Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.07.2020 року у справі №815/2018/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року

м. Київ

справа №815/2018/16

адміністративне провадження №К/9901/12061/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів - Смоковича М. І., Радишевської О. Р.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 815/2018/16

за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Вербицької Н. В., суддів:

Джабурії О. В., Крусяна А. В.,

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

1.27 квітня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря (далі - позивач, Інспекція), в якому з урахуванням уточнень, просив:

1.1 поновити його на посаді провідного спеціаліста - державного інспектора відділу екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон посту "Одеський морський торгівельний порт" з 28 березня 2016 року та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що 21 березня 2016 року наказом Інспекції № 144-0 зі змінами, внесеними наказом від 28 березня 2016 року № 153-0, його звільнено з посади провідного спеціаліста - державного інспектора відділу екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон посту "Одеський морський торговельний порт" - за систематичне невиконання без поважних причин службових обов'язків, покладених на нього трудовим договором, при раніше застосованому дисциплінарному стягненні згідно з пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

2.1. Зазначений наказ про його звільнення він вважає незаконним, через відсутність в його діях системності невиконання службових обов'язків та попереднє дисциплінарне стягнення на підставі наказу Інспекції від 27 серпня 2015 року №202-о накладено з порушеннями. Позивач також зазначив про відсутність в його діях дисциплінарного проступку за фактом не здійснення ним радіологічного контролю автотранспортного засобу другого рівня при перетинанні останнім державного кордону в пункті пропуску "Одеській морський торговельний порт" 23 січня 2016 року.

3. Відповідач позов не визнав посилаючись на те, що у зв'язку зі скаргою, яка надійшла до Інспекції на дії інспектора, було проведено службове розслідування, на період проведення якого позивача було відсторонено від виконання службових обов'язків. За результатами службового розслідування керівництву запропоновано вжити заходи дисциплінарного стягнення, оскільки встановлено невиконання позивачем службових обов'язків, а також безвідповідальне ставлення до проходження державної служби, небажання знати нормативні документи, які йому необхідно знати для виконання службових обов'язків. Також представник відповідача зазначила, що позивач не оскаржував у встановлений законодавством термін наказ від 27 серпня 2015 року №202-о про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, що підтверджує законність вказаного наказу та наявність системного невиконання службових обов'язків позивачем.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Держекоінспекція є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, що діє у складі Державної екологічної інспекції України і їй підпорядковується та є морською екологічною інспекцією. ОСОБА_1 проходив публічну службу в Державній екологічній інспекції Північно-західного регіону Чорного моря на посаді провідного спеціаліста - держінспектора відділу екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон посту "Одеський морський торговельний порт".

5.27 серпня 2015 року наказом Інспекції від 27 серпня 2015 року №202 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" позивачу оголошено затримку у призначенні на вищу посаду терміном 6 місяців.

5.1. Позивач не оскаржив накладене на нього дисциплінарне стягнення, наказ від 27 серпня 2015 року №202 є чинним.

6.22 січня 2016 року позивач попереджений про скорочення чисельності працівників та йому запропонована інша посада: провідного спеціаліста - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря.

7.26 січня 2016 року в Інспекцію надійшла скарга первинної профспілкової організації експедиторів Одеського регіону на дії інспектора державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря.

8.27 січня 2016 року Інспекцією виданий наказ №18 про проведення з метою з'ясування обставин та фактів, викладених у скарзі, службового розслідування з 27 січня по 25 березня 2016 року стосовно затримки виїзду 23 січня 2016 року автотранспорту з території Одеського морського торговельного порту щодо ОСОБА_1, та створена комісія.

9. За результатами службового розслідування складений акт від 15 березня 2016 року (далі - Акт службового розслідування), в якому комісія зазначила, що держінспектор несе відповідальність згідно з чинним законодавством за несвоєчасне виконання процедур радіаційного контролю, необґрунтоване затримання осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, що переміщується через митний кордон. 23 січня 2016 року, знаходячись на чергуванні, державний інспектор ОСОБА_1, не здійснивши радіологічного контролю автомобіля "REYFULT", д/н НОМЕР_1, як те вимагає службовий обов'язок, визначив, що транспортний засіб та/або вантаж радіаційно забруднені і прийняв рішення щодо проведення радіаційного контролю на окремому майданчику, з перевищенням своїх службових повноважень, що призвело до значних збитків у вигляді фінансових та часових втрат для транспортно-експедиторській компанії. Комісія в акті від 15 березня 2016 року рекомендувала керівництву Інспекції вжити заходів дисциплінарного стягнення, передбачених статтею 147 КЗпП України, стосовно ОСОБА_1

10. В Акті службового розслідування зазначено, що в пункті пропуску через державний контроль посту "Одеський морський торгівельний порт" станом на січень 2016 року функціонувала рамка стаціонарного дозиметричного контролю "Янтар".

10.1.23 січня 2016 року під час виїзду через КПП № 1 автомобіля "REYFULT" д/н НОМЕР_1 в зв'язку із перевищенням радіаційного фону спрацювала рамка стаціонарного дозиметричного контролю "Янтар", про що працівники служби морської безпеки порту повідомили Інспекцію.

10.2. Позивач, який чергував у вказаний день, прибув для здійснення радіологічного контролю та здійснив другий етап радіологічного контролю автомобіля "REYFULT", д/н НОМЕР_1 - детальний, за допомогою переносних дозиметричних приладів та шляхом візуального огляду об'єктів на спеціально обладнаному окремому майданчику на відстані не менше ніж 50 м від пункту пропуску через державний кордон.

10.3. Про вказані обставини позивач повідомив в. о. начальника поста екологічного контролю "Одеського МТП" Парамоненка В. О., що підтверджується рапортом останнього та рапортом ОСОБА_1, та вимагав забезпечити належні умови для проведення ним другого рівня радіологічного контролю на спеціально обладнаному майданчику.

11. Позивач з актом ознайомлений 18 березня 2016 року, надав зауваження до нього, в яких висловив категоричну незгоду, вимагав визнати його недійсним, провести повторне службове розслідування.

12.21 березня 2016 року Інспекцією виданий наказ №144-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", згідно з яким позивач звільнений з посади провідного спеціаліста - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря посту екологічного контролю "Одеській морський торговельний порт" відділу екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон за систематичне невиконання без поважних причин службових обов'язків, покладених на нього трудовим договором при раніше застосованому дисциплінарному стягненні згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України. Вважати датою звільнення ОСОБА_1 перший день виходу з лікарняного.

13.28 березня 2016 року Інспекцією виданий наказ №153-о "Про внесення змін до наказу Держекоінспекції від 21 березня 2016 року №144-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", згідно з яким пунктом 1 наказу від 21 березня 2016 року №144-о "Про звільнення ОСОБА_1" викладений у такий редакції: "Звільнити ОСОБА_1 28 березня 2016 року з посади провідного спеціаліста - держінспектора відділу екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон посту "Одеський морський торговельний порт" за систематичне невиконання без поважних причин службових обов'язків, покладених на нього трудовим договором, при раніше застосованому дисциплінарному стягненні згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України. З наказами від 21 березня 2016 року №144-о та від 28 березня 2016 року №153-о позивач ознайомлений 28 березня 2016 року.

ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення

14. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

15. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з доведеності відповідачем факту неналежного виконання ОСОБА_1 службових обов'язків, та, як наслідок, законності його звільнення.

16. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року та прийнято нову постанову про задоволення позову:

16.1. Визнано протиправними та скасовано накази Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря від 21 березня 2016 року № 144-о та від 28 березня 2016 року № 153-о про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста - держінспектора відділу екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон посту "Одеський морський торгівельний порт" за систематичне невиконання без поважних причин службових обов'язків, покладених на нього трудовим договором згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України;

16.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста - держінспектора відділу екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон посту "Одеський морський торгівельний порт" з 28 березня 2016 року;

16.3. Стягнуто з Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 17 266,86 грн, яка визначена без утримання сум податків та обов'язкових платежів.

17. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в пункті пропуску через державний контроль посту "Одеський морський торгівельний порт" станом на січень 2016 року функціонувала рамка стаціонарного дозиметричного контролю "Янтар". Вказана рамка стаціонарного дозиметричного контролю виконує функції автоматизованого контролю для виявлення перевищення природного радіаційного фону у пункті пропуску "Одеський МТП" та "Іллічівський МТП", а, отже, здійснює перший етап радіаційного контролю наявності іонізуючого випромінювання. Оскільки перший етап радіаційного контролю наявності іонізуючого випромінювання був проведений в автоматичному режимі позивач мав здійснити другий етап радіаційного контролю наявності іонізуючого випромінювання автомобіля "REYFULT" д/н НОМЕР_1 - детальний, за допомогою переносних дозиметричних приладів та шляхом візуального огляду об'єктів на спеціально обладнаному окремому майданчику на відстані не менше ніж 50 м від пункту пропуску через державний кордон.

17.1. Таким чином суд апеляційної інстанції зауважив, що за відсутністю доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку 23 січня 2016 року, відсутні обставини для його звільнення за систематичне невиконання без поважних причин службових обов'язків, згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

17.2. Відтак, накази Інспекції від 21 березня 2016 року № 144-о та від 28 березня 2016 року № 153-о про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста - держінспектора відділу екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон посту "Одеський морський торгівельний порт" за систематичне невиконання без поважних причин службових обов'язків, покладених на нього трудовим договором, згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України, є такими, що порушують права позивача та підлягають скасуванню.

ІV Касаційне оскарження

18. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 08 грудня 2016 року.

19. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Так заявник касаційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки тому факту, що комплекси автоматизованого контролю за перевищенням радіоактивних речовин та ядерних матеріалів не є стаціонарним приладом радіологічного контролю оскільки комплекси не здійснюють вимірювання та розрахунків, які спрямовані на оцінку доз випромінювання, комплекси не повірені метрологічною службою у встановленому законодавством порядку.

19.1. Також заявник касаційної скарги зауважує, що позивач, знаходячись на чергуванні, не здійснив радіологічного контролю автомобіля "REYFULT", д/н НОМЕР_1, як те вимагає службовий обов'язок і визначив, що транспортний засіб та/або вантаж радіаційно забруднені і прийняв рішення щодо проведення другого рівня радіаційного контролю на окремому майданчику з перевищенням своїх службових повноважень, що призвело до значних збитків у вигляді фінансових та часових втрат для транспортно-експедиторської компанії.

19.2. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

20.23 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у складі судді Швець В. В. відкрито касаційне провадження та витребувано із Одеського окружного адміністративного суду справу № 815/2018/16.

21.21 лютого 2017 року справа № 815/2018/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

22.30 січня 2018 року на виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15 грудня 2017 року) касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

23.30 січня 2018 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю Бевзенка В. М., суддів: Шарапу В. М., Данилевич Н. А.

24.28 квітня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року № 676/0/78-20 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

25. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н. В., суддів - Смоковича М. І., Радишевську О. Р.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

26. Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

27.08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

28. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

29. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

30. Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Правовий статус позивача як провідного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря, визначений Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (у редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин, далі - ~law38~) Кодексом законів про працю України та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року № 1264-XII.

33. ~law40~, визначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

34. Відповідно до ~law41~ правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

34.1. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються ~law42~, якщо інше не передбачено законом.

34.2. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих ~law43~.

35. ~law44~ визначені основні обов'язки державних службовців, до яких відноситься, зокрема, додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі. Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.

36. Відповідно до ~law45~ встановлює підстави, порядок та строк відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою, якій не може перевищувати часу службового розслідування.

37. Згідно з ~law46~ за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

38. ~law47~ передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

39. Пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

40. Статтею 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить:

40.1. організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку; про використання та охорону земель; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про охорону, утримання і використання зелених насаджень; про використання, охорону і відтворення рослинного світу; про охорону, раціональне використання та відтворення тваринного світу; щодо дотримання правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій і торгівлі ними; під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання; про збереження об'єктів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збереження і використання екологічної мережі; про природно-заповідний фонд; про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; у сфері хімічних джерел струму в частині забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію; щодо дотримання вимог реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами та сумішами; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; про біологічну та генетичну безпеку щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі;

40.2. здійснення екологічного та радіологічного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

41. Згідно з пунктами 1.1-1.2 Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України за №27 від 15.05.2000 "Про затвердження Інструкції щодо проведення радіаційного контролю транспортних засобів і вантажів у пунктах пропуску через державний кордон та на митній території України" (далі - Інструкція №27) вона встановлює порядок організації та проведення радіаційного контролю транспортних засобів і вантажів. Інструкція призначена для державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища (далі - держекоінспектори) Державної екологічної інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України, які виконують роботи з обстеження транспортних засобів і вантажів, що підлягають екологічному контролю, у пунктах пропуску через державний кордон та на митній території України. Дія Інструкції поширюється на всі транспортні засоби і вантажі, які переміщуються через митний кордон України залізничним, автомобільним, морським, річковим, повітряним та трубопровідним транспортом і підлягають екологічному контролю.

42. Відповідно до пункту 3 Інструкції № 27 радіаційний контроль транспортних засобів і вантажів, що переміщуються через державний кордон України, здійснюється відповідно до вимог постанов Кабінету Міністрів України від А20 березня 1995 року № 198 "Про здійснення екологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон" та від 15 червня 1999 року № 1034 "Про впорядкування справляння зборів у пунктах пропуску через державний кордон", інших нормативно-правових документів з цього питання.

43. Розділом 2 Інструкції № 27 визначено, що радіаційний контроль, або радіаційно-дозиметричний (у межах цього документа) - це система вимірювань та розрахунків, які спрямовані на оцінку доз опромінення окремих осіб або груп людей, а також радіаційного стану промислової зони та навколишнього середовища, транспортних засобів та вантажів з метою виявлення їх можливого радіонуклідного забруднення й запобігання несанкціонованому поводженню з ДІВ.

44. Згідно з пунктом 5.1 Інструкції № 27 радіаційний контроль в пунктах пропуску через державний кордон та на митній території України здійснюється стаціонарними та переносними приладами РК.

Усі прилади мають бути повірені метрологічною службою у встановленому законодавством порядку. Вимірювання проводяться за методикою, наведеною в технічному описі приладу.

45. Пунктом 5.2 Інструкції № 27 встановлено, що радіаційний контроль транспортних засобів і вантажів, які переміщуються через державний кордон, передбачає чотири послідовні етапи (рівні):

45.1. експрес-контроль наявності іонізуючого випромінювання, яке іде від об'єкта, що контролюється (здійснюється стаціонарними приладами радіаційного контролю);

45.2. детальний контроль, який здійснюється службою екологічного контролю за допомогою переносних дозиметричних приладів та шляхом візуального огляду об'єктів з метою виявлення контейнерів або матеріалів, які призначено для екранування іонізуючого випромінювання (через відсутність стаціонарних приладів радіаційного контролю підконтрольних об'єктів починається з цього рівня);

45.3. поглиблений контроль затриманих об'єктів за допомогою обладнання пересувної або найближчої стаціонарної лабораторії державної санітарно-епідеміологічної служби;

45.4. комплексний контроль та ідентифікація радіаційного забруднення затриманих об'єктів (визначення його кількісного та якісного радіонуклідного складу), які проводяться державною санітарно-епідеміологічною службою.

46. Згідно з пунктом 5.3 Інструкції № 27 експрес-контроль є обов'язковим для всіх об'єктів, підконтрольних службі екологічного контролю, що переміщуються через державний кордон України (при наявності на пункті пропуску стаціонарних приладів РК).

47. Пунктом 5.4 Інструкції № 27 визначено, що якщо апаратурою радіаційного експрес-контролю зафіксовано перевищення природного радіаційного фону, то здійснення подальшого детального контролю є обов'язковим. Перед його здійсненням держекоінспектор зобов'язаний поінформувати начальника поста екологічного контролю про факт виявлення потенційно радіаційно небезпечного об'єкта та про всі наступні дії.

48. Відповідно до п. 5.5 Інструкції № 27 радіаційний контроль вантажів, що переміщуються через державний кордон у пунктах пропуску для морського сполучення, у випадках, коли експрес-контроль за допомогою стаціонарних установок неможливо здійснити (за характером вантажу або в разі відсутності стаціонарних установок тощо), повинен проводитись перед розвантаженням (навантаженням) суден. У цьому разі радіаційний контроль починається з другого рівня і здійснюється за допомогою переносної апаратури.

49. Згідно з пунктом 5.6 Інструкції № 27, якщо прилади радіаційного експрес-контролю або детального контролю, який здійснюється замість нього, не фіксуют перевищення природного радіаційного фону, то проведення контролю за наступними рівнями не є обов'язковим і об'єкт може бути пропущено через державний кордон.

50. Пунктом 5.7 Інструкції № 27 проведення другого рівня радіаційного контролю здійснюється на спеціально обладнаному окремому майданчику на відстані не менше ніж 50 м від пункту пропуску через державний кордон. Майданчик має бути огороджений і позначений знаками радіаційної небезпеки згідно з ГОСТ 17925-72.

50.1. Якщо другий рівень радіаційного контролю не підтвердить наявність радіаційної небезпеки об'єкта, то він повинен бути допущений до митного контролю.

VІ Позиція Верховного Суду

51. Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

52. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірки правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

53. Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для видання оскаржуваних наказів від 21 березня 2016 року №144-о "Про звільнення ОСОБА_1 " та 28 березня 2016 року №153-о "Про внесення змін до наказу Держекоінспекції від 21 березня 2016 року №144-о "Про звільнення ОСОБА_1" слугував висновок викладений в Акті службового розслідування.

54. Так, Актом службового розслідування встановлено, що держінспектор несе відповідальність згідно з чинним законодавством за несвоєчасне виконання процедур радіаційного контролю, необґрунтоване затримання осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, що переміщується через митний кордон. 23 січня 2016 року, знаходячись на чергуванні, державний інспектор ОСОБА_1, не здійснивши радіологічного контролю автомобіля "REYFULT", д/н НОМЕР_1, як те вимагає службовий обов'язок, визначив, що транспортний засіб та/або вантаж радіаційно забруднені і прийняв рішення щодо проведення радіаційного контролю на окремому майданчику, з перевищенням своїх службових повноважень, що призвело до значних збитків у вигляді фінансових та часових втрат для транспортно-експедиторській компанії. Комісія в Акті службового розслідування рекомендувала керівництву Інспекції вжити заходів дисциплінарного стягнення, передбачених статтею 147 КЗпП України, щодо ОСОБА_1

55. З аналізу приписів пункту 5.2 Інструкції №57 вбачається, що радіаційний контроль транспортних засобів і вантажів, які переміщуються через державний кордон, передбачає чотири послідовні етапи (рівні). Так, першим етапом є експрес-контроль наявності іонізуючого випромінювання, яке іде від об'єкта, що контролюється (здійснюється стаціонарними приладами радіаційного контролю), а другим - детальний контроль, який здійснюється службою екологічного контролю за допомогою переносних дозиметричних приладів та шляхом візуального огляду об'єктів з метою виявлення контейнерів або матеріалів, які призначено для екранування іонізуючого випромінювання (через відсутність стаціонарних приладів радіаційного контролю підконтрольних об'єктів починається з цього рівня).

56. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в Акті службового розслідування зазначено, що в пункті пропуску через державний контроль посту "Одеський морський торгівельний порт" станом на січень 2016 року функціонувала рамка стаціонарного дозиметричного контролю "Янтар". Вказана рамка стаціонарного дозиметричного контролю виконує функції автоматизованого контролю для виявлення перевищення природного радіаційного фону у пункті пропуску "Одеський МТП" та "Іллічівський МТП".

57. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на пункті пропуску через державний кордон "Одеський МТП" з 24 грудня 2015 року встановлений та діє стаціонарний прилад радіологічного контролю, який автоматично виконує експрес-контроль наявності іонізуючого випромінювання, яке іде від об'єкта, що контролюється, тобто проводиться перший етап радіаційного контролю відповідно до пункту 5.2 Інструкції № 27.

58. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що 23 січня 2016 року під час виїзду через КПП № 1 автомобіля "REYFULT", д/н НОМЕР_1 в зв'язку із перевищенням радіаційного фону спрацювала рамка стаціонарного дозиметричного контролю "Янтар", про що працівники служби морської безпеки порту повідомили Інспекцію.

59. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильно висновку, що оскільки перший етап радіаційного контролю наявності іонізуючого випромінювання (експрес-контроль наявності іонізуючого випромінювання) був проведений в автоматичному режимі, позивач мав здійснити другий етап радіаційного контролю наявності іонізуючого випромінювання, а саме: детальний контроль, який здійснюється за допомогою переносних дозиметричних приладів та шляхом візуального огляду об'єктів з метою виявлення контейнерів або матеріалів, які призначено для екранування іонізуючого випромінювання.

60. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, який чергував 23 січня 2016 року, прибув для здійснення радіологічного контролю та здійснив, відповідно до пунктів 5.2 та 5.7 Інструкції № 27, другий (детальний) етап радіологічного контролю автомобіля "REYFULT", д/н НОМЕР_1

61. Таким чином Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що з урахуванням встановлених в Акті службової перевірки обставин, дії позивача відповідають вимогам, визначеним приписами пункту пунктів 5.2 та
5.7 Інструкції № 27, та у вказаних діях відсутній склад дисциплінарного проступку.

62. Доводів касаційної скарги стосовно того, що судом апеляційної інстанції не надано оцінку тому факту, що комплекси автоматизованого контролю за перевищенням радіоактивних речовин та ядерних матеріалів не є стаціонарними приладами радіологічного контролю, оскільки комплекси не здійснюють вимірювання та розрахунки, які спрямовані на оцінку доз випромінювання та комплекси, не повірені метрологічною службою у встановленому законодавством порядку, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, оскільки судом апеляційної інстанції було встановлено, що 23 січня 2016 року під час виїзду через КПП № 1 автомобіля "REYFULT", д/н НОМЕР_1 був проведений перший етап радіаційного контролю за допомогою саме рамки стаціонарного дозиметричного контролю "Янтар", а не комплексу автоматизованого контролю за переміщенням радіоактивних речовин та ядерних матеріалів.

63. Отже, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що накази Інспекції від 21 березня 2016 року № 144-о та від 28 березня 2016 року № 153-о про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста - держінспектора відділу екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон посту "Одеський морський торгівельний порт" за систематичне невиконання без поважних причин службових обов'язків, покладених на нього трудовим договором, згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України, прийняті не на підставі і не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

64. Верховний Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

65. Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, Верховний Суд надав відповідь на всі аргументи відповідача, наведені в касаційній скарзі, які мають значення для правильного вирішення справи.

66. Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

67. Ураховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року в справі № 815/2018/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова

Судді: М. І. Смокович

О. Р. Радишевська