ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

08 травня 2018 року

справа №819/1443/17

адміністративне провадження №К/9901/25547/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року у складі колегії суддів Курильця А. Р., Кушнерика М. П., Мікули О. І. у справі №819/1443/17 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - податковий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 вересня 2016 року № 0047221302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 71 733 грн. 63 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 17 933 грн. 41 коп., з мотивів його безпідставності.

30 жовтня 2017 року постановою Тернопільського окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено, з мотивів доведеності податковим органом складу правопорушення, передбаченого абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України.

24 січня 2018 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 вересня 2016 року № 0047221302 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4392 гривні 60 копійок (основний платіж - 3514 гривень 08 копійок, штрафна санкція - 878 гривень 52 копійки). В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з часткової правомірності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок доведеності податковим органом факту отримання позивачем у 2014 році додаткового блага у вигляді прощеного тіла кредиту, а відтак, обов'язку сплатити з цієї суми податок на доходи фізичних осіб.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині, суд апеляційної інстанції виходив з протиправності вимог податкового органу щодо віднесення до додаткового блага суми прощених за кредитним договором відсотків і, відповідно, безпідставного віднесення цієї суми до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

19 лютого 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій він, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 176.1 статті 176, пункту 177.11 статті 177, статті 179 Податкового кодексу України, статей 2, 77, 242 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

21 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Тернопільського окружного адміністративного суду справу № 819/1443/17.

26 лютого 2018 року справа № 819/1443/17 надійшла до Верховного Суду

Відзив відповідача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб платника податків - громадянина ОСОБА_1 за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 08 вересня 2016 року № 3529/19-18-13-02-23/3147201696 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено порушення підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, а саме неперерахування до бюджету до 1 серпня 2015 року податку на доходи фізичних осіб з доходів за 2014 рік у сумі 71 733 грн 63 коп.

29 вересня 2016 року на підставі акта перевірки податковим органом винесено спірне податкове повідомлення-рішення № 0047221302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 71 733 грн 63 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 17 933 грн 41 коп.

Наявність складу податкового правопорушення податковим органом доводиться на підставі інформації з бази даних 1-ДФ щодо прощення позивачу боргу за кредитним договором від 23 липня 2008 року №190/0708/76-178, укладеним з Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", у сумі 423 395 грн 45 коп.

Судами попередніх інстанцій, серед іншого, встановлено, що податковим органом у лютому 2016 року проводилася документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2016 року № 0010341702, яким позивачу за те ж саме порушення збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб

26 квітня 2016 року постановою Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 819/321/16 податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2016 року № 0010341702 скасовано, оскільки прощення боргу відбулося ОСОБА_1 не як фізичній особі-підприємцю, а як фізичній особі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у третьому кварталі 2014 року банк здійснив (прощення) анулювання боргу особі ОСОБА_1 у розмірі 423 395 грн. 95 коп. у тому числі тіло кредиту складає 402 724 грн 40 коп., відсотки по кредиту становлять - 20 671 грн. 05 коп.

Проблемою даного спору є наявність або відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

За змістом положень підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпунктів 14.1.47, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага в якості оподатковуваного доходу повинні бути нарахованими (виплаченими, наданими) платнику податків.

До бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб підпунктом 164.2.17 статті 164 Податкового кодексу України, підпунктом "д" віднесений дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що у 2014 році позивач отримав додаткове благо у вигляді прощеної суми тіла кредиту, а отже, на підставі підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, підпункту "д" зобов'язаний подати до податкового органу декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік, зазначивши в ній цю суму доходу та нарахувати суму податку на такий дохід, а не на всю суму анульованого (прощеного) боргу, включно з відсотками.

Посилання позивача в касаційній скарзі на наявність постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у справі № 819/321/16, якою скасовано податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2016 року № 0010341702 за те ж саме правопорушення, як правильно оцінив суд апеляційної інстанції, є безпідставним, оскільки вказаним судовим рішенням встановлено не факт відсутності правопорушення як такого, а факт проведення перевірки щодо неналежного суб'єкта.

Судом апеляційної інстанції також надано оцінку доводам позивача щодо неналежного повідомлення про проведення перевірки, за результатами якої винесено спірне податкове повідомлення-рішення, і визнано їх такими, що не знайшли свого підтвердження за наслідками судового розгляду.

Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції вжив усіх визначених законом заходів, необхідних для з'ясування обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Висновок суду апеляційної інстанції щодо повноти податкового правопорушення, його часткової наявності у спірних правовідносинах, відповідає меті адміністративного судочинства при вирішенні спорів цієї категорії та засадам адміністративного судочинства.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року у справі №819/1443/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер