Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №823/1919/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2019 року

Київ

справа №823/1919/16

провадження №К/9901/23028/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Білоуса О. В.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 823/1919/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 січня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Мишенка В. В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Епель О. В., суддів: Карпушової О. В., Кобаля М. І.

І. Суть спору

1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - ГУНП в Черкаській області), в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії ГУНП в Черкаській області щодо невиплати позивачу одноразової допомоги при звільненні;

1.2. стягнути з ГУНП в Черкаській області на користь позивача одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожні повні 15 років служби;

1.3. стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього грошового утримання за час затримки розрахунку.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що в період з 03 вересня 2001 року по 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом ГУНП в Черкаській області від 07 листопада 2015 року № 1 о/с ОСОБА_1 як прибулого з МВС України, прийнято на службу до Національної поліції.

2.1. Відповідно до наказу ГУНП в Черкаській області від 15 січня 2016 року № 9 о/с капітана поліції ОСОБА_1 звільнено з посади заступника командира взводу батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Черкаській області за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу) відповідно до Закону України "Про Національну поліцію".

2.2. Позивач вказує, що з моменту звільнення по день звернення до суду ГУНП в Черкаській області не розрахувався з позивачем в повному обсязі та не сплатив одноразову допомогу при звільненні.

2.3. На переконання ОСОБА_1 відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України.

2.4. Вважаючи дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 до суду з метою захисту своїх законних прав.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. У період з 03 вересня 2001 року по 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.

4. У зв'язку з набранням чинності Закону України "Про Національну поліцію" наказом УМВС України в Черкаській області від 06 листопада 2015 року № 311 о/с позивача було звільнено з органів внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року, а наказом ГУНП в Черкаській області від 07 листопада 2015 року № 1 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу до Національної поліції на посаду заступника командира взводу батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Черкаській області.

5. Наказом ГУНП в Черкаській області від 15 січня 2016 року № 9 о/с "По особовому складу" звільнено позивача зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 "Про Національну поліцію", через хворобу. Вислуга років в календарному обчисленні на день звільнення позивача становила 15 років.

6. 04 жовтня 2016 року позивач звернувся до ГУНП в Черкаській області із заявою, в якій просив розглянути питання щодо виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

7. Листом ГУНП в Черкаській області від 12 жовтня 2016 року № 29/15-142 повідомлено позивача, що постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Порядок № 393), яка передбачає виплату допомоги при звільненні, на нього не поширюється, а також у зв'язку з тим, що позивач був звільнений з Національної поліції України 15 січня 2016 року через хворобу та не набув права на пенсію, що, на думку відповідача, унеможливлює виплату йому одноразової грошової допомоги.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

8.1. Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Черкаській області щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової допомоги при звільненні.

8.2. Зобов'язано ГУНП в Черкаській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби за повних 15 років вислуги в розмірі 50 відсотків середньомісячного грошового забезпечення за кожний відпрацьований рік.

8.3. Стягнуто з ГУНП в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час, за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 15 січня 2016 року по день фактичного розрахунку.

9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку наявні всі достатні та необхідні правові підстави для призначення позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні і невиконання відповідачем його обов'язків щодо виплати такої допомоги обумовлює виникнення у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку, що у свою чергу є санкцією для роботодавця.

10. Зазначена позиція була підтримана і Київським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

IV. Касаційне оскарження

11. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати їх рішення в частині стягнення з ГУНП в Черкаській області на користь позивача середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової допомоги з 15 січня 2016 року по день фактичного розрахунку та прийняти в цій частині нову, якою відмовити в задоволенні позовної вимоги.

12. В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахування судами попередніх інстанцій, що спеціальним законодавством , не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника з органів внутрішніх справ, а відтак ця позовна вимога не підлягає задоволенню.

13. Водночас позивач у запереченні вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

14. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

15. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

20. Статтею 94 Закону України "Про Національну поліцію" обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

21. За правилами статті 102 Закону України "Про Національну поліцію" пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

22. Згідно з пунктом 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішні з справ України від 06 квітня 2016 року № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

23. Відповідно до абз. 2 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Порядок № 393) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

24. Пунктом 106 розділу 9.9 Методичних рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ від 30 червня 2005 року №501 «Про скасування окремих наказів МВС України з питань грошового забезпечення та заробітної плати» (далі Методичні рекомендації) встановлено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, у встановлених випадках виплачується грошова допомога у відповідному відсотку місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому в розрахунок включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, премії тощо) у розмірах, що були їм встановлені наказами керівників органу на день звільнення зі служби.

25. За правилами встановленими частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

26. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

VI. Позиція Верховного Суду

27. Наведені положення пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 не пов'язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям права на пенсію.

28. Зі змісту зазначених норм вбачається, що частиною першою статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлені дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним в ній особам:

які мають право на пенсію за цим Законом і звільняються зі служби за станом здоров'я;

які звільнені зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням за наявності вислуги 10 років і більше.

29. Як свідчать встановлені обставини справи, станом на час звільнення з органів внутрішніх справ, вислуга років позивача складала 15 років, а підставою для звільнення слугував стан здоров'я, що, виходячи з приписів чинного законодавства, надає йому право на отримання одноразової грошової допомоги.

30. Слід зазначити, що одноразова грошова допомога особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які звільнені зі служби за станом здоров'я, за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням має разовий характер. Право на її одержання пов'язане з наявністю 10-річної вислуги та звільненням зі служби, зокрема, з указаних підстав.

31. Тому ненабуття права на пенсію цих осіб не може нівелювати їх право на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності 10 років вислуги.

32. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 17 березня 2015 року у справі 21-80а15.

33. За такого правового врегулювання та обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги.

34. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 1.18. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 31 грудня 2007 року № 499, при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

35. Разом з тим, а ні Законом України "Про Національну поліцію", а ні Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника з органів внутрішніх справ.

36. Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

37. Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

38. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

39. В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

40. Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

41. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції 15 січня 2016 року у відповідності до наказу ГУНП в Черкаській області № 9 о/с, тоді як, фактичний розрахунок позивачу на день його звернення до суду проведено не було, оскільки відповідач закон розумів так, що допомогу не слід виплачувати взагалі.

42. Отже, спір у цій справі стосується розміру належних звільненому працівникові сум.

43. Частиною другою статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

44. Аналіз обставин справи та зібраних доказів дає підстави для висновку про наявність у цій справі спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, а відтак стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 КЗпП України є безпідставним.

45. Неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права саме по собі дає підстави суду касаційної інстанції згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 та статті 351 КАС України, не обмежуючись доводами та вимогами касаційної скарги, скасувати рішення суду повністю, або частково, ухваливши нове рішення у відповідній частині.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області задовольнити.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2017 року в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час, за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 15 січня 2016 року по день фактичного розрахунку скасувати.

3. У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час, за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 15 січня 2016 року по день фактичного розрахунку - відмовити.

4. В іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

О. В. Білоус