Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.02.2018 року у справі №826/1650/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/1650/16

адміністративне провадження №К/9901/10557/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т. Г.,

суддів: Рибачука А. І., Стеценка С. Г.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №826/1650/16

за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коптєлової Оксани Ростиславівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 яка подана його представником ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Безименної Н. В., суддів: Аліменка В. О. та Кучми А. Ю.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державного реєстратора на нерухоме майно Приватного реєстратора Київського міського нотаріального округу Коптєлової Оксани Ростиславівни (надалі також - відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення № 227873965 від 20.01.2016 року державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коптєлової Оксани Ростиславівни про відмову у державній реєстрації права власності;

1.2. зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коптєлову Оксану Ростиславівну відповідно до заяви № 15269839 від 14.01.2016 року та доданих до неї документів здійснити державну реєстрацію права власності на 1/2 будівлі по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення № 227873965 від
20.01.2016 є протиправним оскільки прийняте за умови подачі заявником неповного пакету документів, необхідних для вчинення реєстраційних дій.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення № 227873965 від 20.01.2016 року державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коптєлової Оксани Ростиславівни про відмову у державній реєстрації права власності. Зобов'язано державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коптєлову Оксану Ростиславівну відповідно до заяви № 15269839 від 14.01.2016 року та доданих до неї документів здійснити державну реєстрацію права власності на 1/2 будівлі по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не наведено обставин та не надано доказів, що подані документи не відповідали вимогам, встановленим статтями 238, 341, 344, 349, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, або не давали змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. З огляду викладене суд першої інстанцій дійшов висновку, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 227873965 від 20.01.2016 є протиправним та підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коптєлову Оксану Ростиславівну відповідно до заяви №15269839 від 14 січня 2016 року та доданих до неї документів здійснити державну реєстрацію права власності на 1/2 будівлі по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1. Ухвалено в цій частині нову постанову, якою зобов'язано Державного реєстратора на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коптєлову Оксану Ростиславівну повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №15269839 від 14 січня 2016 року з урахуванням висновків суду. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року залишено без змін.

6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що належним способом захисту прав позивача у даній справі є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №15269839 від 14 січня 2016 року з урахуванням висновків суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8. Касаційна скарга аргументована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 15.11.2014 року №17/11-14, необґрунтовано відхилив клопотання позивача про направлення його оригіналу на почеркознавчу експертизу та встановив обставини у справі на підставі недопустимих доказів, а саме - копії договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.2014 року №17/11-14.

9. Верховний Суд ухвалою від 02 лютого 2018 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі №826/1650/16.

10. ФОП ОСОБА_3, який звертався до суду із апеляційною скаргою та є заінтересованою особою у цій справі, надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Позивач 14.01.2016 звернувся із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер 15269839) до Приватного реєстратора Київського міського нотаріального округу Коптєлової О. Р., щодо реєстрації нежитлової будівлі в АДРЕСА_1 на праві приватної власності.

12. За наслідком розгляду поданих позивачем документів Приватним реєстратором Київського міського нотаріального округу Коптєловою О. Р. прийнято рішення від 20 січня 2016 року № 27873965 про відмову у задоволенні заяви.

13. Згідно змісту рішення № 27873965 підставою для відмови у державній реєстрації став п. 4 ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При дослідженні поданих позивачем документів відповідачем встановлено, що заявлене право не підлягає державній реєстрації оскільки під час реєстрації заяви про реєстрацію права власності нового власника за правочином в Державному реєстрі прав встановлено факт скасування запису про реєстрацію.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

15. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.

16. Підставою для звернення до суду з даним позовом стало те, що відповідач протиправно відмовилась зареєструвати за позивачем право власності на нерухоме майно, а саме - 1/2 будівлі по АДРЕСА_1, набуте ним на підставі договору купівлі - продажу від 14.01.2016 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_4.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, інша особа - ФОП ОСОБА_3, який був заявником апеляційної скарги по дані справі, також претендує на дане нерухоме майно, на підтвердження чого надав договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 15.11.2014 року №17/11-14, укладений між ним та ОСОБА_5 на 1/2 будівлі по АДРЕСА_1.

У запереченнях на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_3 зазначив, що відповідно до Листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київради від
06.12.2017 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно відсутні відомості про присвоєння адреси "АДРЕСА_1". Натомість є відомості про об'єкт нерухомого майна - торгівельний павільйон за адресою "АДРЕСА_1", який ФОП ОСОБА_3 використовує у підприємницькій діяльності і сплачує за нього земельний податок та пайові внески до бюджету м. Києва.

Вказав, що договір купівлі - продажу нерухомого майна за адресою "АДРЕСА_1" від 14.01.2016 року, укладений між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_4 (продавець) за відсутності права власності ОСОБА_4 на дане нерухоме майно, що встановлено рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року у справі №761/7609/16-ц.

17. З цього приводу судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 2 зазначеного договору, право власності продавця на вказане нерухоме майно підтверджується рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 06 грудня 2013 року у справі №2/291/638/13р.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 27 травня 2014 року у справі №2/291/638/13р скасовано рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 06 грудня 2013 року та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_8 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 50 м. кв. від 04 квітня 2012 року та визнання права власності на вказану будівлю за ОСОБА_4

18. Проте, суди, задовольняючи позовні вимоги, вказали, що дані обставини не були зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні про відмову у державній реєстрації за позивачем права власності на спірне майно, а тому не мають визначального значення при вирішенні даного спору.

При цьому, розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

19. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

20. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

21. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

22. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

23. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

24. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з рішення № 227873965 від 20.01.2016 року державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коптєлової Оксани Ростиславівни про відмову у державній реєстрації права власності на 1/2 будівлі по АДРЕСА_1. Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

При цьому, зі встановлених по справі обставин вбачається, що вирішення даного спору впливатиме також на майнові права та інтереси ФОМ ОСОБА_3, який на підставі договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 15.11.2014 року №17/11-14, укладеного між ним та ОСОБА_5 вважає себе власником та фактичним користувачем 1/2 будівлі по АДРЕСА_1, що вказує на наявність спору про право.

Враховуючи викладене, не зважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

25. Суттю даного спору є вирішення питання щодо права власності на 1/2 будівлі по АДРЕСА_1, тобто права цивільного, а тому правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі.

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

26. У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на встановлення права власності на 1/2 будівлі по АДРЕСА_1 внаслідок проведення відповідних реєстраційних дій, відповідно до яких саме позивач вважатиметься власником зазначеного майна.

27. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

28. Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб'єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

29. Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 29 травня 2019 року у справі №826/9341/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 813/1362/16,28 листопада 2018 року у справі № 825/642/18,29 січня 2019 року у справі № 803/1589/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

30. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

За нормами частини 3 статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

31. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтями 238, 240 КАС, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС).

32. Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

33. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

34. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

35. Керуючись статтями 238, 341, 344, 349, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року - скасувати.

3. Провадження у справі №826/1650/16 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коптєлової Оксани Ростиславівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - закрити.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

А. І. Рибачук