Історія справи

Постанова КАС ВП від 10.02.2022 року у справі №380/3597/20
Ухвала КАС ВП від 19.07.2021 року у справі №380/3597/20

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 лютого 2022 року

Київ

справа №380/3597/20

адміністративне провадження № К/9901/24084/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О. В.,

суддів: Білак М. В., Губської О. А.,

розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року (головуючий суддя - Гавдик З. В. ), на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року (головуючий суддя - Сеник Р. П., судді: Судова-Хомюк Н. М., Хобор Р. Б. ),

І.

СУТЬ СПОРУ

1. У травні 2020 року ОСОБА_1 (ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду із позовом до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ в/о начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС № 94-о "Про звільнення ОСОБА_1" від 13 квітня 2020 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краківець" Львівської митниці ДФС;

- стягнути з Львівської митниці ДФС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 квітня 2020 року;

- визнати протиправною бездіяльність Львівської митниці ДФС щодо невжиття заходів із забезпечення переведення ОСОБА_1 на роботу до правонаступника Львівської митниці ДФС - Галицької митниці Держмитслужби, у зв'язку зі звільненням з причин реорганізації Львівської митниці ДФС;

- зобов'язати Львівську митницю ДФС забезпечити переведення ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краківець" Галицької митниці Держмитслужби, а за її відсутності - на іншу рівнозначну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби;

- визнати протиправною відмову Галицької митниці Держмитслужби у переведенні позивача на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Краківець" Галицької митниці Держмитслужби;

- визнати протиправною бездіяльність Галицької митниці Держмитслужби щодо не пропонування вакантної посади та не переведення ОСОБА_1 на вакантну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби, що відповідає його кваліфікації або нижчу посаду за згодою останнього;

-зобов'язати Галицьку митницю Держмитслужби запропонувати позивачу вакантну посаду та перевести (призначити) на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краківець" Галицької митниці Держмитслужби, а за її відсутності - на іншу рівнозначну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби;

- стягнути з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану її протиправними діяннями та рішеннями, у розмірі 25000,00 грн. ;

- стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану її протиправними діяннями та рішеннями, у розмірі 25000,00 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при його звільненні роботодавцем порушено процедуру звільнення, а саме: частини 1 , 3 статті 49-2, пункт 2 частини 2 статті 43 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та стаття 87 Закону України від 10 грудня 2015 року N 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон N 889-VIII). На думку ОСОБА_1, відповідачами порушено принцип рівності трудових прав та принцип заборони дискримінації, а тому він має право на виплату моральної шкоди.

II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. Суди попередніх інстанцій встановили, що наказом Львівської митниці ДФС №682-о від 03 жовтня 2018 року ОСОБА_1 з 06 жовтня 2018 року переведено на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного посту "Краковець" Львівської митниці ДФС.

4. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року №858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

5. Згідно з пунктом 1 наказу ДФС України від 25 листопада 2019 року № 30-рг "Про реорганізацію митниць ДФС" розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС; пункт 2 цього наказу передбачає утворення комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС; пункт 4 визначає строк проведення реорганізації митниць ДФС - три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

6.28 листопада 2019 року у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.

7. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14 листопада 2019 року проведено державну реєстрацію як юридичної особи Галицької митниці Держмитслужби.

8. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про початок роботи Державної митної служби України", повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00.00 год. 08 грудня 2019 року

9.24 грудня 2019 року позивач звернувся із заявою до Галицької митниці Держмитслужби про переведення на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краківець" Галицької митниці Держмитслужби.

10.13 січня 2020 року відповідач надав відповідь на вказану заяву позивача, повідомивши, що вона буде врахована та розглянута при заповненні вакантних посад Галицької митниці ДФС.

11.10 березня 2020 року позивач ознайомлений з попередженням про наступне вивільнення.

12.30 березня 2020 року ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою до Галицької митниці Держмитслужби про переведення на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краківець" Галицької митниці Держмитслужби.

13.13 квітня 2020 року наказом № 94-о в/о начальника Львівської митниці ДФС, Головою комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 з позивача звільнено з в15 квітня 2020 року звільнено із посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VII, пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

14. Листом від14 квітня 2020 року №14-1-12/10/10674 позивача повідомлено про результати розгляду його заяви про переведення від 30 березня 2020 року та роз'яснено, що в даному випадку на нього не розповсюджуються положення частини 2 статті 40 та частини 6 статті 49-2 КЗпП України.

III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково.

15.1. Визнано протиправним та скасовано наказ в/о начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС № 94-о "Про звільнення ОСОБА_1" від 13 квітня 2020 року.

15.2. Поновлено позивача на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краківець" Львівської митниці ДФС з 16 квітня 2020 року.

15.3. Зобов'язано Львівську митницю ДФС нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 89634,30 грн.

15.4. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

15.5. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь позивача 840,80 грн. сплаченого судового збору.

16. Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що скасування наказу Львівської митниці ДФС №666 "Про попередження про наступне вивільнення" наказом Львівської митниці ДФС №3 "Про скасування наказу Львівської митниці ДФС №66 "Про попередження про наступне вивільнення" не сприяло дотриманню суб'єктом владних повноважень принципу "належного урядування" та порушує принцип "правової визначеності та правового очікування".

17. Суди вказали, що позивача було попереджено про наступне вивільнення із порушенням порядку, визначеного положеннями частини 6 статті 49-2 КЗпП України та ~law37~. В період з 01 березня 2020 року по 24 березня 2020 року строк проведення реорганізації подовжений не був, лише 24 березня 2020 року наказом ДФС України №14-рг "Про внесення змін до деяких наказів ДФС" внесено зміни щодо продовження вказаного строку реорганізації.

18. Суди зазначили, що кількість працівників митниці внаслідок приєднання до Галицької митниці Держмитслужби не зменшилась. При цьому кількість працівників підрозділу, в якому працював позивач також зменшена не була. У галицькій митниці Держмитслужби були наявні вакантні посади, в тому числі ті, що позивач обіймав до реорганізації, в тому ж структурному підрозділі і жодних перешкод у зайнятті такої посади відповідачем не наведено, а тому звільнення позивача не може бути визнано обґрунтованим.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

19. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Галицька митниця Держмитслужби звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення, прийнявши нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

20. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

21. У касаційній скарзі вказано про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини третьої статті 87 Закону N 889-VIII в редакції Закону України від 14 січня 2020 року №440-XI "Про внесення змін до Митного кодексу та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" (далі - ~law39~).

22. На думку представника відповідача, аналіз положень статті 87 Закону N 889-VIII в редакції до та після 13 лютого 2020 року, а також положень статей 40 та 49-2 КЗпП України свідчить, що внаслідок набрання змін, внесених ~law40~ відбулась суттєва зміна правового регулювання процедури припинення державної служби внаслідок реорганізації державного органу. Починаючи з 13 лютого 2020 року для припинення державної служби внаслідок скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації або реорганізації державного органу роботодавець (суб'єкт призначення або керівник державної служби) вже не зобов'язаний пропонувати державному службовцю іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншу роботу (посади державної служби) у цьому державному органі.

23. У скарзі зазначено, що оскаржуваний наказ про звільнення виданий відповідно до вимог Типової інструкції з діловодства, яка і встановлює вимоги щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі, оскільки у вказаному наказі зазначена підстава для його видання - попередження про наступне вивільнення від 10 березня 2020 року, яке відбулось у зв'язку із реорганізацією Львівської митниці ДФС відповідно до постанов км України від 18 грудня 2018 року №1200 "Про утворення державної податкової служби України та Державної митної служби України", від 02 жовтня 2019 року №858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби".

24. Представник позивача подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення. Вказав, що оскаржуваний наказ прийнято на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України без зазначення конкретної причини та підстави звільнення.

Зазначене в оскаржуваному наказі підстава видачі наказу ("попередження про наступне вивільнення від 10 березня 2020 року") є недостатнім. Представник позивача вважає, що роботодавець повинен зазначити як причину, так і підставі звільненням із покликанням на назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акта, на підставі якого проводиться звільнення.

25. Також, на думку представника ОСОБА_1, на момент виникнення спірних правовідносин саме стаття 49-2 КЗпП України регулювала порядок вивільнення державних службовців, оскільки відповідні норми були відсутні у Законі.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

26. Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

27. Частиною 2 статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Відповідно до статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

29. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

30. Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин - 10 березня 2020 року).

31. ~law42~ встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються ~law43~, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих ~law44~.

32. ~law45~ передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.

33. Згідно з ~law46~ (державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець

34. Відповідно до ~law47~ державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб'єкта призначення.

35. Згідно із ~law48~ підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

36. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

37. Статтею 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у визначених випадках.

Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень Статтею 40 КЗпП України, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

38. Механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів визначає Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року N 1074 (далі - Порядок N 1074).

39. Пунктами 1,4 Порядку визначено, що дія цього Порядку поширюється на центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом та їх територіальні органи, крім випадків, коли Конституцією та законами України визначені інші особливості порядку їх утворення, реорганізації або ліквідації.

Орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

40. Частинами 1 -3 статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені Частинами 1 -3 статті 341 КАС України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

41. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах касаційної скарги.

42. Предметом спору у даній справі є звільнення державного службовця відповідно до ~law49~ (у зв'язку із реорганізацією державного органу).

43. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, дійшли висновку про порушення роботодавцем процедури звільнення позивача.

44. Верховний Суд вважає такий висновок необґрунтованим з огляду на наступне.

45. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням регулює ~law50~.

46. На час здійснення реорганізації Львівської митниці ДФС та звільнення позивача такі нормативно-правові акти як ~law51~ та КЗпП України зазнали значних змін у зв'язку із набранням чинності Законами України від 19 вересня 2019 року № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади", від 19 вересня 2019 року № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та від 14 січня 2020 року N 440-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи". Зокрема, були внесенні зміни до ~law52~, в тому числі до статей 22 та 87, які регулювали підстави та порядок припинення державної служби. Водночас у зв'язку із набранням чинності ~law53~ з 25 вересня 2019 року змін зазнала стаття 40 КЗпП України, шляхом доповнення її частиною п'ятою, згідно з приписами якої особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень стаття 40 КЗпП України, встановлюються законом, що регулює їхній статус. ~law54~ були внесені зміни, зокрема, до ~law55~, зокрема, в ~law56~.

47. Таким чином, вирішальним для правильного вирішення цього спору є момент виникнення спірних правовідносин, враховуючи неодноразове внесення змін до ~law57~.

48. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, пов'язували момент виникнення спірних відносин у цій справі із початком реорганізації Львівської митниці ДФС (28 листопада 2019 року), проте, колегія суддів Верховного Суду із цим не погоджується.

49. Верховний Суд наголошує, що правовідносини щодо звільнення між роботодавцем та працівником, зокрема, у разі реорганізації підприємства виникають не з дати початку реорганізації, а з дати попередження працівника про зміну в майбутньому його становища, тобто можливого звільнення. Дане твердження підтверджується і тим, що трудове законодавство саме з цього моменту покладає обов'язок на роботодавця пропонувати працівнику вакантні посади. Припиняються ці відносини з моменту звільнення працівника.

50. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив державну службу на Львівській митниці ДФС, яка в подальшому була реорганізована у Галицьку митницю Держмитслужби шляхом приєднання.

51. Пунктом 4 Порядку №1074 визначено, що орган виконавчої влади утворюється, зокрема, в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.

52.10 березня 2020 року позивач попереджений про наступне звільнення, а з 15 квітня 2020 року він був звільнений.

53. Отже, спірні правовідносини виникли 10 березня 2020 року і тривали до 15 квітня 2020 року.

54. Доводи позивача щодо невчасного його повідомлення про наступне вивільнення роботодавцем є необґрунтованим. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказ Львівської митниці ДФС від 21 грудня 2019 року "Про попередження про наступне вивільнення", на підставі якого позивач вважає його повинні були повідомити, був в подальшому скасований як нереалізований, а попередження про наступне вивільнення працівникам згідно із вказаним наказом вручено не було.

Надалі працівників, зокрема, позивача, 10 березня 2020 року було попереджено про наступне звільнення та продовжено строк реорганізації.

55. ~law58~ визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення.

56. Підстави для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення наведені у ~law59~.

57. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

58. На момент виникнення спірних правовідносин діяв ~law60~ в редакції Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року № 440-IX, який набрав чинності 13 лютого 2020 року.

59. ~law62~ були внесені зміни, зокрема, до ~law63~, зокрема, ~law64~ доповнено новим абзацом наступного змісту: "Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".

60. При цьому, вжите у ~law65~ слово "може", означає, що на суб'єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов'язок з працевлаштування працівників, що вивільняються.

Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення.

61. За змістом роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86р/з при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком.

62. Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин врегульована положеннями ~law66~, що виключає застосування КЗпП України до спірних правовідносин.

63. У рішеннях Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 червня 2021 року (справа №240/455/20), від 25 червня 2021 року (справа №260/261/20), від 20 вересня 2021 року (справа №340/221/20) суд касаційної інстанції наголошував, що особливості процедури звільнення державних службовців на підставі ~law67~ були визначені шляхом внесення змін до ~law68~, зокрема, ~law69~.

64. Колегія суддів зазначає, що за змістом ~law70~, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, реорганізація державного органу є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, а строк попередження про наступне вивільнення становить не менше 30 календарних днів перед звільненням.

65. Також колегія суддів Верховного Суду зазначає, що аналіз положень ~law71~, яким визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення на момент прийняття оспорюваних наказів, свідчить, що суб'єкт призначення не зобов'язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

66. Аналогічні правові висновки щодо застосування ~law72~ в редакції ~law73~, викладені в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №640/11024/20, від 08 грудня 2021 року у справі №380/3646/20.

67. При цьому, колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин в цій частині положень КЗпП України, оскільки це питання було врегульовано законодавцем, який вніс зміни до профільного ~law74~, шляхом виключення з попередньої редакції речення, яке означало наявність обов'язку суб'єкта призначення виконати обов'язок пропонування посад.

68. Відтак, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, Верховний Суд дійшов висновку про дотримання відповідачем встановленої законодавством процедури при вирішенні питання щодо звільнення позивача.

69. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку щодо правомірності звільнення позивача на підставі ~law75~ та відсутність підстав для задоволення позову.

70. Частинами 1 , 3 статті 351 КАС України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених Частинами 1 , 3 статті 351 КАС України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

71. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

72. Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень застосували ~law76~ у редакції, що не була чинною на момент виникнення спірних правовідносин та застосували норми КЗпП України, які не підлягали застосуванню, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

VII СУДОВІ ВИТРАТИ

73. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задовольнити.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі №380/3597/20.

Ухвалити нове рішення у справі №380/3597/20 про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.........................................

О. В. Калашнікова

М. В. Білак

О. А. Губська,

Судді Верховного Суду