Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2023 року

м. Київ

справа №640/21223/20

адміністративне провадження № К/990/9827/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 листопада 2022 року (постановлену у складі судді Качура І.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В.),

В С Т А Н О В И В :

1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення з 1 січня 2016 року ОСОБА_1 основного розміру пенсії під час перерахунку пенсії з 76% сум грошового забезпечення до 70% сум грошового забезпечення; визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо непроведення ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року перерахунку основного розміру пенсії, виходячи з 76% сум грошового забезпечення; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року перерахунок пенсії, обчисленої виходячи з розміру 76% сум грошового забезпечення, та здійснити з 1 січня 2016 року виплату перерахованої пенсії.

3. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій, протиправною відмови і зобов`язання вчинити дії, - повернуто особі, яка її подала. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 лютого 2021 року набрало законної сили 26 квітня 2021 року.

4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року встановлено судовий контроль за виконанням рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №640/21223/20, яким ГУ ПФУ встановлено строк для подання суду звіту про виконання вказаного судового рішення - протягом одного календарного місяця після дати отримання копії даної ухвали. Покладено обов`язок виконання даної ухвали у зазначеній вище частині на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (особу, що виконує його обов`язки).

5. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 грудня 2021 року визнано звіт про виконання рішення суду від 19 листопада 2021 року таким, що не підтверджує виконання рішення суду у повному обсязі та накладено на начальника Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві ОСОБА_2 штраф у розмірі 45 400 (сорок п`ять тисяч чотириста гривень) гривень 00 копійок за невиконання рішення суду у період виконання обов`язків начальника управління. Крім того, вказаною ухвалою, відповідно до вимог частини сьомої статті 382 КАС України зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві подати наступний звіт про виконання рішення суду протягом місяця з дня отримання даної ухвали.

6. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково та скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 грудня 2021 року в частині накладення штрафу на ОСОБА_2 - керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. В іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 грудня 2021 року залишено без змін.

7. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року, визнано таким, що не подано звіт Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання рішення суду від 19 листопада 2021 року у справі №640/21223/20 без поважних причин, а відтак не підтверджено виконання рішення суду у повному обсязі; накладено на начальника Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві ОСОБА_2 штраф у розмірі 50 000 гривень за неподання звіту та невиконання у повному обсязі рішення суду у даній справі; стягнуто штраф: 25 000 (двадцять п`яти тисяч) гривень на користь Державного бюджету України, стягувачем є Державна судова адміністрація України; 25 000 (двадцять п`яти тисяч) гривень на користь позивача - ОСОБА_1 . Також зауважено, що вказана ухвала є виконавчим документом, та з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.

8. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що враховуючи неподання (без поважних причин) звіту та порушення прав позивача, яке з боку ГУ ПФУ триває з квітня 2021 року, у формі невиконання рішення суду в частині сплати суми боргу, що є вагомою для позивача, для якого пенсія по суті є єдиним джерелом існування, є достатні підстави для накладення на начальника ГУ ПФУ в м. Києві ОСОБА_2 штрафу за невиконання у повному обсязі рішення суду у цій справі.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, зокрема статті 382 КАС України, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати повністю.

10. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог частини четвертої статті 382 КАС України, якою передбачено, що питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін, розглянув питання про накладення штрафу на начальника ГУ ПФУ в м. Києві ОСОБА_2 у письмовому порядку без повідомлення сторін. Також скаржник вказує, що Верховний Суд України неодноразово доходив висновку, зокрема у постановах від 24 березня 2015 року у справі № 21-66a14 та від 26 травня 2015 року у справі № 21-199a15, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу за таких обставин на боржника ще більш ускладнює його фінансове становище, тому відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат та, відповідно, накладення штрафів державними виконавцями.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

11. Касаційна скарга надійшла до Суду 20 березня 2023 року.

12. Ухвалою Верховного Суду від 8 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №640/21223/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.

13. Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 07 вересня 2023 року.

14. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

15. Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження позивачем отримано 14 травня 2023 року, що підтверджується поштовим повідомленням № 0102938034513.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги

16. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

17. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

18. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

19. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

20. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 листопада 2022 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року не відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на таке.

21. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

22. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

23. Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

24. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

25. На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

26. Схожі висновки Конституційний Суд України зробив у рішеннях від 1 березня 2023 року у справі № 2-р(ІІ)/2023 (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення) та від 19 квітня 2023 року у справі № 4-р(ІІ)/2023 (щодо особових даних у судовому рішенні).

27. Відповідно до частини першої, другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

28. Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

29. Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

30. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

31. Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.

32. Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129 129-1 Конституції України, статтями 2 14 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

33. Також колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

34. Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а, від 24 липня 2023 року у справі №420/6671/18 та від 1 травня 2023 року у справі № 520/926/21.

35. Важливість виконання судового рішення також підкреслюється тим, що вказане питання включено до Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021 - 2023 роки, затвердженою Президента України від 11 червня 2021 року № 231/2021, у якій зазначено, що основними проблемами, які зумовлюють необхідність подальшого удосконалення організації функціонування судової влади та здійснення правосуддя, є, зокрема, неналежне виконання судових рішень, неефективність механізмів судового контролю за виконанням судових рішень.

36. Крім того, згідно з параграфом 4 Національної стратегії у сфері прав людини, затвердженої Указом Президента України від 24 березня 2021 року № 119/2021, до стратегічних цілей підвищення гарантій захисту прав людини віднесено, зокрема, наявність ефективних механізмів виконання судових рішень.

37. Також, як зазначено у пункті 1 розділу ІІ Рекомендацій Rec(2003)16, Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у сфері адміністративного права» (on the execution of administrative and judicial decisions in the field of administrative law), держави-члени мають забезпечити виконання судових рішень в межах розумного строку; вони мають уживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили; у разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволяє домагатися виконання такого рішення, зокрема за допомогою судової заборони або пені (coercive fine).

38. Відповідно до пункту 55 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) «Щодо якості судових рішень» (on the quality of judicial decisions) з метою забезпечення ефективності правосуддя, усі країни повинні мати процедури забезпечення виконання рішень.

39. З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

40. Так, згідно з положеннями частин першої-третьої статті 382 КАС України Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

41. Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування у зв`язку із невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.

42. Водночас колегія суддів Верховного Суду зазначає, що статтею 382 КАС України чітко регламентовано порядок розгляду судами питання про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.

43. Так, відповідно до частини четвертої статті 382 КАС України питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

44. Практика Верховного Суду щодо застосування положень КАС України, які зобов`язують суд вирішувати певні питання виключно у судовому засіданні з повідомленням сторін сформована, зокрема, у постановах від 20 березня 2018 року у справі № 161/6125/17 та від 15 серпня 2019 року у справі № 2а-4641/11/2670.

45. Водночас у матеріалах справи відсутні докази того, що Окружний адміністративний суд м. Києва призначав до розгляду у судовому засіданні із повідомленням сторін питання про накладення штрафу на начальника ГУ ПФУ в м. Києві ОСОБА_2 або сторони подавали до суду клопотання про розгляд вказаного питання без їх участі.

46. Таким чином, розглянувши питання про накладення штрафу на начальника ГУ ПФУ в м. Києві ОСОБА_2 у письмовому порядку без повідомлення сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва порушив імперативні вимоги частини четвертої статті 382 КАС України та позбавив начальника ГУ ПФУ в м. Києві права подати усні та письмові пояснення щодо наявності підстав накладення штрафу, а також відповідні докази, які могли бути враховані вказаним судом під час вирішення питання про наявність підстав для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 листопада 2022 року, не звернув увагу на вказані порушення суду першої інстанції.

47. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що порушення норм процесуального права, вчинені судом першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не мають формального характеру, оскільки побавили учасників справи можливості взяти участь у розгляді питання про виконання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 лютого 2021 року та у вирішенні питання щодо ступеня вини начальника ГУ ПФУ в м. Києві ОСОБА_2 у невиконанні вказаного судового рішення.

48. З огляду на вищезазначене, враховуючи критерії Європейського суду з прав людини, що встановлюють, чи має звинувачення кримінальний характер, широко відомі як, «критерії Енгеля» (Engel and оthers v. Netherlands, заява № 5100/71) (передбачають необхідність суду врахування: кваліфікації правопорушення згідно з національним законодавством, характеру правопорушення та суворості покарання, якому обвинувачений ризикує бути підданий), а також вид та суворість покарання стосовно фізичної особи (штраф у розмірі 50 000 гривень) та, відповідно, необхідність застосування судом у цій справі при визначенні такого виду адміністративної відповідальності максимальних стандартів доказування, гарантуючи конституційні принципи рівності та змагальності, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій статті 382 КАС України та про незаконність оскаржуваних судових рішень у частині накладення штрафу на начальника ГУ ПФУ в м. Києві ОСОБА_2

49. З огляду на те, що оскаржувані судові рішення у частині накладення штрафу на начальника ГУ ПФУ в м. Києві ОСОБА_2 скасовуються у зв`язку із порушення судом першої інстанції порядку розгляду питання про накладення штрафу, то Верховний Суд не надає оцінку висновкам судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для накладення штрафу на ОСОБА_2 . З вказаних мотивів Суд не надає оцінку доводам касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 24 березня 2015 року у справі № 21-66a14 та від 26 травня 2015 року у справі № 21-199a15.

50. Крім того, Суд також додатково звертає увагу, що оскаржувані судові рішення у частині визнання таким, що не поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві звіт про виконання рішення суду від 19 листопада 2021 року у справі № 640/21223/20 без поважних причин, залишено без змін.

51. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

52. Виходячи із меж касаційного перегляду, визначених частиною 341 КАС України, та з огляду на те, що касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій в частині визнати неподаним без поважних причин звіту про виконання рішення суду у справі № 640/21223/20, у вказаній частині ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 листопада 2022 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року Верховним Судом не переглядається.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

54. Таким чином, судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме статтю 382 КАС України та протиправно накладено штраф на начальника ГУ ПФУ в м. Києві ОСОБА_2

55. З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 листопада 2022 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року підлягають скасуванню в частині накладення штрафу на начальника ГУ ПФУ в м. Києві ОСОБА_2 та його примусового стягнення, а в іншій частині оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року скасувати у наступній частині:

« 2. Накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місяця роботи: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; тел. НОМЕР_2 ) штраф у розмірі 50 000 гривень за неподання звіту та невиконання у повному обсязі рішення суду у даній справі.

3. Штраф стягнути:

- 25 000 (двадцять п`яти тисяч) гривень на користь Державного бюджету України.

Стягувачем є Державна судова адміністрація України (код ЄДР 26255795; адреса: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5);

- 25 000 (двадцять п`яти тисяч) гривень на користь позивача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_3 ).

4. Дана ухвала є виконавчим документом.

5. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції (частина шоста статті 382 КАС України).

6. Строк пред`явлення виконавчого документу до виконання становить: для ДСА України - три місяці з дня набрання нею законної сили, а саме - до 7 лютого 2023 року, з урахуванням пункту 10-2 Розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 2129-IX від 15 березня 2022 року). для позивача - три роки до 7 листопада 2025 року.

7. Відповідно до частини сьомої статті 382 КАС України сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду.».

В іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

Т.Г. Стрелець