Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.09.2020 року у справі №810/3226/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 810/3226/15

адміністративне провадження № К/9901/16393/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н. А.,

суддів: Смоковича М. І., Шевцової Н. В.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" до Державної казначейської служби України, Головного управління державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року (головуючий суддя - Кобаль М. І., судді - Епель О. В., Карпушова О. В. ).

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року Державне підприємство "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим (відовідач-1), Державної казначейської служби України (відповідач-2) про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, Державної казначейської служби України щодо невиконання платіжного доручення від
16.12.2013 № 922 Виконавчого комітету Чистенської сільської ради в Автономній Республіці Крим про перерахування на користь Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" боргу в сумі 99601,54
грн. та про зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, Державної казначейської служби України перерахувати на користь Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" зазначені кошти.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2015 року у справі №810/3226/15 позов задоволено частково.

У січні 2017 року до суду надійшла заява від Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі №810/3226/15, яка обґрунтована тим, що на даний момент ГУ Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим свою діяльність як територіальний орган Державної казначейської служби не здійснює, і правонаступники цього органу дотепер не визначені.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2017 року заяву Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі №810/3226/15 за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" до Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.

Замінено сторону виконавчого провадження ВП №52778897 із виконання виконавчого листа №810/3226/15, виданого Київським окружним адміністративним судом, а саме - Головне управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим на центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів - Державну казначейську службу України.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що ДП "НДПІ містобудування" не має можливості пред'явити виконавчий лист до виконання у зв'язку з тим, що Головне управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим фактично свою діяльність як територіальний орган Державної казначейської служби не здійснює, і правонаступники цього органу дотепер не визначені. Суд встановив, що головне управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим є територіальним органом та підпорядковується Державній казначейській службі України, з огляду на що суд вирішив, що заборгованість підлягає стягненню з Державної казначейської служби України, до компетенції якої входить затвердження штатного розпису. На підставі викладеного, суд дійшов висновку про можливість здійснити заміну сторони у виконавчому провадженні ВП №52778897 з Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим на центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів - Державну казначейську службу України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2017 року про заміну сторони виконавчого провадження скасовано.

Постановлено нову ухвалу, якою в задоволенні заяви Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" про заміну сторони виконавчого провадження у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" до Головного управління Державної казначейської служби в АР Крим, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.

Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що заміна сторони виконавчого провадження відбувається у разі вибуття однієї з сторін (стягувача або боржника), зокрема, внаслідок смерті або реорганізації.

Заміна сторони полягає у вступі на її місце правонаступника (спадкоємця). Суд апеляційної інстанції вказав, що Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, а Головне управління Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим є юридичною особою публічного права та територіальним органом Державної казначейської служби. Колегія суддів апеляційної інстанції звернула увагу, що станом на момент звернення позивача із заявою про заміну сторони виконавчого провадження Головне управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим не ліквідоване (не припинено) як юридична особа. Крім того, суд врахував, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2015 адміністративний позов Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" до Головного управління Державної казначейської служби в АР Крим, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Державна казначейська служба України була стороною по даній справі - відповідачем, проте судом першої інстанції відносно неї рішення зобов'язального характеру не приймалось, а тому вимоги позивача про заміну сторони виконавчого провадження є безпідставними. Отже, суд дійшов висновку, що чинним законодавством не передбачено, що Державна казначейська служба України є правонаступником Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, а тому правові норми ст. 264 КАС України про заміну сторони виконавчого провадження не можуть бути застосовані в даному випадку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

12 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, в якій позивач просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що боржник за виконавчим листом - Головне управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим перебуває на тимчасово окупованій території та фактично не функціонує. Вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано, що станом на даний час Кабінетом Міністрів України рішення по територіальним органам казначейства, які знаходяться на тимчасово окупованій території, не прийнято, це питання не вирішено на законодавчому рівні. Вважає, що належною стороною виконавчого провадження є Державна казначейська служба України, яка здійснює управління коштами.

Відповідачем-2 до Суду надано заперечення на касаційну скаргу, в яких вказано на відсутність правових підстав для заміни сторони виконавчого провадження на Державну казначейську службу України. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення. а оскаржуване судове рішення - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2015 адміністративний позов Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" до Головного управління Державної казначейської служби в АР Крим, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим щодо невиконання платіжних доручень від 16.12.2013 №922 Виконавчого комітету Чистенської сільської ради Автономної Республіки Крим про перерахування на користь Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" боргу в сумі 99 601,54
грн.

Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим перерахувати на користь Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" кошти в сумі 99 601,54
грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

27.09.2016 Державним підприємством "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" отримано виконавчий лист про зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим перерахувати на користь кошти в сумі 99 601,54 грн. (а. с.78 на звороті).

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404 від
02.06.2016 (далі - Закон №1404)

Частиною 1 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

В силу вимог частин 1 та 2 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі-Закон №606-XIV) сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив (~law13~).

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 15.06.2011 №651 "Про утворення територіальних органів Державної казначейської служби", відповідно до п. 1 якої утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної казначейської служби за переліком згідно з додатком.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 №651 Про утворення територіальних органів Державної казначейської служби" та наказу Міністерства фінансів України від 12.10.2011 №1280 "Про затвердження положень про територіальні органи Державної казначейської служби України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції 27.10.2011 за № 1236/19974, Казначейством затверджене Положення про Головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Зокрема, п. 18 вищезазначеного Положення встановлено, що Головне управління Казначейства є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в установах Казначейства та банках.

Державна казначейська служба України (далі по тексту - Казначейство) діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215 (далі - Положення №215).

Згідно із п.1 Положення № 215 Казначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до підпункту 3,4 пункту 5 Положення №215 Держказначейство України з метою організації своєї діяльності:

- організовує планово-фінансову роботу в апараті Казначейства, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку;

- контролює діяльність територіальних органів Казначейства.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 №1207-VII (надалі-Закон №1207-VII) ст. 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 №1207-VII (надалі-Закон №1207-VII визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

ст. 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 №1207-VII (надалі-Закон №1207-VII визначено, що для цілей ст. 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 №1207-VII (надалі-Закон №1207-VII тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

ст. 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 №1207-VII (надалі-Закон №1207-VII визначено, що у разі неможливості здійснювати діяльність на тимчасово окупованій території місце розташування державних органів, утворених відповідно до Конституції та законів України, визначається Кабінетом Міністрів України.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення".

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Стаття 6 Конвенції гарантує особі право на справедливий суд. У свою чергу, Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголосив, що " це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997, пункт 41). " Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції" (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009 (заява №40450/04), пункти 51,54).

З урахуванням зазначених принципів, застосування статті 6 Конвенції передбачає забезпечення права на справедливий суд, у тому числі, шляхом прийняття судом за наслідками розгляду справи остаточного рішення, реальне виконання якого захищається державою.

Державна політика у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів реалізується ДКСУ, яка здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через свої територіальні органи. Згідно з переліком територіальних органів ДКСУ, одним з цих органів є Головне управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, що знаходиться на території Автономної Республіки Крим.

У свою чергу, як визначено ~law22~, сухопутна територія Автономної Республіки Крим належить до тимчасово окупованих територій, на якій встановлюється особливий правовий режим діяльності державних органів.

Так, ~law23~ на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок щодо визначення місце розташування державних органів, утворених відповідно до Конституції та законів України, в разі їх неможливості здійснювати діяльність на тимчасово окупованій території.

Оскільки, як встановили суди попередніх інстанцій, Кабінетом Міністрів України рішення відносно територіального органу Державної казначейської служби, зокрема, Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, що знаходиться на окупованій території Автономній Республіці Крим, не приймалось, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що наведені обставини свідчать про те, що боржник за виконавчим листом, виданим за результатом розгляду цієї справи, - Головне управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, вибув зі спірних правовідносин, тому, мала місце необхідність здійснення судом заміни даного божника правонаступником.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 14 березня 2019 року у справі №801/680/14.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині

Частиною 1 статті 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

В межах розгляду даної справи суд дійшов висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме положень Закону України "Про виконавче провадження", Закону №1207-VII, Положення №215, що призвело до скасування цим судом рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Враховуючи наведене, відповідно до частини 1 статті 352 КАС України суд вважає за необхідне касаційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" задовольнити, судове рішення суду апеляційної інстанції - скасувати, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2017 року - залишити в силі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 352, 353, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року у справі № 810/3226/15 скасувати.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2017 року у справі № 810/3226/15 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН. А. Данилевич М. І. Смокович Н. В. Шевцова