Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.12.2019 року у справі №804/9206/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2019 року

Київ

справа № 804/9206/15

адміністративне провадження № К/9901/13907/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС

на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2015 (суддя - П. О. Борисенко)на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 (колегія суддів: А. О. Коршун, О. М.

Панченко, В. Є. Чередниченко)у справі № 804/9206/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е.

Дзержинського" доДніпропетровської митниці ДФСпровизнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е.

Дзержинського" (далі - Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі -Митниця) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що вказані картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів є незаконним та таким, що винесено без достатніх для цього підстав, посилаючись на те, що відповідачем не враховано, що позивачем своєчасно та в повному обсязі були подані документи, необхідні для митного оформлення отриманого товару.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані рішення № 110010000/2015/600090/1 від 21.01.2015 року про коригування митної вартості товару та картка відмови у прийнятті митної декларації №110010000/2015/20005 від
21.01.2015

Задовольняючи позов, суди зазначили, що твердження Митниці, які стали підставою для прийняття спірних рішень, є надуманими. При цьому, перелік витребуваних Митницею у позивача документів є такими, що не відповідають принципу розсудливості. Тоді як, надані позивачем документи не містять суперечностей та ознак підробки, а також містять усі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити.

Вказується на те, що рішення судів були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на підтвердження ціни ввезеного товару, Товариство не надало Митниці всі необхідні документи.

В письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України позивач просить про залишення її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариство звернулося до відповідача з приводу митного оформлення товару: невипалена цегла, інша, призначена для обкладення ковшу марки KUMAL 7 CER у кількості 10,930 тон. вартістю 1240,00 дол. США/тону, який надійшов від компанії "KUMAS MANYEZIT SANAYI A.S.", м. Кютахья, Туреччина на підставі контакту № 14-1962-12 від 24.11.2014 року на постачання продукції та специфікації № 1 від 24.11.2014 року до зазначеного контракту.

Умова поставки - DAP Дніпродзержинськ, Україна. Митна вартість товару зазначена за ціною договору (контракту).

Для митного оформлення позивачем наданий пакет документів, які передбачені частиною 2 статті 53 Митного Кодексу України (далі - МК України), а саме: 1) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності - (зовнішньоекономічний договір № 14-1962-12 від 24.11.2014 року на постачання продукції та специфікацію № 1 від
24.11.2014 року, відповідно до якої вартість партії товару складає 1240,00 дол. США/тону; 2) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), а саме, позивачем надано рахунок - фактура (інвойс) № 710287-710288 від 22.12.2014 року, відповідно до якого вартість партії товару 1240,00 дол. США/тону; 3) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, - відповідно до умов контракту та специфікації № 1від 24.11.2014 року оплата здійснюється протягом 5 днів від дати митного оформлення товару в Україні, отже на момент митного оформлення оплата проведена не була, а відповідно і відсутні платіжні документи; 4) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, відповідно до умов контракту та специфікації № 1 від 24.11.2014 року оплата здійснюється протягом 20 днів від дати митного оформлення товару в Україні, отже на момент митного оформлення оплата проведена не була, а відповідно і відсутні як платіжні так і бухгалтерські документи; 5) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, - позивачем надано коносамент 14/12/300/07452-0021899 від 23.12.2014 року та залізнична накладна № 41672585 від 13.01.2015 року; 6) копія імпортованої ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, - не надавалась, оскільки не підлягає ліцензуванню; 7) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - позивачем надана заява про страхування

Також, позивачем за власним бажанням були надані додаткові документи: лист продавця № 12114 від 26.12.2014, щодо рахунку про вартість перевезення оцінюваних товарів та договору на перевезення; рахунок № 12037 від 25.12.2014р., що виставлений фірмою "Realite Intertrade Corp." компанії "KUMAS MANYEZIT SANAYI A.S." за перевезення оцінюваних товарів на умовах FOB Аmbаrlі/Туреччина DAP Дніпродзержинськ/Україна; лист фірми "Realite Intertrade Corp." № 12074 від
26.12.2014 з деталізацією, які саме транспортні витрати пов'язані з перевезенням оцінюваних товарів включено до рахунку № 12037 від 25.12.2014 лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/110 від 19.01.2015 про неможливість підтвердження вартості перевезення оцінюваних товарів по території України.

Відповідач проінформував, що документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, а саме: відповідно до наданого декларантом прайс-листа від 20.11.2014, відповідно до якого вартість товару складає 1240,0 дол. США за тону, а відповідно до наданої калькуляції собівартості товару від
26.12.2014 № 12124, собівартість товару "невипалена цегла" складає 1615,60 дол. США за тону. На думку Відповідача, відомості щодо перевізника REALITE Intertrade Corporation, Commonwealth of Dominica, яким наданий рахунок на перевезення відсутні в документах наданих до митного оформлення. Декларація країни експорту від 22.12.2014 № 14343100ЕХ255776 надана без перекладу та містить відомості щодо статистичної вартості імпортованого товару. Відповідно до заяви, що викладена у листі від 19.01.2015 року № 062Д/110 підтвердження транспортної складової територією України неможливе. Відповідач вказує на те, що зазначене викликає сумніви, щодо достовірності складових митної вартості заявленого товару та ставить під сумнів автентичність наданих до митного оформлення документів та не дає змогу вірно розраховувати митну вартість товару заявленого до митного оформлення.

Із зазначених підстав відповідач пред'явив вимогу про надання декларантом у 10 - денний термін додаткових документів, а саме, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору.

Судами встановлено, що позивачем 20.01.2015 відповідачу надано: лист продавця № 12114 від 26.12.2014, щодо рахунку про вартість перевезення оцінюваних товарів та договору на перевезення; рахунок № 12037 від 25.12.2014р., що виставлений фірмою "Realite Intertrade Corp." компанії "KUMAS MANYEZIT SANAYI A.S." за перевезення оцінюваних товарів на умовах FOB Аmbагlі/Туреччина - DAP Дніпродзержинськ/Україна.

Також встановлено, що відповідно до зовнішньоекономічного Контракту № 14-1962-12 від 24.11.2014, та додатку до Контракту (Специфікація) № 1 умовами яких не передбачено здійснення платежів третім особам на користь продавця. Цим договором не визначено порядку нарахування, виставлення та здійснення сплати комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору, тому вимога Відповідача також стосується документів, що не передбачені умовами контракту та відсутні у позивача тому, що їх не існує.

Відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110010000/2015/20005 від 21.01.2015, та рішення про коригування митної вартості № 110010000/2015/600090/1 від 21.01.2015.

Оскільки Позивач з зазначеним рішенням не згоден, товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання у відповідності до положень з частини 7 статті 55 МК України за митною декларацією № 110010000/2015/020098 від
21.01.2015 з митною вартістю, визначеною декларантом, та з забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів визначених Відповідачем відповідно до прийнятого рішення про коригування митної вартості № 110010000/2015/600090/1 від
21.01.2015р., яка становить 20719,93 грн.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що надані Товариством документи підтверджують достовірність визначення митної вартості товару відповідно до ціни контракту.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів попередніх інстанції передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак таке судове рішення не є такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України (далі- МК України) у випадках, передбачених МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм статті 57 МК України.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статей 59 і 60 МК України, або вартість товарів, обчислена відповідно до статей 59 і 60 МК України.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статей 59 і 60 МК України.

Верховний Суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи даний спір, взагалі не дослідили підстави із-за яких у Митниці виникли сумніви щодо заявленої позивачем митної вартості, які зазначені в картці відмови в прийнятті митної декларації та рішенні про коригування митної вартості товару, а лише констатували факт надання декларантом всіх документів для підтвердження митної вартості товару, зазначивши, що доводи відповідача є припущенням.

Натомість, відповідач доводить суду, що картка відмови прийнята в зв'язку з виявленими під час митного оформлення ризиками, оскільки заявлена митна вартість товару нижча, ніж при попередньому митному оформлені такого товару; надана декларантом копія декларації подана без перекладу всупереч ст. 254 МК України; наявні сумніви щодо поставки оцінюваного товару безпосередньо від компанії "KUMAS MANYEZIT SANAYI A.S." тощо. Вказані доводи не перевірені судами, хоча позивач зазначив в позові та під час розгляду справи докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Враховуючи приписи статті 53 МК України, - надані позивачем докази, підлягали перевірці судами на предмет відповідності їх змісту документам, які підтверджують митну вартість товарів. Натомість доводи відповідача також підлягали ретельному дослідженню.

Відповідних оцінок таким документам, судами попередніх інстанції надано не було, хоча вони перелічені в описовій частині, без зазначення встановлених фактів, які підтверджуються цими доказами, що в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, що була чинною на час вирішення та розгляду даної справи є порушенням завданням адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Отже, враховуючи відсутність повноважень суду касаційної інстанції на встановлення та дослідження вказаних фактичних обставин справи, є підстави для скасування рішень суду апеляційної інстанцій, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник,

Судді Верховного Суду