Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.04.2019 року у справі №826/15282/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа №826/15282/16

адміністративне провадження №К/9901/42793/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Гриціва М.І., Стародуба О.П.,

розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 (колегія у складі суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А., Бужак Н.П.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ «ХРЕЩАТИК» Костенко І.І., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "КБ «Хрещатик» Костенка Ігора Івановича (далі - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2 або Фонд), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не включення її до загального реєстру відшкодувань вкладникам коштів за вкладами ПАТ "КБ «Хрещатик» (далі - банк) за рахунок Фонду;

- зобов'язати відповідача-1 включити позивача до переліку вкладників банку, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у банку в розмірі 200000 грн. за рахунок Фонду згідно з договором від 21.03.2012 №254/2012-222;

- зобов'язати відповідача-1 подати Фонду додаткову інформацію про неї як зазначеного вище вкладника;

- зобов'язати відповідача-2 включити позивача в загальний реєстр вкладників на відшкодування коштів за вкладами в банку за рахунок Фонду, як вкладника, що має право на відшкодування коштів у розмірі 200000 грн. згідно зі вказаним вище договором;

- стягнути з Державного бюджету України через відповідний підрозділ Державної казначейської служби України на її користь судові витрати.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2017 позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача-1 подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у розмірі 200000 грн. в банку за рахунок Фонду згідно з договором від 21.03.2012 №254/2012-222.

3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 це рішення суду скасоване, у задоволенні позову відмовлено.

4. Позивач подала на рішення суду апеляційної інстанції касаційну скаргу з проханням його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, стягнути з відповідачів судові витрати.

5. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22.06.2017 відкрив касаційне провадження.

6. 20.07.2017 на його адресу надійшло письмове пояснення відповідача-1 з проханням у задоволенні вимог касаційної скарги відмовити.

7. У зв'язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу для розгляду передано Верховному Суду (далі - Суд).

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. 05.04.2016 на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 №234 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «КБ «ХРЕЩАТИК» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №463, згідно з яким розпочала процедуру виведення банку з ринку, шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора банку, визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на цей період Костенку Ігору Івановичу.

9. 21.04.2016 Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №560, відповідно до якого продовжила строки тимчасової адміністрації банку та повноваження Костенка І.І. з 05 травня 2016 року до 04 червня 2016 року включно.

10. 03.06.2016 відповідно до рішення Правління НБУ від 02.06.2016 №46-рш щодо відкликання ліцензії банку виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №913, згідно з яким розпочала процедуру ліквідації банку з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно, призначила Костенка І.І. уповноваженою особою Фонду та делегувала йому повноваження ліквідатора банку, визначені ст.ст.37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку.

11. 27.07.2016 позивач звернулася до відповідача-1 із заявою, в якій просила включити її до Переліку вкладників (клієнтів), які мають право на відшкодування коштів за вкладами (рахунками) за рахунок Фонду та подати йому додаткову інформацію про неї, як особу, яка має право на відшкодування коштів у банку.

12. До заяви додала копію рішення Апеляційного суду міста Києва від 13.07.2016 №22ц/796/8065/16 щодо задоволення її позову до банку про стягнення банківського вкладу згідно з договором від 21.03.2012 №254/2012-222, що складає: розмір депозитного вкладу -17.500 євро, заборговані відсотки - 2.481,16 євро та 3% річних від заборгованої суми, відповідно до ст.625 ЦК України - 1.489 євро, а всього, у сумі 21.470, що за курсом валют становить 62.542 грн.14 коп. (далі - судове рішення у справі №22ц/796/8065/16)

13. Зазначеним рішенням суду встановлено, що відповідно до депозитного договору від 21.03.2012 за №254/2012-222 позивач внесла банківський вклад на депозитний рахунок у ПАТ «КБ «Хрещатик» у сумі 17.500 євро під 5,7% на термін до 22.11.2013, що підтверджується квитанцією №36 здійснення операції від 21.03.2012 з цільовим призначенням «Надходження грошових коштів згідно депозитного договору №254/2012-222 від 21.03.2012 року» та Актом «Про результати ревізії ведення операцій з депозитами фізичних осіб Київського регіонального відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» від 12.05.2012.

14. Згідно з даними вказаного акту ревізії сума коштів 17.419,00 євро перерахована на картковий рахунок клієнта (меморіальний ордер від 21.03.2012 №23) та в подальшому переоформлена через касу на вклад «Ювілейний» 20м. (не фікс.) ЕUR (щомісячна виплата)" №254/2012-222 від 22.03.2012 року на суму 17.500 євро під 5,7% терміном дії до 22.11.2013».

15. Після закінчення дії зазначеного договору, між сторонами укладено новий депозитний договір «Оберіг» за №222D-446849 від 22.11.2013 року на суму 17.500 євро терміном на 1 рік під 5,7% річних.

16. Також встановлено, що кошти у сумі 17.500 євро згідно з депозитним вкладом за договором №222D-446849 від 22.11.2013 на рахунок позивача у банку не надійшли, оскільки вказані кошти вилучені із банку невстановленою особою, що підтверджується копією заяви №1 на видачу готівки від 4.06.2013 невстановленої особи, за підробним підписом від імені позивача щодо дострокового повернення депозитного вкладу у сумі 17.438,33 євро з цільовим призначенням: «Дострокове повернення грошових коштів згідно договору за №254/2012-222 від 21.03.2012року за №254/2012-222 згідно заяви клієнта від 31.05.2013 року».

17. У зв'язку з цим правоохоронні органи порушили кримінальну справу, досудове провадження на час розгляду справи не закінчене.

18. Висновком судово-почеркознавчої експертизи КНДІСЕ від 17.02.2016 №13196/131/97/15-32 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі «отримувач» в заяві на видачу готівки №1 від 4.06.2013 виконаний не нею, а іншою особою, з наслідуванням її підпису.

19. Не заперечуючи того, що позивач не отримувала кошти за депозитним договором від банку, останній відмовляється повертати їй депозитний вклад з відповідними відсотками, посилаючись на припинення діяльності банку згідно з постановою Правління НБУ від 05.04.2016 №234 «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» та прийняття виконавчою дирекцією Фонду рішення від 5.04.2016 за №463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», а також, посилаючись на ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якою під час тимчасової адміністрації задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку не здійснюється.

20. Тому вищезгаданий суд дійшов висновку, що розрахунок позивача заборгованості Банку за депозитним договором від 21.03.2012 №254/2012-222, що складає: розмір депозитного вкладу -17.500 євро, заборговані відсотки - 2.481,16 євро, 3% річних від заборгованої суми, відповідно до ст.625 ЦК України, виконаний правильно та кошти підлягають стягненню з банку на користь позивача.

21. Листом від 04.08.2016 №20/7131 відповідач-1 повідомив позивача про оскарження цього рішення суду до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ та роз'яснив, що умови і порядок виконання рішень судів підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», та покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

22. Не погоджуючись з такою позицією, позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

23. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що за наявності судового рішення щодо права на стягнення депозиту, відповідачі не вжили заходи з повернення гарантованої Фондом суми коштів.

24. Відповідач-1 заперечував проти задоволення позову, зауваживши, що після закінчення строку дії банківського вкладу грошові кошти повертаються на поточний рахунок клієнта. Зазначеним рішенням суду банк не було зобов'язано поновити на поточному рахунку позивача суми вкладів з тієї підстави, що позивач не вважається вкладником банку через нікчемність відповідних правочинів.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

25. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачами правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників банку.

26. Проаналізувавши ст.319 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.2-4, 26, 27, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI), ст.77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", врахувавши, що заявлений спір є публічно-правовим і підтверджено наявність рахунку у банку і депозитний вклад у ньому, суд дійшов висновку, що відповідач-1 протиправно не виконав передбаченого законом обов'язку щодо внесення інформації про позивача до відповідного переліку.

27. Посилаючись на п.5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 №14 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860 (далі - Порядок №14), суд першої інстанції вирішив зобов'язати відповідача-1 подати до Фонду додаткову інформацію про позивача, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору №254/2012-222 від 21.03.2012 за рахунок Фонду, а щодо вимог до відповідача-2 - відмовив з підстав передчасності.

28. З цими висновками не погодився суд апеляційної інстанції, скасовуючи його рішення та відмовивши у задоволенні позову.

29. Зазначив, що суд першої інстанції не врахував вимоги Інструкції НБУ про порядок відкриття, використання, закриття рахунків в національній та іноземній валютах №492 від 12.11.2003 (далі - Інструкція №492).

30. Так, після закінчення строку дії договору банківського вкладу грошові кошти повертаються фізичній особі на її поточний рахунок та вже саме з поточного рахунку фізична особа має право розпоряджатися належними їй грошовими коштами. Банк не зберігає грошові кошти на вкладному рахунку фізичної особи після закінчення дії договору банківського вкладу.

31. Тому факт наявності рішень Шевченківського районного суду від 14.04.2016 року та Апеляційного суду міста Києва від 13.07.2016 у справі №761/11587/15-ц не свідчить про облік на поточному рахунку позивача цих коштів.

32. Колегія суддів врахувала, що цими рішеннями не зобов'язано банк поновити на поточному рахунку позивача суми вкладів і під час судового розгляду наявності коштів на рахунку не встановлено. Тому підстави для задоволення позову відсутні.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ

33. Позивач у касаційній скарзі посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

34. Наполягає на необхідності врахування встановлених судами у справі №761/11587/15-ц обставин і фактів: наявності між позивачем та банком договірних правовідносин згідно з договором депозиту №254/2012-222 від 21.03.2012 на загальну суму 17500євро зі сплатою 5,7% річних; неотримання цих коштів з незалежних від позивача причин на її рахунок відповідно до договору від 22.11.2013 №222D-446849; визнане право позивача на ці кошти (вклад) та визнання позивача вкладником.

35. Щодо відсутності коштів на рахунку позивача акцентує, що вони вибули саме з вини банку та нею не отримані, що відповідачі не заперечують. Тому вважає, що відповідачі владних управлінських функцій в межах гарантованої Фондом суми коштів не виконують всупереч вимог закону.

36. Відповідач-1 у письмовому поясненні на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити. Зауважує, що суд першої інстанції не застосував до спірних відносин норми п.10.12 Інструкції, за яким кошти після закінчення дії депозиту повертаються на поточний рахунок клієнта, і не зобов'язував поновити на поточному рахунку позивача суми вкладів. Тому рішення суду апеляційної інстанції вважає законним.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

37. Верховний Суд оцінив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і дійшов таких висновків.

38. Основні доводи касаційної скарги співпадають з обґрунтуванням позовних вимог і докладно оцінені судами.

39. Відповідно до ч.1 ст.352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

40. Суди встановили, що позивач мала з банком депозитний договір та не отримала коштів у межах гарантованої суми вкладу. Відтак, на спірні відносини поширюють дію положення Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI.

41. Відповідно до ч.3 ст.2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

42. Фонд відповідно до ч.1 ст.26 Закону №4452-VI (у редакції на час спірних правовідносин) гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

43. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

44. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом. Згідно з ч.4 вказаної статі Закону 4. Фонд не відшкодовує кошти:

1) передані банку в довірче управління;

2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень;

3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника;

4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом року до дня прийняття такого рішення);

5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - один рік до дня прийняття такого рішення);

6) розміщені на вклад власником істотної участі банку;

7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку;

8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань;

9) за вкладами у філіях іноземних банків;

10) за вкладами у банківських металах;

11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

45. Суди таких обставин у справі не встановили, доказів отримання позивачем коштів судам сторони не надали. Відтак, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачка має статус вкладника. Обставини отримання вкладу свідчать про ознаки протиправних діянь щодо банку та вкладника, проте немає підстав покладати негативні наслідки таких діянь, зокрема у вигляді відмови у відшкодуванні вкладу, саме на вкладника. Отже, позивач має право на відшкодування вкладу.

46. Врахувавши зазначене, висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем-1 підстав для не включення позивача до переліку вкладників банку, кошти яким мають бути відшкодовані Фондом, відповідає нормам матеріального права.

47. Мотиви суду апеляційної інстанції щодо відсутності судового рішення про поновлення коштів на поточному рахунку позивача Суд вважає не є обґрунтованими з огляду на визнані сторонами та підтверджені судовим рішенням невиконані договірні зобов'язання з виплати депозиту.

48. Відповідно до положень пункту 5 розділу ІІ Порядку №14 протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

49. Отже суд першої інстанції, з огляду на встановлені обставини справи та досліджені докази, правильно вирішив спір, а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення.

50. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є обґрунтованою та її слід задовольнити.

51. Відповідно до квитанції від 21.06.2017 позивач понесла судові витрати зі сплати судового збору за звернення з касаційною скаргою у розмірі 2646 грн. Згідно з ч.1 ст.139 КАС України вони підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду.

Керуючись ст.ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2015 залишити в силі.

3. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04073, м.Київ, вул.Січових стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у сумі 2646 (дві тисячі шістсот сорок шість) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя М.І. Гриців

Суддя О.П. Сародуб