Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.09.2018 року у справі №813/5984/15

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №813/5984/15

адміністративне провадження №К/9901/61420/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду в складі судді Качур Р.П. від 24.04.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Носа С.П., Сеника Р.П., Хобор Р.Б. від 09.08.2018 у справі №813/5984/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - АТ "Дельта Банк" про визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

В листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду а адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання протиправними (неправомірними незаконними) дії відповідачів про нікчемність Договору банківського вкладу № 002-13405-180215, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк"; зобов`язання відповідачів включити позивачку до переліку (реєстру) вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО; зобов`язання відповідачів виплатити позивачці гарантовану Фондом суму відшкодування за договором банківського вкладу № 002-13405-180215 від 18.02.2015 року, укладеним між позивачкою та ПАТ "Дельта Банк" (з урахуванням уточнення позовних вимог).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог касаційної скарги заявником зазначено, що суди не врахували того, що положення чинного законодавства передбачають можливість зарахування коштів на депозитний рахунок від інших осіб. Такої можливості не заперечують і Правила банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Дельта Банк», що передбачено пунктами 1.105, 5.11 останніх, у разі якщо така можливість передбачена певним продуктом Банку. Додатковими угодами, які є Продуктами банку, до договорів банківського вкладу прямо передбачено можливість зарахування коштів на депозитні рахунки від третіх осіб та незастосування до даних відносин пункту 5.11 Правил. Суди залишили поза увагою те, що позивачем було підписано стандартні публічні договори банківського вкладу із стандартними, однаковими та доступними умовами для всіх вкладників, додаткових переваг у вигляді підвищених процентів за вкладом позивач не отримував. Позивач вказує на те, що ним долучались до матеріалів справи інструктивні листи з ПАТ «Дельта Банк», відповідно до яких з липня 2014 року у банку була введена можливість зарахування коштів на депозитний рахунок від іншої особи шляхом укладення додаткової угоди до договору банківського вкладу. Наголошено на тому, що постанова Правління НБУ від 30 жовтня 2014 року №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» є банківською таємницею, приписи якої стосувались лише ПАТ «Дельта Банк», позивачу не було відомо про її існування, а відповідальність за порушення приписів вказаної постанови мають нести відповідальні особи банку. Скаржник вважає, що приписи статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» стосуються лише активів банку (наданих кредитів) та власного майна банку, а не зобов`язань банку у вигляді депозитних коштів клієнтів.

Уповноважена особа ФГВФО та ФГВФО надіслали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що 18.02.2015 між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк" укладений договір банківського 7900,00 доларів США, згідно з яким банком відкритий на ім`я позивача вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 , процентна ставка на суму вкладу становить 5,5% річних, нараховані проценти за вкладом виплачуються щомісячно, шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_2 , відкритий на ім`я вкладника в установі банку. У разі закінчення строку залучення вкладу або в разі дострокового розірвання Договору, вклад виплачується шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_2 , відкритий на ім`я вкладника в установі банку.

Кошти у сумі 7900,00 доларів США надійшли від ОСОБА_3 на рахунок ОСОБА_1 згідно виписки по угоді від 18.02.2015 року, як повернення боргу за розпискою від 11.12.2013 року.

Постановою Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 року ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 від 02.03.2015 року, яким розпочато з 03.03.2015 процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року включно та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" В.В. Кадирова .

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №71 від 08.04.2015 року внесені зміни до рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" щодо строку запровадження тимчасової адміністрації - на шість місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015 включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 року строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" та повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" В.В. Кадирова продовжено до 02.10.2015 включно.

Тимчасовою адміністрацією Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" видано наказ № 813 "Щодо заходів пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" від 16.09.2015 року, згідно з яким вирішено у зв`язку із виявленням Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк", призначеною наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" № 408 від 29.05.22015 року нікчемних правочинів відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вирішено, в тому числі, застосувати наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними, з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також застосувати наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними, з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за якими було здійснено перерахування коштів за вкладами як третіми особами, так і власниками депозитного рахунку за переліком у Додатку до наказу, для чого здійснити дії, передбачені пунктами 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 цього наказу, при цьому за вказаними договорами застосувати наслідки нікчемності в порядку визначеному в примітках додатку 4 до цього наказу.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 181 від 02.10.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк" з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

23.09.2015 року ОСОБА_1 отримала повідомлення від ПАТ "Дельта Банк" про визнання нікчемним договору № 002-13405-180215 від 18.02.2015 року, укладеного між позивачкою та ПАТ "Дельта Банк", згідно з п.7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Також 29.09.2015 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про виплату Фондом суми відшкодування (вклад та нараховані відсотки) за її Договором банківського вкладу № 002-13405-180215 від 18.02.2015 року та просила письмово повідомити про порядок одержання гарантованого відшкодування.

Не погоджуючись з діями відповідачів, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, що договори банківського вкладу були укладені між позивачем та банком в період дії постанови Правління НБУ від 30 жовтня 2014 року №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», якою було обмежено діяльність банку, зокрема в частині не допущення проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб. Крім того, кошти на депозитні рахунки позивача надійшли від третіх осіб в порушення положень пункту 1.8 договорів банківського вкладу та пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Дельта Банк». Укладення додаткових угод до вказаних договорів банківського вкладу свідчить про отримання переваг перед іншими вкладниками, оскільки отримає грошові кошти за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які не вносила особисто.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, станом на дату укладення договору банківського вкладу, визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Уповноважена особа вважала нікчемним договір банківського вкладу між банком і позивачем з підстави, передбаченої пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.

Разом з тим, зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договорів, укладених між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Відповідач, в свою чергу, не довів належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ «Дельта Банк» щодо зарахування суми коштів на депозитні рахунки, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала, що залишили поза увагою суди попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом. При цьому слід зазначити, що в будь-якому випадку невідповідність джерела надходження коштів на рахунок позивача умовам, зазначеним в договорі, не підпадає під жодну з підстав нікчемності правочинів, визначених статтею 38 Закону № 4452-VI.

Суд касаційної інстанції в межах даної справи не бере до уваги посилання уповноваженої особи ФГВФО на порушення при перерахуванні коштів на рахунок позивача положень пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», як на одну із підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки положення вказаного пункту (у редакції, чинній на час укладення договору банківського вкладу) забороняють зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третіх осіб, крім випадків, передбачених нормами діючого законодавства або Продуктами банку. Втім, чинне законодавство передбачає можливість зарахування коштів на вкладний депозитний рахунок від іншої особи, що не суперечить положенням пункту 10.19 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492. При цьому, договір банківського вкладу від 18 лютого 2015 року № 002-13405-180215 не містив жодних заборон щодо заборони зарахування коштів на вкладний (депозитний) рахунок.

Посилання судів попередніх інстанцій на укладення договорів банківського вкладу в період дії постанови Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ «Про віднесення ПАТ „Дельта Банк" до категорії проблемних», як на одну з підстав для обґрунтування правомірності відмови у позові, визнаються судом касаційної інстанції помилковими, оскільки відповідно до положень статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вказана постанова є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановленні для ПАТ «Дельта Банк» обмеження відповідачем не надано. При цьому невиконання посадовими особами банку приписів постанови НБУ про віднесення банку до категорії проблемних не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) саме відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.

Висновки судів стосовно того, що укладення договору банківського вкладу свідчить про отримання переваг перед іншими вкладниками, оскільки позивач отримає грошові кошти за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які не вносила особисто, а також ймовірне отримання гарантованої суми відшкодування в більшому розмірі, ніж встановлено законом, третіми особами, колегією суддів касаційного суду сприймається критично, оскільки останні фактично є припущеннями Уповноваженої особи, в той же час, жодних доказів на підтвердження зобов`язання позивача повернути кошти ініціатору відповідного перерахунку після отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, надано не було.

Як встановили суди, позивач уклала з ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу (депозиту) від 18 лютого 2015 року № 002-13405-180215, відповідно до умов яких на вкладних рахунках позивача було розміщено 7900 доларів США, що підтверджується виписками по угоді від 18 лютого 2015 року.

Укладення зазначених договорів й зарахування коштів на рахунки відбулись до початку віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації у банку (02 березня 2015 року).

Отже, вклад розміщено на рахунках ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. Водночас, відповідачем не наведено правових підстав для невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

Враховуючи положення пунктів 4, 6 розділу ІІІ про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14, та ті обставини, що станом на дату розгляду справи у суді відповідний перелік вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, вже сформовано та подано на затвердження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача подати додаткову інформацію стосовно позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

З приводу позовних вимог про визнання протиправними дії відповідачів про нікчемність договору банківського вкладу № 002-13405-180215, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк", колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частин 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними на підставі закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ «Дельта Банк» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ (рішення, повідомлення) уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ (рішення, повідомлення) є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, №910/24198/16 від 16 травня 2018 року та №819/353/16 від 04 липня 2018 року.

Оскільки наказ (рішення, повідомлення) про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Отже, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку та дій щодо його прийняття, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Встановлена правова природа наказу, а відтак і дій щодо його прийняття унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між ПАТ «Дельта банк» та ОСОБА_1 , відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

З приводу позовних вимог позивача щодо зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд касаційної інстанції вважає їх передчасними, оскільки вчинення таких дій належить до повноважень Фонду, які можуть бути реалізовані ним лише після отримання зазначених вище відомостей від Уповноваженої особи про позивача як вкладника банку, та в даному випадку здійснені Фондом ще не були, а отже, адміністративний позов у цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення закриття провадження в частині позовних вимог та часткове задоволення позову.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що для виконання судового рішення не має значення, яка саме особа є Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», адже усі особи, що призначені на цю посаду у встановленому законом порядку, повинні виконати судове рішення, а тому відсутня необхідність зазначення прізвища, ім`я, по батькові цієї особи у резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до частини 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що згідно статті 2 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, колегія суддів доходить висновку про стягнення судових витрат з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

За подання позовної заяви, апеляційної скарги та касаційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у загальному розмірі 6012 грн. (974,40 грн. + 2114,40 грн. + 2923,20 грн.).

Отже, суд касаційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, апеляційної скарги та касаційної скарги, у розмірі 2004 грн., з огляду на задоволення однієї позовної вимоги, згідно квитанцій, наявних у матеріалах справи.

Керуючись статтями 139, 345, 351, 355, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу від 18.02.2015 № 002-13405-180215 укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" закрити.

Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором банківського вкладу № 002-13405-180215 від 18 лютого 2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2004 грн (дві тисячі чотири гривні).

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: А. І. Рибачук

Л. В. Тацій