Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.10.2019 року у справі №752/9509/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №752/9509/17

адміністративне провадження №К/9901/3613/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О. П.,

судді - Берназюк Я. О., Кравчук В. М.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017р. (судді - Епель О. В., Бужак Н. П., Твердохліб В. А.) у справі за її позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

-визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні їй пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-ХІІ;

-зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.

Києві призначити їй з дня звернення, тобто з 04.05.2017 року, пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від
05.11.1991р. №1789-ХІІ зі змінами від 12.07.2001, виходячи із розрахунку в розмірі 90% від суми щомісячного заробітку, обчисленого відповідно до довідки прокуратури міста Києва №18/222 від 04.05.2017р., за останні 24 календарні місяці роботи, без обмеження максимального розміру пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно відмовив їй у призначенні пенсії згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від
05.11.1991 р. №1789-XII (в редакції Закону від 12.07.2001 р. №2663-ІІІ), чим порушено її право на пенсійне забезпечення.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 31.05.2017р. позов задоволено.

Визнано протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ.

Зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.

Києві призначити ОСОБА_1 з 04.05.2017 року, пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-ХІІ зі змінами від 12.07.2001р., виходячи із розрахунку в розмірі 90% від суми щомісячного заробітку, обчисленого відповідно до довідки прокуратури міста Києва №18/222 від 04.05.2017р., за останні 24 календарні місяці роботи, без обмеження максимального розміру пенсії.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017р. постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 31.05.2017р. скасовано та ухвалено нову, якою позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.05.2017р. про призначення пенсії за вислугою років без дотримання порядку, встановленого законодавством.

Зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.

Києві розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.05.2017р. про призначення пенсії за вислугою років у відповідності до вимог чинного законодавства та прийняти відповідне рішення за результатами її розгляду.

В задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась позивач, подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що лист-відповідь Пенсійного органу містить саме відмову у перерахунку пенсії з відповідною мотивацією, тобто фактично є рішенням про відмову у призначенні пенсії за її заявою, а тому висновки суду апеляційної інстанції щодо передчасності її позовних вимог не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того посилалась на те, що Законом України "Про прокуратуру" від
14.10.2014р. №1697-VII суттєво звужене її право на пенсію за вислугу років, а відповідно до ст. 22 Конституції України звуження змісту та обсягу існуючих прав особи не допускається.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч. 5 ст. 45 Закону №1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до п. 3.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
27.12.2005р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), заява про призначення пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання (реєстрації), а при необхідності - його законним представником (батьки або опікун (піклувальник) за місцем проживання (реєстрації) представника.

За змістом п. 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Відповідно до п. 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

За наведеного правового регулювання, підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення (перерахунок) пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач з 01.07.1999р. працює в органах прокуратури.

04.05.2017р. позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від
05.11.1991 р. №1789-XII.

Листом від 04.05.2017р. № 25461/05 відповідач повідомив позивача про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015р. №213, відповідно до положень якого у разі неприйняття до 01.06.2015р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, в тому числі, відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Починаючи з 01.06.2015р. пенсії в порядку та на умовах, визначених законом, не призначаються, раніше призначенні пенсії не перераховуються.

Крім того, відповідач повідомив позивача про те, що після вивчення наданих нею документів встановлено, що її загальний трудовий стаж складає 22 роки 6 місяців 1 день, стаж за вислугу років складає 20 років 2 місяці 1 день, у тому числі на посадах прокурора - 15 років 6 місяців 12 днів. В свою чергу, право на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" мають прокурори і слідчі незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги не менше, зокрема з 01.10.2016 року по 30.09.2017 року - 23 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років.

Враховуючи що позивач на час звернення до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії має недостатній стаж роботи, відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з посиланням на норми Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 11.10.05 року №8-рп/2005 та від 09.07.2007 року №6-рп/2007, виходив з того, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугу років є протиправною, а до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 р. №1789-XII "Про прокуратуру", відповідно до якої прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі в 80% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90% від суми щомісячного (чинного) заробітку.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про задоволення позову частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, є, серед іншого, відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, за результатами розгляду яких пенсійний орган ухвалює рішення про перерахунок чи про відмову у здійсненні перерахунку раніше призначеної пенсії. Разом з тим, відповідачем рішення щодо відмови у призначенні позивачу пенсії не приймалось, а відповідь відповідача у вигляді листа надана в межах звернення громадян.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки відповідно до статей 44 та 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підставою для повідомлення про відмову у перерахунку пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання, а тому для повного захисту порушеного права апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог та в силу приписів статті 11 КАС України визнав протиправними дії відповідача щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії без дотриманням порядку, встановленого законодавством та зобов'язав відповідача розглянути заяву позивача від 04.05.2017р. відмовляючи при цьому в задоволенні решти позовних вимог.

Такі висновки апеляційного суду колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, судом встановлено, що 04.05.2017р. позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років, до якої додала відповідний пакет документів.

Відповідач листом від 04.05.2017р. №25461/05 повідомив позивача про відсутність законних підстав для призначення пенсії за вислугу років відповідно до положень ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р. №1789-XII, тобто відмовив у призначенні пенсії за вислугу років. В листі відповідачем наведено мотиви відмови та посилання на норми права, з яких Управління виходило, приймаючи таке рішення.

При цьому, виходячи із змісту листа відповідача, останній повідомив позивача саме про відсутність у неї права на призначення пенсії, а не про недотримання нею процедури звернення за призначенням пенсії.

З огляду на вказане, висновок суду апеляційної інстанції про передчасність позовних вимог позивача, оскільки відповідачем фактично рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу не приймалося, не відповідають дійсним обставинам справи.

Апеляційним судом не надано відповідної правової оцінки, наведеним у вказаному листі відповідача від 04.05.2017р. №25461/05 мотивам відмови у призначенні позивачу пенсії.

Крім того, висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються лише на оцінці зовнішньої форми оскаржуваного рішення відповідача, без з'ясування дійсних обставин справи та їх правового регулювання, без застосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню. Такий підхід суду апеляційної інстанції до вирішення цієї справи не може забезпечити позивачу ефективний спосіб захисту його прав, у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Таким чином, апеляційним судом не встановлені всі обставини справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення.

Подібні висновки щодо застосування зазначених вище норм матеріального та процесуального права викладено в постановах Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 243/2677/15 та від 14.08.2019р. №712/1425/17-а, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції до 15.12.2017р. ) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам щодо його обґрунтованості, оскільки судом апеляційної інстанції фактично спір по суті не розглянуто, а рішення суду першої інстанції на предмет дотримання норм матеріального права не переглянуто.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Неповне з'ясування судом апеляційної інстанції обставин справи, не дослідження всіх наявних в справі доказів, ненадання їм належної правової оцінки є ознакою недотримання апеляційним судом в процесі ухвалення рішення норм процесуального права, що є підставою для його скасування та направлення справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

Я. О. Берназюк

В. М. Кравчук