Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

10 квітня 2018 року

справа №804/7882/15

адміністративне провадження №К/9901/41902/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.

за участю представників:

від позивача - Мостіпаку І.В. за довіреністю від 02.04.2018 №1380/43/23/01-2018,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у складі судді Гончарової І. А та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року у складі колегії суддів Юрко І. В., Білак С. В., Олефіренко Н. А. у справі № 804/7882/15 за позовом Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2010 року Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України (далі - Управління, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2010 року № 0000308823/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 882 217,29 грн. у тому числі за основним платежем у розмірі 588 144,86 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 294 072,43 грн., з мотивів його безпідставності.

16 вересня 2010 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі, з мотивів безпідставності висновків податкового органу та протиправності спірного податкового повідомлення-рішення.

28 травня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України рішення судів попередніх інстанцій скасовано з мотивів неповного з'ясування обставин справи, та направлено справу на новий розгляд.

16 червня 2016 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за результатами повторного судового розгляду, суд першої інстанції виходив з правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, внаслідок доведення податковим органом складу правопорушення, передбаченого підпунктами 5.2.2, 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.4.10 пункту 5.4, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334 / 94- ВР), яке полягає у безпідставному віднесенні позивачем до складу валових витрат вартості паливно-мастильних матеріалів у розмірі, що перевищує 50%.

21 серпня 2017 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду здійснено заміну відповідача його правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

21 серпня 2017 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду залишено без змін постанову суду першої інстанції.

12 вересня 2017 року позивачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

13 вересня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи № 804/7882/15 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Цвіркун Ю.І).

20 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

29 березня 2018 року касаційну скаргу прийнято до провадження.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підпункту 5.4.10 пункту 5.4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.1 статті 5 Закону № 334 / 94- ВР, просить оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

16 лютого 2018 року відповідачем надано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому він погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2006 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт від 31 березня 2010 року № 663-08-0313-08596854 (далі - акт перевірки).

14 квітня 2010 року податковим органом на підставі акту перевірки та згідно підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ) прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000308823/0 за порушення підпункту 5.2.2, 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.4.10 пункту 5.4, пункту 5.9 статті 5 Закону № 334 / 94- ВР Управлінню визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 588 144,86 грн та застосовано штрафні (фінансові санкції) у сумі 294 072,43 грн. на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закон № 2181-ІІІ.

Склад податкового правопорушення, покладеного в основу винесення спірного податкового повідомлення-рішення, доводиться податковим органом тим, що у 2007-2009 роках Управлінням до складу валових витрат включено весь обсяг витрат на пальне в загальній сумі 7 107 853,76 грн, з них списано палива на мікроавтобуси, які є вантажними автомобілями, у сумі 1 225 229,75 грн.

Згідно з висновком податкового органу, викладеного в пункті 3.1.2 акту перевірки позивач має право на відображення у податковому обліку витрат, пов'язаних з придбанням пального, використаного для вантажних автомобілів (10 штук - «Тип ТЗ» «Мікроавтобус - D») в повному обсязі, а витрат щодо палива, використаного для легкових автомобілів (118 шт. - Тип ТЗ «Легковий»), лише у розмірі 50%.

Скеровуючи справу на новий розгляд Вищий адміністративний суд України вказував на необхідність дослідити код реєстрації УКТ ЗЕД, реєстраційні документи, які свідчать про призначення автомобілів. Ці вказівки судами попередніх інстанцій не виконані. Надані Регіональним сервісним центром в Дніпропетровській області Міністерством внутрішніх справ відомості, викладені в листі від 07.07.2017 року № 31/4-2405, за якими частина транспортних засобів за своїм призначенням віднесена до спеціальних, оперативних, спеціалізованих, судами не досліджувались взагалі.

В основу віднесення вартості пального за транспортними засобами покладено виключно той факт, що автомобілі, які експлуатуються позивачем відповідно до його функцій є легковими, без врахування функцій органу та технічних функцій транспортних засобів.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо зокрема суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 341, 344, 349, п.1 ч.2 ст. 353, статтями 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року у справі № 804/7882/15 скасувати.

Справу № 804/7882/15 направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.Я.Олендер

С.С.Пасічник