Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.09.2019 року у справі №807/2333/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2019 року

Київ

справа №807/2333/15

адміністративне провадження №К/9901/27984/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А., суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року (суддя Гебеш С. А.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року (судді: Матковська З. М. (головуючий), Затолочний В. С., Каралюс В. М. )

у справі № 807/2333/15

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - ДПІ у м.

Ужгороді, контролюючий орган), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 жовтня 2015 року № 0001602204 про застосування суми штрафних санкцій у розмірі 17 000 грн.

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 19 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 07 жовтня 2015 року №0001602204.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не надано доказів порушення позивачем статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів".

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у м. Ужгороді звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою ДПІ у м. Ужгороді.

23 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України), передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 28 вересня 2015 року ДПІ у м. Ужгороді склала акт за результатами фактичної перевірки господарської одиниці бар "Стариця", що розташований за адресою: АДРЕСА_1, ФОП ОСОБА_1.

Відповідно до вказаного акта контролюючим органом у ході перевірки встановлено факт реалізації алкогольних напоїв без придбання відповідної ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями, а саме: горілки "Мороша" - 50 мг за ціною 9,00
грн та пива бочкового "Свіжий розлив" - 0,5 л за ціною 12,00 грн, а також проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій та невидача відповідного розрахункового документа.

На підтвердження вказаних обставин відповідач надав копії рахунка офіціанта бару "Стариця" ОСОБА_3 від 27 липня 2015 року на суму 77,50 грн та чеку терміналу "ПриватБанк" від 27 липня 2015 року № 2590 на суму 78,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки 07 жовтня 2015 року ДПІ у м. Ужгороді прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001602204 про застосування фінансових санкцій за порушення вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Разом із тим судами попередніх інстанцій також встановлено, що 27 липня 2015 року ДПІ у м. Ужгороді склала акт за результатами фактичної перевірки господарської одиниці бар "Стариця", що розташований за адресою: м. Ужгород, вул. Фединця, 52 "а", суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_4.

Відповідно до вказаного акта відповідачем у ході перевірки встановлено проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій при продажу товарів, а саме: горілки "Мороша" - 50 мг та пива "Свіжий розлив" - 0,5 л на суму 21 грн.

При цьому вказані порушення встановлені на підставі тих самих первинних документів: рахунка від 27 липня 2015 року (надрукований 27 липня 2015 року об 11:57) та від 27 липня 2015 року № 2590 на суму 78,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).

Частиною дванадцятою статті 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до абзацу п'ятого частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000
гривень.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених статтею 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Статтею 2 Закону № 265/95-ВР визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м. Ужгороді в акті від 27 липня 2015 року встановила, що ФОП ОСОБА_4 реалізував товар та не провів належним чином розрахункову операцію. Натомість в акті від 28 вересня 2015 року відповідач встановив, що ті ж самі товари реалізувала та не провела належним чином розрахункову операцію вже інша особа - ФОП ОСОБА_1, у зв'язку з чим застосував до неї відповідні санкції.

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що встановлені самим відповідачем порушення ФОП ОСОБА_4 в акті від 27 липня 2015 року спростовують порушення ФОП ОСОБА_1, наведені контролюючим органом в акті від 28 вересня 2015 року, оскільки товар був реалізований саме ФОП ОСОБА_4, а не позивачем.

Щодо посилання ДПІ у м. Ужгороді на те, що при проведенні контрольно-розрахункової операції 27 липня 2015 року щодо придбання у ФОП ОСОБА_4 горілки "Мороша" - 50 мг за ціною 9,00 грн та пива бочкового "Свіжий розлив" - 0,5 л за ціною 12,00 грн, оплату за вказаний товар було здійснено банківською картою на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1, то вказане навпаки спростовує позицію відповідача та додатково підтверджує той факт, що ФОП ОСОБА_4 при реалізації вказаних товарів провів розрахункову операцію не з використанням зареєстрованого за ним реєстратора розрахункових операцій та не видав належного розрахункового документа, що й відображено в акті перевірки від 27 липня 2015 року.

Згідно з пунктами 3.2 та 3.3 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 року № 219, розрахунки за продукцію й надані послуги в закладах (на підприємствах) ресторанного господарства здійснюються за готівку та/або в безготівковій формі (платіжні картки, платіжні чеки тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система тощо) або зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

У закладах (підприємствах) з обслуговуванням офіціантами оплата вартості продукції здійснюється споживачем безпосередньо офіціанту відповідно до рахунка, який виписується на бланку встановленої форми. Після розрахунку офіціантом споживачеві надається розрахунковий документ.

Відповідно до статті 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених статтею 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

На думку колегії суддів, суди попередніх інстанції правильно встановили хронологічну та кількісну розбіжність у наданих ДПІ у м. Ужгороді первинних документах на підтвердження своїх висновків.

Зокрема, час, вказаний у чеку терміналу "ПриватБанк" від 27 липня 2015 року №2590, а саме 11:55:58 хронологічно передує часу роздрукування рахунку офіціанта від 27 липня 2015 року, а саме 11:57. Крім того сума рахунку, вказана у чеку, становить 78,00 грн та не відповідає сумі, зазначеній у рахунку, яка становить 77,50 грн. Така розбіжність за відсутності обґрунтованих пояснень та інших доказів, які б її спростували, не дає суду підстав ідентифікувати вказані розрахункові документи як такі, що підтверджують обставини, на які посилається відповідач.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи та обґрунтовано дійшли висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення позивачем статті 15 Закону № 481/95-ВР, а відтак прийняте ДПІ у м. Ужгороді податкове повідомлення-рішення від 07 жовтня 2015 року № 0001602204 про застосування суми штрафних санкцій у розмірі 17 000 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, та не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова