Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2020 року

Київ

справа №826/14519/18

адміністративне провадження №К/9901/3736/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Горяйнова А.М., Губської Л.О., Файдюка В.В. від 31 січня 2020 року, у справі №826/14519/18, за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова В.В. (далі також - відповідач), третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - ФГВФО, третя особа), у якому просила зобов`язати відповідача подати до ФГВФО додаткову інформацію щодо позивачки, як вкладника Публічного акціонерного товариства "Дельта банк", яка має право на відшкодування коштів у розмірі 2 000,00 грн.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року в задоволені позову відмовлено.

3. Не погодившись із зазначеним рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу.

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року повернуто скаржнику.

5. 06 лютого 2020 року позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі №826/14519/18, в якій просить скасувати останню, а справу повернути до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження.

6. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2020 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Саприкіної І.В., Чиркіна С.М.

7. Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

8. Відзиву на касаційну скаргу від учасників справи не надходило.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Повертаючи позивачці апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що між сторонами справи відсутній спір щодо порушення прав споживача під час надання послуг, а тому положення Закону України «Про захист прав споживачів», в частині, що стосуються пільг щодо звільнення від сплати судового збору, на ОСОБА_1 не поширюються.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. ОСОБА_1 у касаційній скарзі не погоджується із рішеннями суду апеляційної інстанції, оскільки останнім неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого прийнято неправомірне рішення, судом безпідставно повернуто апеляційну скаргу та позбавлено позивачку права на судовий розгляд її справи.

11. Суд апеляційної інстанції відступив від правового висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 15 травня 2019 року у справі №817/649/16, чим порушив право позивачки на доступ до правосуддя, оскільки на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» вона звільнена від сплати судового збору.

ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд дослідив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування норм права судами попередніх інстанцій та дійшов таких висновків.

13. Згідно з положенням частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

14. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

15. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

16. Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

17. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.

18. Зі змісту позовної заяви у справі, що розглядається, убачається, що ОСОБА_1 позивається до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк", за участю третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання відповідача подати до ФГВФО додаткову інформацію щодо позивачки, як вкладника Публічного акціонерного товариства "Дельта банк", яка має право на відшкодування коштів у розмірі 2 000,00 грн.

19. Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України «Про захист прав споживачів», який установлює права споживачів, визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

20. Відповідно до частини 3 статті 22 цього Закону споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

21. Згідно із статтею 2 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

22. Преамбула Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 2664-III) визначає метою цього Закону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

23. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону № 2664-III фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

24. За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина 1 статті 1058 Цивільного кодексу України).

25. За змістом статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

26. З аналізу наведених законодавчих норм убачається, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, а тому вкладник, звертаючись до суду з позовом, пов`язаним з порушенням його прав за договором банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

27. Таким чином, вкладник (споживач фінансових послуг), звертаючись до суду з позовом до банку (виконавця фінансових послуг) за захистом своїх порушених прав, зокрема, у зв?язку з неналежним виконанням договору банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

28. Правовий висновок щодо застосування норм права у цих правовідносинах викладений у постановах Великої Палати Верховоного Суду від 15 травня 2019 року у справах №817/649/16, № 817/777/16 та постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 817/649/16, від 10 вересня 2019 року у справі №640/1374/19 та від 30 вересня 2019 року у справі №640/1677/19.

29. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що дія частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини 2 статті 4 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI).

30. Частиною 1 статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

31. Отже, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду апеляційної інстанції про те, що дія частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на позивача, а тому ухвала про повернення апеляційної скарги є необґрунтованою, підлягає скасуванню та направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2020 року скасувати.

Справу № 826/14519/18 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: І.В. Желєзний

Я.О. Берназюк

С. М. Чиркін