Історія справи
Ухвала КАС ВП від 28.01.2018 року у справі №808/3785/14
ПОСТАНОВА
Іменем України
08 травня 2018 року
Київ
справа №808/3785/14
адміністративне провадження №К/9901/3460/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Дурасової Ю.В., Проценко О.А., Туркіної Л.П. від 03 серпня 2015 року,
В С Т А Н О В И В :
У червні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Головного управління юстиції Запорізької області, в якому просила:
- скасувати рішення № 10705591 від 06 лютого 2014 року про відмову у скасуванні реєстраційного запису;
- зобов'язати реєстраційну службу Запорізького міського управління юстиції Запорізької області скасувати реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за незаконним набувачем ОСОБА_3, РНОКПП № НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2;
- зобов'язати Реєстраційну службу Запорізького міського управління юстиції Запорізької області зареєструвати право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням суду договір купівлі-продажу квартири, який був укладений між батьком позивачки та ОСОБА_3 визнаний недійсним з моменту його укладення, відповідно у позивача, яка є єдиним спадкоємцем квартири батька, є всі підстави для реєстрації за нею відповідної квартири. Однак, рішенням державного реєстратора було відмовлено в скасуванні запису про нерухоме майно, вважає таку відмову незаконною.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Головного управління юстиції Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково, зокрема: визнано протиправним та скасовано рішення № 10705591 від 06 лютого 2014 року про відмову у скасуванні державної реєстрації; зобов'язано Реєстраційну службу Запорізького міського управління юстиції Запорізької області скасувати реєстрацію права власності на вказану квартиру за незаконним набувачем. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 звернулася із заявою про скасування державної реєстрації на підставі рішення суду про визнання договору купівлі-продажу недійсним з моменту його укладення, а тому відмова відповідача у скасуванні державної реєстрації є неправомірною.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року апеляційну скаргу Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Головного управління юстиції Запорізької області задоволено, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що у даній справі позов пред'явлено до неналежного відповідача, зокрема, не до державного реєстратора, який прийняв оскаржуване рішення, а до Реєстраційної служби, в якій реєстратор працює. При цьому, апеляційний суд зазначив, що оскільки суд позбавлений права вирішити питання про залучення відповідної особи в апеляційній інстанції, позов до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області не може бути задоволеним.
Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції дійшов до неправильного висновку про те, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки предметом оскарження є протиправне рішення державного реєстратора, який є посадовою особою відповідача. Крім того, скаржник зазначає, що апеляційний суд не надав жодної оцінки правомірності оскаржуваного рішення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 вересня 2015 року відкрито касаційне провадження у справі № 808/3785/14, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.
У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Берназюка Я.О.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.В. від 26 січня 2018 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Від Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 не надходив, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2013 року, яке набуло законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між померлим батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 15 квітня 2013 року та посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Білоусовою В.О. за реєстровим № 1716.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2014 року рішення Апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2013 року залишено без змін.
30 січня 2014 року ОСОБА_2 звернулася із заявою про скасування запису про державну реєстрацію права на нерухоме майно до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області (за місцем розташування нерухомого майна). Прийняття заяви державним реєстратором Жук Ю.В. підтверджується виданою карткою прийому заяви № 10479486 від 30 січня 2014 року.
21 травня 2014 року ОСОБА_2 отримала копію рішення № 10705591 від 06 лютого 2014 року про відмову у скасуванні.
У вказаному рішенні зазначено, що заяву про скасування подано до державного реєстратора, який не вчиняв реєстраційну дію, що підлягає скасуванню, на цій підставі було відмовлено у задоволенні заяви.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року відповідає не повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження державної реєстраційної служби у спірних правовідносинах регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року № 3502/5 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 3502/5).
Так, відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
Стаття 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містить виключний перелік підстав відмов у державній реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема, якщо заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.
Згідно пункту 2.14 Порядку № 3502/5 державний реєстратор приймає рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав виключно за наявності таких підстав, зокрема: у разі внесення змін до записів Державного реєстру прав, якщо органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна.
При цьому, відмова у внесенні змін до записів, у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав або у скасуванні записів Державного реєстру прав з підстав, зазначених в абзаці другому підпункту 2.14.1 цього пункту та абзаці другому цього підпункту, не може здійснюватися у разі, коли заява подається до органу державної реєстрації прав за місцем розташування нерухомого майна у зв'язку з ліквідацією державної нотаріальної контори, зупиненням або припиненням нотаріальної діяльності приватного нотаріуса.
Системний аналіз наведених правових норм (які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин) дозволяє колегії суддів дійти до висновку про те, що заява про скасування запису про державну реєстрацію мала подаватися до того державного реєстратора, який здійснив запис, що підлягає скасуванню. При цьому, однією з підстав відмови у скасуванні запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно є подання заяви до реєстратора, який не вчиняв відповідний державний запис. Виключенням може бути лише випадок ліквідації державної нотаріальної контори, зупинення або припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, який вчинив запис, що підлягає скасуванню.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, спірний реєстраційний запис вчинено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Білоусовою В.О., а ОСОБА_2 звернулась із заявою про скасування вказаного запису до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області. При цьому, позивач не посилається на припинення або зупинення діяльності приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Білоусовою В.О.
Таким чином, апеляційний суд дійшов до правильного висновку про відсутність у Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області підстав для скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, який здійснено іншим реєстратором (нотаріусом).
Водночас, колегія суддів не погоджується з підставою, за якою апеляційний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні позову, зокрема, у зв'язку з тим, що позов подано до неналежного відповідача, а саме: до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області в той час, як оскаржуване рішення винесено державним реєстратором Мощонською І.В.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» систему органів державної реєстрації прав становлять:
Міністерство юстиції України;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав;
органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
В силу статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор є державним службовцем Державної реєстраційної служби, крім випадку, коли реєстратором виступає нотаріус, як особливий суб'єкт.
Повноваження щодо проведення реєстраційних дій, прийняття рішення про відмову у їх вчиненні покладені, як на реєстраційну службу (стаття 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), так і на державного реєстратора (стаття 9 цього ж Закону).
Як вбачається із аналізу наведених правових норм, суб'єктом владних повноважень, відповідальним за проведення реєстраційної дії, є державний реєстратор та реєстраційна служба, в якій працює відповідний реєстратор. Тому, Реєстраційну службу Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, в якій працює реєстратор, що прийняв оскаржуване рішення, не можна вважати неналежним відповідачем.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційним судом по суті прийнято правильне рішення, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому наявні підстави для зміни постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року в її мотивувальній частині з викладених вище обставин.
Враховуючи, що касаційний суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції даної постанови, в іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: М.І. Гриців
Н.В. Коваленко