Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.06.2019 року у справі №826/12302/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року

м. Київ

справа №826/12302/18

адміністративне провадження №К/9901/14770/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Бевзенка В. М., Єзерова А. А.,

розглянувши у письмовому проваджені касаційну скаргу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд - УКБ" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2019 (головуючий суддя: Кузьменко В. В., судді: Василенко Я. М., Шурко О. І.) у справі №826/1203/18 за позовом Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд - УКБ" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2018 Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд - УКБ" (далі - позивач або КП "Житлоінвестбуд - УКБ") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, у якому просило:

визнати бездіяльність Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України;

скасувати наказ Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України від
02.07.2018 №2226/7 про відмову у задоволенні скарги КП "Житлоінвестбуд-УКБ" від
15.06.2018 №114/3078 без розгляду її по суті;

зобов'язати Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України визнати бездіяльність, а наказ від 02.07.2018 №2226/7 про відмову у задоволенні скарги КП "Житлоінвестбуд-УКБ" від 15.06.2018 №114/3078 без розгляду її по суті як незаконно винесений з порушенням норм чинного законодавства України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2019 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від
02.07.2018 №2226/7 про відмову у задоволенні скарги КП "Житлоінвестбуд-УКБ" від
15.06.2018 №114/3078 без розгляду її по суті.

Зобов'язано Міністерство юстиції України розглянути по суті скаргу КП "Житлоінвестбуд-УКБ" від 15.06.2018 року №114/3078.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем протиправно та без врахування всіх обставин справи прийнято наказ №2226/7 від 02.07.2018, адже з викладених у скарзі позивача від 15.06.2018 обставин та доданих до неї документів вбачається відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання.

Водночас судом першої інстанції зазначено, що до скарги позивачем додано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого можливо ідентифікувати, яке рішення державного реєстратора оскаржується заявником, та повідомлено як дату прийняття рішення, так і суб'єкта вчинення оскаржуваної реєстраційної дії, а також особу, на користь якої здійснено відчуження квартири АДРЕСА_1.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2019 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2019 - задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2019 скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що до розгляду скарги по суті Комісія не перевіряє відомості, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а отже не вказавши реквізити оскаржуваного рішення державного ревного реєстратора, Комісія не може по додатку до скарги, який додає скаржник на підтвердження факту порушення своїх прав визначити, яке саме рішення просить скасувати скаржник.

За позицією суду апеляційної інстанції, звернення скаржника до Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення за №114/2965 від 08.06.2018 - ніяким чином не може підтвердити відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач 22.05.2019 подав на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2019.

В обґрунтування вимог касаційної скарги, скаржник зазначає, що незаконна реєстрація права власності на нерухоме майно КП "Житлоінвестбуд-УКБ" носить масовий характер. Звертає увагу на дотриманні строку подання скарги до відповідача та наполягає на тому, що обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладається на Міністерство юстиції України.

Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

Відповідач подав на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідач наголошує на погодженні з правовою позицією суду апеляційної інстанції, оскільки позивачем ніяким чином не спростовано факту відсутності у поданій до Міністерства юстиції України скарзі відомостей про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, а також реквізитів рішення державного реєстратора.

В порядку визначеному статтею 31, пунктом 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за результатом повторного автоматизованого розподілу справи, проведеному у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_1 у відставку визначений наступний склад суду: головуючий суддя: Чиркін С. М., судді: Бевзенко В. М., Єзеров А. А.

Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.06.2018 КП "Житлоінвестбуд-УКБ" звернулось до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України із скаргою №114/3078, в якій просило:

надати висновок з приводу порушення приватним нотаріусом ОСОБА_2 чинного законодавства України при здійсненні 01.02.2018 реєстрації права власності на трьохкімнатну квартиру загальною площею 92,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_3;

скасувати реєстрацію права власності на трьохкімнатну квартиру загальною площею 92,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_3, здійснену приватним нотаріусом ОСОБА_2 та всі подальші реєстрації, здійснені відносно вказаного об'єкта.

В обґрунтування скарги позивач зазначив, що КП "Житлоінвестбуд-УКБ" на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 24.05.2004 №850 "Про надання дозволу на реконструкцію та забудову території мікрорайону, обмеженого вулицями Попудренка, Мініна, Червоноткацькою та Червоногвардійською у Дніпровському районі м. Києва" здійснило будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 за рахунок залучених та власних коштів.

Всі майнові права на квартиру АДРЕСА_1 належать позивачу, а вказана квартира обліковується за КП "Житлоінвестбуд-УКБ" як нереалізована.

Позивачем повідомлено, що КП "Житлоінвестбуд-УКБ" не перебувало у договірних відносинах на придбання майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 з ОСОБА_3.

До скарги позивачем додано: копію розпорядження Київської міської державної адміністрації від 24.05.2004 №850 "Про надання дозволу на реконструкцію та забудову території мікрорайону, обмеженого вулицями Попудренка, Мініна, Червоноткацькою та Червоногвардійською у Дніпровському районі м. Києва"; копію розпорядження Київської міської державної адміністрації від 18.02.2009 №200 "Про надання жилих приміщень громадянам, відселюваним з будинків, що підлягають знесенню"; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; копію технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1; копію ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 13.12.2010; копію позовної заяви КП "Житлоінвестбуд-УКБ" №114/1335/3 від 26.03.2009; довідку КП "Житлоінвестбуд-УКБ" від 08.06.2018 №114/2966; довідку КП "Житлоінвестбуд-УКБ" від 08.06.2018 №114/2967; копію витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань; копію свідоцтва про право власності, видане Київською міською державною адміністрацією 09.12.2010; копію акта Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 31.12.2008; копію розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 31.12.2008 №1201 "Про затвердження акту державної приймальної комісії з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта"; копію сертифікату серії КВ №16412175242 від 28.09.2012, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві; копію заяви про вчинення кримінального правопорушення від 08.06.2018 №114/2965; копію корінця отримання заяви про вчинення злочину.

За результатами розгляду скарги Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації 25.06.2018 склала висновок, яким відмовлено у задоволенні заяви КП "Житлоінвестбуд-УКБ" від 15.06.2018 №114/3078 без розгляду її по суті у зв'язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки скарга не містить відомостей про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, а також реквізитів рішення державного реєстратора, яке оскаржується.

На підставі вказаного висновку Комісії 02.07.2018 Міністерством юстиції України видано наказ №2226/7 "Про відмову у задоволенні скарги Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" від 15.06.2018 №114/3078 без розгляду її по суті".

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено у частині 2 статті 2 КАС України, де зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож адміністративні суди мали з'ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.

Аналіз частини 2 статті 19 Конституції України у взаємозв'язку з частиною 2 статті 2 КАС України дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб'єктів до відповідальності.

Верховний Суд зауважує, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура), яка є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади, встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і в разі її неналежного дотримання дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи; спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Перевіряючи відповідність оспорюваного рішення суб'єкта владних повноважень критеріям, визначеним у частині 2 статті 2 КАС України, Суд враховує таке.

Так, повноваження Міністерства юстиції України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - ~law14~), Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128).

Відповідно до ~law15~ рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Пунктами 2 та 3 Порядку № 1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Процедура розгляду скарги визначена ~law16~ та Порядком №
1128.

Згідно з положеннями ~law17~ за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а ", "ґ ", "д " і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

Положеннями ~law18~ визначено, що вичерпний перелік підстав для відмови Міністерством юстиції України та його територіальними органами у задоволенні скарги, серед яких, зокрема: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Отже, однією з підстав для відмови у задоволенні скарги є її оформлення без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті.

В свою чергу ~law19~ встановлено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному ~law20~, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Судоми попередніх інстанцій встановлено, що підставою для відмови у задоволенні скарги на дії державного реєстратора стало те, що скарга не містить відомостей про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, а також реквізитів рішення державного реєстратора, яке оскаржується.

Так, пунктом 5 Порядку № 1128 передбачено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.

За приписами пункту 7 Порядку № 1128 у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Зміст вищенаведених норм свідчить, що у разі коли встановлено порушення вимог оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги Комісія з питань розгляду скарги у сфері державної реєстрації приймає рішення про відмову у розгляді скарги до розгляду її по суті у формі наказу.

В скарзі позивач повідомив про те, що звернувся до Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення за №114/2965 від 08.06.2018, при цьому, про оскаржувані реєстраційні дії дізнався 07.06.2018, а із скаргою звернувся
15.06.2018.

Судом першої інстанції зроблено висновок, що вказані обставини об'єктивно свідчать про відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав.

Проте Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що звернення скаржника до Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення за №114/2965 від 08.06.2018 - ніяким чином не може підтвердити відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання.

Отже скарга, адресована відповідачу, не містить зазначених позивачем відомостей про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав.

Також скарга не містить реквізитів рішення державного реєстратора, яке оскаржується, а комісія до розгляду скарги по суті, на етапі перевірки дотримання вимог щодо оформлення самої скарги, в силу вимог чинного законодавства не визначає самостійно такі реквізити за доданими до скарги додатками.

Згідно пункту 8 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження.

Зміст вищенаведеної норми свідчить, що саме на стадії розгляду скарги по суті комісія встановляє наявність або відсутність обставин, у тому числі шляхом перевірки відомостей у реєстрі, які першочергово повинні бути самостійно зазначені позивачем у скарзі.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що позивачем недотримано вимоги, визначені ~law21~ щодо оформлення скарги, які є обов'язковими.

Також Верховний Суд звертає увагу, що відповідач в касаційній скарзі зазначає про підстави звернення зі скаргою до відповідача і обґрунтовує дотримання строків звернення, проте не наводить жодних доводів на підтвердження дотримання вимог чинного законодавства щодо належного оформлення скарги.

Відтак, доводи касаційної скарги не містять належних та об'єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції, та є аналогічними тим, які зазначені в позовній заяві, так і поданій позивачем апеляційній скарзі. Проте, таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судом апеляційної інстанції надано належну правову оцінку з дотриманням норм матеріального права.

За приписами частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішення судом апеляційної інстанції.

Керуючись статті 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд - УКБ" залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2019 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Бевзенко

А. А. Єзеров