Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.01.2020 року у справі №815/4736/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 січня 2020 року

Київ

справа №815/4736/15

адміністративне провадження №К/9901/13502/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Берназюка Я.О., судді Саприкіної І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі уповноваженої особи на ліквідацію банку Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Танасогло Т.М., Бойка А.В., Яковлєва О.В. від 22 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі уповноваженої особи на ліквідацію банку Волкова О.Ю., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова О.В. щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за Договором від 20 березня 2015 року №581235-GR/2015 про приєднання до Договірних умов та правил відкриття і обслуговування Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» поточних рахунків фізичних осіб, операції за якими здійснюються з використанням електронних платіжних засобів - платіжних карток, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (далі також - ПАТ «Банк «Київська Русь»);

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням суми у розмірі 185 524, 90 грн, що підлягають відшкодуванню за Договором від 20 березня 2015 року № 581235-GR/2015;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 березня 2015 року ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі керуючого Припортового відділення Чорноморської філії ПАТ «Банк «Київська Русь» Романовської В.М. уклали договір №581235-GR/2015 про приєднання до Договірних умов та правил відкриття та обслуговування ПАТ «Банк «Київська Русь» поточних рахунків фізичних осіб, операції за якими здійснюються з використанням електронних платіжних засобів - платіжних карток, відповідно до якого Банк відкриває та обслуговує поточний рахунок Клієнта з використанням електронних платіжних засобів - платіжних карток. Відповідно до довідки ПАТ «Банк «Київська Русь» станом на 05 травня 2015 року залишок коштів на поточному рахунку ОСОБА_1 складає 8000,00 доларів США. З 24 липня 2015 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб розпочато виплату коштів вкладникам ПАТ «Банк «Київська Русь», однак відповідачами не було включено позивачку до переліку та загального реєстру вкладників на відшкодування коштів за рахунок Фонду за вкладом.

Вважаючи, що її права порушені, позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з 20 березня 2015 року припинено повноваження органів управління та керівників банку на вчинення правочинів. Незважаючи на положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", філією ПАТ "Банк "Київська Русь" здійснено операцію щодо безготівкового перерахування грошових коштів з рахунку ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_1 на суму 8000 доларів США, який відкритий в установі банку. Спірний правочин щодо перерахування грошових коштів був вчинений після призначення уповноваженої особи Фонду, а тому в силу частини третьої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нікчемними з моменту його вчинення.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року у справі № 815/4736/15-а скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи на ліквідацію банку Волкова О.В. щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором від 20 березня 2015 року №581235-С/G2015 про приєднання до Договірних умов та правил відкриття і обслуговування Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» поточних рахунків фізичних осіб, операції за якими здійснюються з використанням електронних платіжних засобів - платіжних карток, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Банк Київська Русь»; зобов`язано Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи на ліквідацію банку Волкова О.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором від 20 січня 2015 року про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року; зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» не наведено та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внаслідок укладання договору від 20 березня 2015 року банк взяв на себе зобов`язання, що потягли за собою виникнення неплатоспроможності або ж виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим. Також Уповноваженою особою Фонду не було надано доказів, які б свідчили, що укладений позивачкою правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана до суду 01 лютого 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 березня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 815/4736/15.

Справу передано до Верховного Суду 01 лютого 2018 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Саприкіну І.В.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі керуючого Припортового відділення Чорноморської філії ПАТ «Банк «Київська Русь» Романовською В.М. укладено договір №581235-GR/2015 про приєднання до Договірних умов і правил відкриття та обслуговування ПАТ «Банк «Київська Русь» поточних рахунків фізичних осіб, операції за якими здійснюються з використанням електронних платіжних засобів - платіжних карток, предметом якого є відкриття та обслуговування ПАТ «Банк «Київська Русь» поточного рахунку клієнта з можливістю використання електронних платіжних засобів - платіжних карток № НОМЕР_1 .

20 березня 2015 року позивачці перераховано 8000,00 доларів США від ОСОБА_2 згідно з договором дарування від 20 березня 2015 року № 367.

Відповідно до довідки ПАТ «Банк «Київська Русь» від 05 травня 2015 року №598/01 ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок в іноземній валюті № НОМЕР_2 , залишок коштів на якому станом на 05 травня 2015 року склав 8000,00 доларів США.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 березня 2015 року № 61 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь», згідно з яким з 20 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю.

З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ «Банк «Київська Русь» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 116 від 15 червня 2015 року про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» до 19 липня 2015 року включно та продовження повноважень Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю. до 19 липня 2015 року включно.

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення, відповідно до якого з 24 липня 2015 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «Банк «Київська Русь». Для отримання коштів вкладники до 03 вересня 2015 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - Публічного акціонерного товариства "Південний". Виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо невключення позивачки до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, остання звернулась до суду з даним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано, що спірний правочин щодо перерахування грошових коштів був здійснений після призначення Уповноваженої особи Фонду, відтак в силу частини третьої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нікчемними з моменту його вчинення.

Від позивачки надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначено, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року не відповідає, а вимоги касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України".

Частинами третьою, п`ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

З огляду на вищенаведене, приписи Закону №4452-VI пов`язують виникнення права у особи на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з наявністю у особи статусу вкладника та наявності такого вкладу станом на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Таким чином, договори, укладені після прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (в даному випадку після 28 лютого 2014 року), не підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду.

При цьому приписи Закону № 4452-VI містять імперативне застереження щодо недопустимості укладення будь-яких правочинів органами управління та керівниками банку з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку, оскільки відповідні повноваження останніх з цього моменту є призупиненими.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 березня 2015 року № 61 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь», згідно з яким з 20 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю.

Разом з тим, договір №581235-GR/2015 про приєднання до Договірних умов та правил відкриття та обслуговування ПАТ «Банк «Київська Русь» поточних рахунків фізичних осіб, операції за якими здійснюються з використанням електронних платіжних засобів - платіжних карток між ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі керуючого Припортового відділення Чорноморської філії ПАТ «Банк «Київська Русь» Романовською В.М. та ОСОБА_1 , було укладено 20 березня 2015 року, тобто після запровадження тимчасової адміністрації в банку.

Суд касаційної інстанції зазначає, що в силу приписів частин другої та третьої статті 36 Закону №4452-VI станом на 20 березня 2014 року всі повноваження керуючого Припортового відділення Чорноморської філії ПАТ «Банк «Київська Русь» Романовської В.М. на укладення будь-яких правочинів, в тому числі і договорів банківського вкладу, були призупинені, а тому такий договір вважається неукладеним.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 820/18150/14, від 25 жовтня 2019 року у справі 815/435/16, від 14 листопада 2019 року у справах № 815/4582/15 та 815/4737/15.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не набула статусу вкладника банку, який має право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки обставини, з якими Закон № 4452-VI пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками, не існували, зокрема укладання договору №581235-GR/2015 про приєднання до Договірних умов та правил відкриття та обслуговування ПАТ «Банк «Київська Русь» поточних рахунків фізичних осіб, операція з перерахування грошових коштів у розмірі 8000,00 доларів США з рахунку ОСОБА_2 на рахунок позивачки здійснена після призначення уповноваженої особи Фонду та введення тимчасової адміністрації, тобто неуповноваженими органами управління ПАТ «Банк «Київська Русь», а тому відповідно до статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вказані правочини є нікчемними, що унеможливлює настання наслідків у вигляді виплати гарантованої суми відшкодування, у зв`язку із чим позов задоволенню не підлягає.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (п. 29 рішення у справі "Кантоні проти Франції" (Cantonі v. France" № 17862/91), у п. 64 справи "Вєренцов проти України"№ 20372/11).У випадку, що є предметом даного судового дослідження, застосовані судами норми Закону № 4452-VI не потребують двозначного трактування, є конкретними та передбачуваними у своєму застосуванні.

Суд у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, а висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.

У зв`язку із викладеним суд дійшов висновку, що рішенням суду апеляційної інстанції скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, тому постанову Одеського апеляційного адміністративного суду 22 грудня 2015 року необхідно скасувати, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року залишити в силі.

Керуючись статтями 345, 351, 355, 356 КАС України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року скасувати.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

І.В. Саприкіна