Ухвала КАС ВП від 04.05.2018 року у справі №820/6008/15

Друк

Пошук

158

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.05.2018 року у справі №820/6008/15

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2018 року

Київ

справа №820/6008/15

адміністративне провадження №К/9901/19860/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 (суддя - Донець Л.О.) у справі № 820/6008/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автрамаш-Маркетинг» до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автрамаш-Маркетинг» (далі - ТОВ «Автрамаш-Маркетинг») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ДПІ у Московському районі м. Харкова) від 02.06.2015 № 0000951501, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 173642,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 43410,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2015 позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 02.06.2015 за №0000951501 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 172579,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 43144,75 грн. В задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 02.06.2015 за №0000951501 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1063,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 265,75 грн. відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Московському районі м. Харкова.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження відповідач оскаржив його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі ДПІ у Московському районі м. Харкова просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що в межах встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України ним було подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції у даній справі, яка була повернута у зв'язку з неповною сплатою судового збору. Неможливість усунення недоліків була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору. Скориставшись правом на повторне звернення відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, однак, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно з частиною четвертою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на розгляд його справи судом.

В той же час, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування зазначеної Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), наголошує, що заявник повинен діяти з належною сумлінністю, швидко та відповідно до ситуації (рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України»).

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу відповідача на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2015 вперше отримано судом 12.10.2015 (т. 1 а.с.208).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2015 апеляційну скаргу ДПІ у Московському районі м. Харкова повернуто заявнику у зв'язку з несплатою судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 повторно подану ДПІ у Московському районі м. Харкова апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у даній справі повернуто апелянту у зв'язку зі сплатою судового збору не в повному обсязі, зазначеному в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2016 про залишення цієї скарги без руху.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення з апеляційною скаргою) передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Державна фіскальна служба та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

У вересні 2016 року ДПІ у Московському районі м. Харкова черговий раз звернулась з апеляційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2015. Одночасно відповідачем було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження з огляду на те, що сплату судового збору здійснено лише 09.09.2016, тобто після неповних одинадцяти місяців з отримання рішення суду першої інстанції, тоді як матеріали справи не містять належних доказів об'єктивної неможливості сплати судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 апеляційну скаргу ДПІ у Московському районі м. Харкова залишено без руху та запропоновано протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї ухвали усунути недоліки шляхом викладення апелянтом підстав поважності пропущення строку звернення до суду із апеляційною скаргою та надання відповідних доказів.

На виконання вимог ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 від ДПІ у Московському районі м. Харкова надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано обмеженим фінансуванням судового збору, що унеможливлює реалізувати право на апеляційне оскарження.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження з огляду на те, що обмежене фінансування не звільняє обов'язків апелянта дотримуватись процесуальних обов'язків як сторони по справі, а інших доказів поважності пропуску строку звернення до суду заявником не надано та матеріали справи не містять, а ухвалою від 23.11.2016 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Московському районі м. Харкова.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що належними доказами поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з касаційною скаргою є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на касаційне оскарження у даній справі у найкоротші строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, заявником апеляційної скарги жодних документів які б підтверджували здійснення ним заходів щодо отримання коштів для сплати судового збору (подання службових записок), а також результати зазначених заходів) з часу виникнення права на апеляційне оскарження та залишення первинної апеляційної скарги без руху не надано.

Таким чином, суд погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що зазначені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, у зв'язку з чим підстави для поновлення такого строку відсутні.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства, підтверджуються встановленими у справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд