Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.11.2019 року у справі №340/1218/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 січня 2020 року

Київ

справа №340/1218/19

адміністративне провадження №К/9901/31571/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Калашнікової О. В., Соколова В.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, прийняте у складі судді Сагуна А.В. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року , прийняту у складі колегії суддів: Семененка Я.В. (головуючий), Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області;

1.2. стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 29.12.2018 по 15.07.2019 включно в розмірі 36283,18 грн.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1301/к від 27.04.2015. Позивача поновлено на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 28.04.2015 та стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 157262,17 грн. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць допущено судом до негайного виконання.

2.1. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року скасовано в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 28 квітня 2015 року, зобов`язано ГТУЮ нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2015 року по 06.04.2018 включно в розмірі 157262,17 грн. та допущення у вказаній частині рішення до негайного виконання та прийнято нову постанову у цій частині, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

2.1.1. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області з 28 квітня 2015 року, стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2015 по 06.04.2018 в розмірі 199828,26 грн. В решті рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 в справі №П/811/1672/15 - залишено без змін.

2.2. Рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2015 по 06.04.2018 включно виконано, однак, обов`язок щодо поновлення позивача на вищевказаній посаді відповідачем дотепер не виконано, в зв`зку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року по справі № П/811/1672/15 позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: начальник Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді було задоволено у повному обсязі.

4.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 27.04.2015 року №1301/к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

4.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, з 28 квітня 2015 року.

4.3. Зобов`язано Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2015 по 06.04.2018 включно в розмірі 157 262,17 грн.

5. В подальшому, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року скасовано в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 28 квітня 2015 року, зобов`язання ГТУЮ нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2015 по 06.04.2018 включно в розмірі 157 262,17 грн. та допущення у вказаній частині рішення до негайного виконання та прийнято нову постанову у цій частині, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області з 28 квітня 2015 року, стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2015 по 06.04.2018 в розмірі 199 828,26 грн. В решті рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 року в справі №П/811/1672/15 - залишено без змін.

6. На виконання вказаних рішень, отримано виконавчі листи.

7. Рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2015 по 06.04.2018 включно виконано, шляхом списання бюджетних коштів з казначейських рахунків. Натомість, позивача поновлено на посаді не було.

8. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №1140/5/19 від 13.03.2019, яке набрало законної сили, було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з Міністерства юстиції України середній заробіток за затримку виконання рішення суду про поновленні на роботі за період з 07.04.2018 по 28.12.2018 включно в розмірі 52529,38 грн.

9. Оскільки позивача не було поновлено на посаді і з 29.12.2018, останній звернувся до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 29.12.2018 по 15.07.2019.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 17 липня 2019 року, яку залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року, позов задоволено частково.

10.1. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 29.12.2018 по 15.07.2019 включно в розмірі 36283,18 грн.

10.2. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

11. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що рішенням суду, яке набрало законної сили, поновлено позивача на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області з 28 квітня 2015 року. Оскільки позивач на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області поновлений не був, у зв`язку з невиконанням відповідачем судового рішення, то у позивача наявне право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в силу приписів ст. 236 Кодексу законів про працю України.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

12. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

13. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами не враховано, що відсутнє відкрите виконавче провадження, в межах якого має виконуватися судове рішення, яким позивача поновлено на посаді. Також вказано, що посада, на якій поновлено позивача, відсутня в організаційно-штатній структурі Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області. На переконання відповідача, вказані обставини свідчать про наявність об`єктивних, поважних причин невиконання рішення суду про поновлення позивача на посаді та неможливість застосування санкції, що передбачена ст. 236 Кодексу законів про працю України. Крім того, скаржник вказує, що станом на час ухвалення рішення про поновлення позивача на посаді він вже працевлаштувався в КП «Поліграфія», де і працює до цього часу, а тому не може бути поновлений на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області та працювати відповідно за сумісництвом, зважаючи на пряму заборону, закріплену у статті 25 Закону України «Про запобігання корупції». Також відповідачем вказано про необхідність відрахування із середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.12.2018 по 15.07.2019, суми заробітної плати позивача, отриманої в КП «Поліграфія»

14. Позивач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.

15. Оскільки з матеріалів касаційної скарги вбачається, що відповідачем оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині позовних вимог, які були задоволені, тому оскаржувані рішення судом касаційної інстанції перевіряються лише в цій частині в межах доводів та вимог касаційної скарги.

V. Джерела права й акти їх застосування

16. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

18. Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

19. Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

20. Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

21. Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

22. Згідно з частиною третьою статті 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

23. За статтею статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

24. Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

25. Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

26. Порядок обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначений у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).

27. Згідно з пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

28. У відповідності до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

VI. Висновок Верховного Суду

29. Перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

31. Як було зазначено вище, приписами ст. 236 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

32. Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

33. Положення ст. 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.

34. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 (справа № 552/3404/17).

35. Як свідчать встановлені обставини справи, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі П/811/1672/15 від 02.08.2018 позивача було поновлено на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області з 28 квітня 2015.

36. Відповідно до пункту 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

37. Згідно п. 10 Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, в областях, містах Києві та Севастополі, що затверджене наказом Міністра юстиції України №1707/5 від 23.06.2011, начальники головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, призначаються на посади за погодженням з головами місцевих державних адміністрацій та звільняються з посад Міністром юстиції України.

38. Відтак, з огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що у відповідача наявний обов`язок по поновленню позивача на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області, який має бути здійснений, шляхом видання останнім відповідного наказу.

39. В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що позивач на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області поновлений не був, що свою чергу свідчить про затримку відповідачем виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та зумовлює породження у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки в силу приписів ст. 236 Кодексу законів про працю України.

40. Як вбачається з рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 середньоденна заробітна плата позивача за два попередні місяці роботи перед звільненням становила 270,77 гривень.

41. Відтак, оскільки кількість робочих днів за період з 29.12.2018 по 15.07.2019 включно становить 134 дні, то відповідно середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 36283,18 грн. (270,77 грн. х 134 дні).

42. При цьому, що стосується посилань відповідача на безпідставність застосування приписів ст. 236 Кодексу законів про працю України, з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження про примусове виконання судового рішення щодо поновлення позивача на посаді, то Суд зазначає, що приписи ст. 236 КЗпП не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема, не пред`явив рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитись на роботі.

43. Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду України, що викладені в постанові від 25.06.2015 по справі № 6-511цс16.

44. Також, безпідставними є посилання відповідача на необхідність відрахування із середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.12.2018 по 15.07.2019, суми заробітної плати позивача, отриманої в КП «Поліграфія», які гуртуються на положеннях п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», оскільки викладені у вказаній постанові роз`яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП України, яку було виключено на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року № 3248- IV «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», а положення ст. 235 КЗпП України відповідних застережень не містять.

45. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 20.06.2018 по справі № 826/808/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

46. Відтак, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо обґрунтованості стягнення з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.12.2018 по 15.07.2019 у розмірі 36 283,18 гривень.

47. Відносно відсутності вини відповідача щодо не поновлення позивача на посаді у зв`язку з відсутністю останньої в штаті установи, та як наслідок відсутності обов`язку щодо виплати середнього заробітку, на що посилався представник відповідачів, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не приймає останнє до уваги та оцінює критично, тому як в постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 (справа № П/811/1672/15) було зазначено, що у разі відсутності посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису та ввести скорочену. Якщо підприємство, установа реорганізована, рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.

48. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

49. Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

50. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

51. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

52. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 340/1218/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий О. А. Губська

Судді О. В. Калашнікова

В.М. Соколов