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідач, звернувся 08 грудня 2017 року з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. 11 грудня 2017 року касаційна скарга ДАБІ України у справі № 813/1839/17 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2017 оскільки касаційна скарга за формою та змістом не відповідала вимогам ст. 213 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) її залишено без руху.

5. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

6. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

7. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 грудня 2017 року у даній справі визначено суддю-доповідача Анцупову Т. О.

8. 05 січня 2018 року було усунено недоліки касаційної скарги.

9. Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2018 року у зазначеній справі було відкрито провадження та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

10. У відзиві на касаційну скаргу, який надійшов до Суду 01 лютого 2018 року, позивач заперечує проти доводів скаржника з підстав, якими керувалися суди першої та апеляційної інстанції, приймаючи своє рішення.

11. Позивачем у відзиві на касаційну скаргу заявлено клопотання про участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, разом з тим, згідно вимог ст. 340, 343 КАС України, Суд дійшов висновку про можливість попереднього розгляду даної справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлено ухвалу від 07 травня 2018 року.

12. Станом на 10 травня 2018 року заперечення на відзив до Верховного Суду не надходили.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами попередніх інстанцій установлено, що 11 квітня 2017 року головними інспекторами будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури і містобудування Департаменту ДАБІ у Львівській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Львівською міською радою (виконавчим комітетом, Управлінням архітектури та урбаністики).

14. Перевіркою встановлено порушення:

- п. 3 ст. 17, п. 3 ст. 26, п. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 2.1 і встановленої форми «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки», Додаток до порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109, оскільки підписані керуючим справами виконкому М. Литвинюк, а не керівником органу містобудування та архітектури;

- п. 4.5 ДСТУ-НББ.1.1-12-2011 «Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінг)», оскільки містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок видано на дев'ять об'єктів окремо;

- п. 4.2. ДСТУ-НБВ.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єкта будівництва»;

- п. 2.2. п. 3.1 та п. 3.7 «Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109.

Результати перевірки оформлено актом від 11 квітня 2017 року № 1/17-мб на підставі якого відповідачем прийнято спірні рішення про скасування МУО.

15. Не погоджуючись з рішеннями Департаменту ДАБІ у Львівській області про скасування МУО, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходили з того, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Судами першої та апеляційної інстанції також враховано, що:

- пунктом 8 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17 лютого 2011 року (далі - Закон №3038-VI) дано визначення містобудівним умовам та обмеженням забудови земельної ділянки;

- на виконання вимог ч. 4 та ч. 9 ст. 29 Закону №3038-VI наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109 затверджено Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст (далі - Порядок № 109);

- згідно п. 2.2 Порядку №109 визначено вичерпний перелік документів, які додаються замовником до заяви для отримання містобудівних умов та обмежень;

- приписи п. 2.4 Порядку №109 визначають, що розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

- підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для скасування містобудівних умов та обмежень стало те, що такі містобудівні умови та обмеження земельних ділянок видано на дев'ять об'єктів окремо, тоді як мали б видаватись на весь об'єкт будівництва разом.

19. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», нормами ДСТУ-НББ.1.1-12-2011 та ДCTУ-НБВ.1.2-16:2013 визначають організацію комплексної забудови територій, обов'язковість проектування об'єкта будівництва, до складу якого входить декілька окремих будинків, на підставі вихідних даних, у тому числі містобудівних умов і обмежень, на об'єкт будівництва.

20. Також спірні правовідносини регулюються Порядком визначення меж та режимів використання історичних ареалів, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318. Яким передбачено, що опрацюванню проектної документації на будівництво, реконструкцію будівель і споруд у межах історичних ареалів повинно передувати розроблення історико-містобудівних обґрунтувань.

21. Пунктом 3 Рішення Львівської міської ради «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова» від 09 грудня 2005 року № 1311 передбачено, що проектну документацію на будівництво, реконструкцію будівель і споруд в межах історичного ареалу необхідно виготовляти на підставі опрацьованого і погодженого у встановленому порядку історико-архітектурного містобудівного обґрунтування.

22. 18 серпня 2016 року начальником охорони історичного середовища Львівської міської ради було погоджено історико-містобудівне обґрунтування розміщення житлово-громадської забудови з суспільними об'єктами соціально-побутової інфраструктури на вулиці Шевченка, 60 і вулиці Скляній, 15 у місті Львові.

Вищевказаними історико-містобудівними обґрунтуваннями допускається будівництво багатоповерхових житлових будинків згідно з проектною документацією.

23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем історико-містобудівне обґрунтування було подано разом з заявами про видачу МУО. Зі змісту рішень щодо затвердження МУО слідує, що ТОВ «Патриаком» встановлені планувальні обмеження (зони охорони пам`яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно захисні та інші охоронювані зони) та вимоги щодо охорони культурної спадщини.

24. Враховуючи вище викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо затвердження МУО без визначеного режиму використання історичного ареалу міста Львова.

25. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що заявником подано весь комплект документів, передбачений Порядком № 109. Копії цих документів містяться в матеріалах справи (т. 2 а.с. 22 - 119, т. 3 а.с. 1 - 107, т. 4 а.с. 1 - 101, т. 5 а.с. 1 - 83, т. 6 а.с. 1 - 70, т. 7 а.с. 1 - 255, т. 8 а.с. 1 - 24), тому наміри забудовника відповідали положенням містобудівної документації.

26. Враховуючи вищевикладене, суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що позивачем подано весь комплект документів, передбачений Законом №3038-VI та Порядком № 109. А тому в управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради не було підстав для відмови у наданні ТОВ «Патриаком» містобудівних умов та обмежень.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій у зазначених судових рішеннях неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

Скаржник вважає, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані з порушенням:

- п. 3 ст. 17; п. 3 ст. 26; п. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та п. 2.1 і встановленої форми «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» Додаток до Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109, оскільки підписані Керуючим справами виконкому М. Литвинюк, а не керівником органу містобудування та архітектури;

- п. 4.5 ДСТУ-НББ. 1.1-12-2011 «Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінг)» та п. 4.2. ДСТУ-НБВ.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єкта будівництва»;

- п. 2.1, 2.2, 3.1, 3.4 та 3.7 «Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. їх склад та зміст», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житво-комунального господарства України віл 07 липня 2011 року №109.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

29. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

30. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

31. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

32. Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника, про те, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані з порушенням п. 4.5 ДСТУ-НББ. 1.1-12-2011 «Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінг)» та п. 4.2. ДСТУ-НБВ.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єкта будівництва». Зазначені норми не встановлюють обмежень щодо видачі кількох містобудівних умов та обмежень одному землекористувачеві на будівництво різних об'єктів, що знаходяться на одній земельній ділянці, натомість встановлюють обов'язок отримати містобудівні умови та обмеження для кожної конкретної земельної ділянки. А також передбачено обов'язковість проектування об'єкта будівництва, до складу якого входить декілька окремих будинків, на підставі вихідних даних, у тому числі містобудівних умов і обмежень, на об'єкт будівництва в цілому

33. Також колегія суддів вважає суперечливими та неправдивими доводи скаржника, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані з порушенням п. 2.1, 2.2, 3.1, 3.4 та 3.7 Порядку № 109, відсутності повного пакету документів, а саме, викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000, графічної частини МУО, заяви замовника будівництва на видачу МУО.

Твердження відповідача про відсутність заяв замовника будівництва та некомплектність пакету необхідних документів для видачі дев'яти МУО також спростовується примірниками таких заяв ТОВ «Патриаком» з відповідними відмітками Управління «Дозвільний офіс» відділу видачі документів дозвільного характеру Львівської міської ради.

Також не може вважатися підставою для скасування МУО невідповідність їх в частині підписання керуючим справами виконкому М. Литвинюк, а не керівником органу містобудування та архітектури.

Ухвалою Львівської міської ради (3-тя сесія 7-го скликання) від 26 травня 2016 року № 507 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень», яка була чинна на час затвердження третьою особою МУО, саме виконавчий комітет Львівської міської ради був визначений спеціально-уповноваженим органом містобудування та архітектури з питань видачі МУО. Відтак, МУО підлягали підписанню саме керуючим справами виконкому М. Литвинюк як керівником такого спеціально-уповноваженого органу.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення про скасування дії МУО не відповідають нормам Закону №3038-VI та Порядку № 109, тому зазначене вказує на поверхневий, формальний та протиправний характер дій відповідача.

34. Інші доводи, які містяться в касаційній скарзі, досліджувалися судами першої та апеляційної інстанцій з наданням їм належної правової оцінки, висновків судів попередніх інстанції та обставин справи не спростовують.

35. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень.

36. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

37. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

38. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. 242, 341, 343, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у цій адміністративній справі № 813/1839/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб