Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.07.2019 року у справі №760/13289/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 лютого 2020 року

Київ

справа №760/13289/17

адміністративне провадження №К/9901/24201/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 760/13289/17

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Солом`янського районного суду м. Києва у складі судді Лазаренко В.В. від 13 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кучми А.Ю., Аліменка В.О., Безименної Н.В. від 30 травня 2019 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:

- визнати протиправним пункт 18 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 14 квітня 2017 року №30 в частині відмови в призначенні йому одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Міністерство оборони України здійснити йому виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі /смерті/, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на навчальні або перевірочні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року (далі також - Порядок № 975).

Позовна заява обґрунтована тим, що оскаржуване рішення та дії відповідача є протиправними, оскільки не відповідають вимогам Порядку № 975 та частини другої статті 19 Конституції України, відповідач діяв не у спосіб передбачений законом. Вважає, що має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено: визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; зобов`язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у відповідності до статті 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленому Порядком № 975 на день встановлення інвалідності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач отримав поранення та захворювання, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Крім того, судом зазначено, що доводи відповідача про те, що позивачем не надано документів про причини та обставини поранення, спростовуються постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 31 січня 2017 року у справі № 396/2015/16-а, якою вже встановлено протиправний характер відмови Новоукраїнського районного військового комісаріату у оформленні документів на призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності позивачу згідно з Порядком № 975.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено, визнано протиправним пункт 37 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 38 від 14 квітня 2017 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги; зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України "Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 975.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є саме зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, так як рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що всі подані позивачем до Новоукраїнського районного військового комісаріату документи належним чином оформлені та позивач має право на одноразову грошову допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права, Міністерство оборони України звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано до суду 23 серпня 2019 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 серпня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Рибачука А.І. та Тацій Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/13289/17, витребувано матеріали справи.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 16 січня 1986 року по 08 вересня1986 року проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій на території Республіки Афганістан.

Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 10 червня 2014 року №1536 встановлено, що «поранення (контузія), які отримав позивач, та його захворювання ТАК пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії».

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ № 620573 від 22 жовтня 2014 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності до 01 листопада 2017 року; зазначено дату чергового переогляду - жовтень 2017 року. Причина інвалідності - поранення, контузія та захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Позивач 03 жовтня 2016 року звернувся до Новоукраїнського районного військового комісаріату із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності.

Проте листом Новоукраїнського районного військового комісаріату № 2562 від 04 жовтня 2016 року позивачу повернуто документи без реалізації, оскільки позивачем не виконано вимоги пункту 11 Порядку №975, а саме не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, що являється обов`язковим для надання уповноваженому органу.

Постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 31 січня 2017 у справі № 396/2015/16-а, яка набрала законної сили 10 лютого 2017 року, задоволено позов ОСОБА_1 до Новоукраїнського районного військового комісаріату, визнано протиправною відмову відповідача у оформленні документів на призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності позивачу згідно з Порядком № 975; зобов`язано відповідача прийняти документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності згідно з Порядком № 975 та направити їх до комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військослужбовців та осіб, звільнених з військової служби.

Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 38 від 14 квітня 2017 року позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки витрати, пов`язані з виплатою такої допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України. В обґрунтування відмови комісія зазначила, що на день звільнення з військової служби заявник проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, тому відповідно до пункту 17 Порядку 975 та частини шостої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби; проте Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення з Прикордонних військ КДБ СРСР.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушені, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу Міністерство оборони України обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з порушенням норм матеріального права задоволено позовні вимоги.

Скаржник наголошує, що пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога в разі настання інвалідності, мають подати до уповноваженого органу (відповідного військового комісаріату) визначені цим пунктом документи, серед яких має бути також документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Подання вищевказаного документа до уповноваженого органу є обов`язковою умовою, оскільки Законом делеговано Кабінету Міністрів України право визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються.

Міністерство оборони України зазначає, що позивачем такі документи не надавалися, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги.

Водночас, скаржник вказав, що надані позивачем акт судово-медичного обстеження, витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії, не містять відомостей про обставини поранення позивача, а лише засвідчують причинний зв`язок поранення (пов`язане з виконанням обов`язків військової служби чи не пов`язане).

Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає касаційному перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення не відповідають, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно частини статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов`язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Крім того, судами встановлено, що згідно з пунктом 1 частини першої Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21 березня 1989 року № 10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до пункту 1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року "Про військові формування на Україні" Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України; утворити Міністерство оборони України.

Згідно з статтею 4 Закону України "Про правонаступництво України" органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивач проходив службу саме у збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Порядку № 975, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що обов`язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі № 591/2794/16-а, від 21 серпня 2018 року у справі № 642/5757/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 760/12713/17.

Пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Подання зазначених пунктом 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.

При цьому, Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Водночас, подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 822/21/18, від 04 червня 2019 року у справі № 751/2133/17, від 12 липня 2019 року у справі № 280/4490/18.

Згідно з правовою позицією Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, висловленою у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво), не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов`язку щодо їх витребування.

У даній справі Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Водночас, під час розгляду і вирішення справи № 760/13289/17 суди попередніх інстанцій зазначили, що доводи відповідача про те, що позивачем не надано документів про причини та обставини поранення, спростовуються постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 31 січня 2017 року у справі № 396/2015/16-а, оскільки даним рішенням встановлено, що позивачем до Новоукраїнського районного військового комісаріату подані належним чином оформлені документи та ОСОБА_1 має право на одноразову грошову допомогу.

Натомість, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що в постанові Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 31 січня 2017 року у справі № 396/2015/16-а, на яке посилаються суди в даній справі, не надавалась оцінка причинам та обставинам поранення ОСОБА_1 , а позовні вимоги задоволено стосовно визнання неправомірними дій Новоукраїнського районного військового комісаріату щодо відмови в оформленні документів на призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності ОСОБА_1 згідно з Порядком № 975. А тому висновок судів про те, що позивачем надано документи про причини та обставини поранення є передчасним.

Крім того колегія суддів зазначає, що підставою для відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у рішенні Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14 квітня 2017 року №30 (пункт 18) вказано те, що витрати, пов`язані з виплатою такої допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду вважає, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним пункту 37 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 38 від 14 квітня 2017 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги; зобов`язання Міністерство оборони України розглянути документи ОСОБА_1 стосовно виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІII групи інвалідності відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, з огляду на мотиви викладені у цьому рішенні..

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. пункт 109,110 рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправним пункт 37 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 38 від 14 квітня 2017 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням IІI групи інвалідності.

Зобов`язати Міністерства оборони України розглянути документи ОСОБА_1 стосовно виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІII групи інвалідності відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, з огляду на мотиви викладені у цьому рішенні.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: А.І. Рибачук

Л.В. Тацій