ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

10 травня 2018 року

справа №807/1304/16

адміністративне провадження №К/9901/24823/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Виноградівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року у складі колегії суддів Курильця А. Р., Кушнерика М. П., Мікули О. І. у справі № 807/1304/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виноградівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Виноградівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2014 року № 0001451700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 105 873 грн 43 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 26 468 грн 35 коп., з мотивів його безпідставності.

13 жовтня 2017 року постановою Закарпатського окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено, з мотивів доведеності податковим органом складу правопорушення, передбаченого абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

10 січня 2018 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2014 року № 0001451700.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок безпідставного віднесення податковим органом до додаткового блага суми, прощеної за кредитним договором пені і, відповідно, безпідставного включення цієї суми до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

19 лютого 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, в якій він, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, статей 242 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

21 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги з моменту отримання цієї ухвали.

19 березня 2018 року відповідачем усунуто недоліки касаційної скарги.

21 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Закарпатського окружного адміністративного суду справу № 807/1304/16.

11 квітня 2018 року справа № 807/1304/16 надійшла до Верховного Суду

24 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу, в якому він проти касаційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, серед іншого, з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 рік, за результатами якої складено акт від 16 травня 2014 року за № 96-1700/2163918773 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено порушення платником податків вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а саме невключення до складу загального річного оподатковуваного доходу і недекларування отриманого доходу у 2012 році у вигляді додаткового блага в розмірі 637 933 грн. 14 коп., що призвело до несплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 105 873 грн. 43 коп.

23 травня 2014 року податковим органом згідно пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та на підставі акта перевірки винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0001451700 за порушення абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 105 873 грн 43 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 26 468 грн 35 коп. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Наявність складу податкового правопорушення податковим органом доводиться інформацією з бази даних 1-ДФ за ІV квартал 2012 року щодо прощення позивачу боргу за кредитним договором від 15 серпня 2007 року № 014/4060/82/34214, укладеним з Публічним акціонерним товариством "Райфайзен Банк Аваль", у сумі 637 933 грн.14 коп.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Райфайзен Банк Аваль" укладено кредитний договір від 15 серпня 2007 року № 014/4060/82/34214, відповідно до умов якого банк надав позивачу кредитні кошти в розмірі 70 000 доларів США.

16 жовтня 2012 року Листом Публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" позивача під підпис повідомлено про анулювання заборгованості за пенею у розмірі 637 933 грн. 14 коп. та ознайомлено зі змістом підпункту "д" 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Проблемою цього спору є наявність або відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді прощеної (анульованої) суми пені.

Аналіз змісту положень, передбачених абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), дозволяє прийти до висновку, що склад цього податкового правопорушення наявний за сукупності умов: анулювання (прощення) суми боргу платника податку кредитора за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності; належне повідомлення платника податків про анулювання (прощення) боргу; включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; встановлення розміру отриманого позивачем додаткового блага.

За змістом положень підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпунктів 14.1.47, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага в якості оподатковуваного доходу повинні бути нарахованими (виплаченими, наданими) платнику податків.

До бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб абзацом "д" підпункту 164.2.17 статті 164 Податкового кодексу України віднесено дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у розумінні положень абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України сума пені, яку прощено (анульовано) кредитором, не відноситься до додаткового блага платника податків і не може включатися до загального оподатковуваного доходу як бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відтак, відсутність складу податкового правопорушення, обумовлює протиправність податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2014 року № 0001451700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 105 873 грн 43 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 26 468 грн 35 коп.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не витребувано від позивача банківських виписок, які є доказом того, що у позивача наявні будь-які витрати за погашеними кредитними зобов'язаннями перед кредитором, є безпідставними, оскільки такі обставини не відносяться до предмету доказування у цій категорії справ і не впливають на правильне вирішення спору.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Виноградівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року у справі № 807/1304/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер