Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.08.2020 року у справі №826/11407/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 826/11407/15

адміністративне провадження № К/9901/26056/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В.,

суддів: Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №826/11407/15 за позовом Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2016 (суддя Кобилянський К. М. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 (головуючий суддя Беспалов О. О., судді: Грибан І. О., Губська О. А.),

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" (далі - позивач, ДП ЗАТ Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2015 №0001561504.

Позовні вимоги мотивовано тим, ДП ЗАТ Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" не було допущено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а сума недоплати у розмірі 1'209'348,50грн. виникла з вини відповідача, внаслідок невірного відображення податковою інспекцією у висновках переданих до органів державного казначейства суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що під час проведення камеральної перевірки було встановлено порушення позивачем граничного строку сплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року. У зв'язку з проведення оплати зазначеного грошового зобов'язання з запізненням на 22 календарні дні, відповідачем застосовано штрафну санкцію у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
22.09.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДП ЗАТ Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" оскаржило їх у касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2016 відкрито касаційне провадження у справі №826/11407/15.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від
03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/11407/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2020 справу №826/11407/15 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у порядку письмового провадження на
04.08.2020.

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що не погоджується з рішеннями судів попередньої інстанції, вважає їх протиправними, такими, що підлягають скасуванню, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права. Як вказує позивач, Товариством отримано суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі, що на дату фактичного відшкодування перевищувало суму наявної переплати по особовій картці підприємства. Таким чином у позивача відсутній податковий борг за результатами подання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року та відображення її результатів в особовій картці платника податків у період з 30.09.2013 по 14.10.2013, що підтверджується інтегрованою карткою особового рахунку позивача з податку на додану вартість за 2013 рік. Як наголошує позивач, так званий податковий борг виник з вини відповідача.

Внаслідок отримання позивачем зайвої суми бюджетного відшкодування згідно помилкових висновків, які надані відповідачем органам казначейства. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідачем подані заперечення на касаційну скаргу. ДПІ вказує, що сума, яка задекларована як податкове зобов'язання позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року була зменшена на суму наявної переплати та зменшена на суму відповідно до судового рішення. Наявна сума у позивача до сплати податкового зобов'язання була погашена з запізненням встановлених термінів. Відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податків до бюджету позивачем.

За результатами перевірки складено акт від 11.02.2015 №305/2655-15-04, яким зафіксовано порушення термінів сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених пунктом
57.1 статті 57 Податкового кодексу України у розмірі 1'228'985,50грн., за що передбачена відповідальність у вигляді застосування штрафу у розмірі 10% від погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов'язання.

На підставі акта перевірки податковим органом 12.02.2015 прийнято податкове повідомлення - рішення №0003311504, яким до ДП ЗАТ Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД", яким застосовано штраф у розмірі 10 % від суми податкового боргу у розмірі 122898,55грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від
12.02.2015 №0003311504 скасовано в частині застосування штрафних санкцій в сумі 1963,70грн. (у зв'язку з встановленням судовим рішенням, що набрало законної сили, відсутності податкового боргу, на який нараховано цю штрафну санкцію), в іншій частині - залишено без змін.

04.06.2015 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001561504 про застосування штрафних санкцій у зменшеному розмірі 120934,85грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство звернулося до суду з позовом про його скасування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
27.08.2015, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.05.2016 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В ухвалі касаційний суд зазначив про необхідність надати належну правову оцінку доводам позивача, що зайво перерахована на розрахунковий рахунок позивача сума бюджетного відшкодування ПДВ не є сумою узгодженого грошового зобов'язання несплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, тобто податковим боргом.

За наслідками нового розгляду, рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що процедура проведення бюджетного відшкодування податку на додану вартість була розпочата до настання моменту сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного у податковій декларації за серпень 2013 року. У відповідності до положень податкового законодавства 30.09.2013 відповідачем здійснено погашення грошового зобов'язання, яка обліковувалась в картці особового рахунку позивача та не була зазначена у висновках відповідача на проведення бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Решта суми грошового зобов'язання, визначена у податковій декларації за серпень 2013 набула статусу податкового боргу.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно до підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності до пункту 57.3. статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пункту 57.3. статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

В силу пункту 57.3. статті 57 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений пункту 57.3. статті 57 ПК України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Згідно з пунктом 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

пунктом 59.1 ст. 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

При цьому відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням строків давності, визначених пункту 56.1 статті 56 ПК України, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення (абзац 1 пункту 56.18 статті 56 ПК України).

Як встановлено судами на підставі даних картки особового рахунку погашення грошових зобов'язань ДП ЗАТ Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" здійснювалось наступним чином.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року (реєстраційний №9058177721 від 18.09.2013) 30.09.2013 нараховано суму 2'002'325,00грн.

Відповідну суму грошових зобов'язань погашено за рахунок суми бюджетного відшкодування 30.09.2013 на 264173,00грн. та 59166,00грн.

Станом на 01.10.2013 за позивачем обліковувалась недоїмка в розмірі 1'659'348,50грн.

Відповідну суму недоїмки було збільшено на підставі податкового повідомлення - рішення від 02.08.2013 №0000019152 на 19637,00грн. та 9818,50грн.

У зв'язку з виключенням з обліку сум, визначених у податковому повідомленні - рішенні №12326552202 від 08.007.2013, з підстав надходження скарги, станом на
17.10.2013 за позивачем обліковувалась недоїмка у розмірі 1238804,50грн

Викладене зумовило складення 21.10.2013 податкової вимоги №1062-15, яка була направлена на адресу позивача та оплачена ним 22.10.2013.

пункту 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

При цьому відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням строків давності, визначених пункту 56.1 статті 56 ПК України, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення (абзац 1 пункту 56.18 статті 56 ПК України).

За результатами аналізу наведених положень Податкового кодексу України суди дійшли висновку, що з моменту отримання позивачем податкової вимоги №1062-15 від
21.10.2013, йому стало відомо про нездійснення відповідачем погашення грошового зобов'язання, визначеного у податковій декларації з податку на додану вартість та виникнення у нього податкового боргу.

Зазначену податкову вимогу позивач не оскаржив, таким чином погодився з правомірністю позиції податкового органу щодо віднесення зазначеної у податковій вимозі суми до податкового боргу.

Як вбачається із матеріалів справи та зазначає сам позивач, висновки про здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість подані відповідачем до органу казначейства у вересні 2013, тобто до моменту, коли грошове зобов'язання з податку на додану вартість, визначене позивачем у декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 мало бути сплачено.

Отже, процедура проведення бюджетного відшкодування податку на додану вартість була розпочата до настання моменту сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного у податковій декларації за серпень 2013.

У відповідності до положень податкового законодавства, 30.09.2013 відповідачем здійснено погашення грошового зобов'язання за зазначеною податковою декларацією на суму 323'339,00грн., яка обліковувалась в картці особового рахунку позивача та не була зазначена у висновках відповідача на проведення бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Дій щодо звернення до податкового органу про відмову від повернення коштів на рахунок та зарахування переплати в рахунок сплати узгодженого податкового зобов'язання позивач не вчиняв.

Решта суми грошового зобов'язання, визначена у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 набула статусу податкового боргу.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 ПК України, за що передбачена відповідальність у вигляді застосування штрафу у розмірі 10% від погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, суди дійшли правильного висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним, а тому скасуванню не підлягає.

У касаційній скарзі висновки судів попередніх інстанцій позивачем не спростовані, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи.

За правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 у справі №826/11407/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна

Судді Верховного Суду