Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2018 року

Київ

справа №806/940/16

касаційне провадження №К/9901/28825/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 (суддя Іваненко Т.В.) у справі №806/940/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання розглянути скаргу,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання розглянути скаргу.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 01.08.2016 позов задовольнив.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.10.2016 повернув Головному управлінню ДФС у Житомирській області апеляційну скаргу на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.08.2016.

Головне управління ДФС у Житомирській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України, частини першої статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції).

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 01.08.2016 (повний текст складено 04.08.2016) позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 14.04.2016 про залишення скарги без розгляду. Зобов'язав Головне управління ДФС у Житомирській області розглянути скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на вимогу про сплату боргу від 24.02.2016 №Ф-123/17 в сумі 7908,21грн.

Головне управління ДФС у Житомирській області 15.08.2016 подало апеляційну скаргу на судове рішення суду першої інстанції.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.08.2016 залишив вказану апеляційну скаргу без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) щодо надання документу про сплату судового збору, та встановив строк до 16.09.2016 для усунення вказаних недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору.

Цією ж ухвалою здійснено розрахунок суми судового збору, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги у цій справі та складає: 2*(551,20 грн. (сума судового збору, яка мала бути сплачена пр. поданні позову)*110%=606,32грн.

На виконання вимог ухвали від 31.08.2016 відповідачем надіслано на адресу суду апеляційної інстанції документ про сплату судового збору в сумі 606,32грн. (платіжне доручення від 15.09.2016 №1097).

Житомирський апеляційний адміністративний суд встановив, що ухвалі від 31.08.2016 про залишення апеляційної скарги без руху було допущено арифметичну помилку про обчисленні суми судового збору, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, а саме: результат арифметичної дії « 2*(551,20 грн. (сума судового збору, яка мала бути сплачена пр. поданні позову)*110%» складає 1212,64грн., а не 606,32грн., як помилково зазначено в ухвалі від 31.08.2016.

У зв'язку з викладеними обставинами, Житомирський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 23.09.2016 про виправлення вищезазначеної арифметичної помилки, допущеної в ухвалі від 31.08.2016, а також продовжив Головному управлінню ДФС у Житомирській області процесуальний строк до 06.10.2016 для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання документу про доплату судового збору в сумі 606,32грн.

У межах строку, встановленого ухвалою від 23.09.2016, відповідачем надіслано на адресу суду апеляційної інстанції клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги до 11.10.2016.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.10.2016 повернув апеляційну скаргу скаржнику на підставі пункту 1 частини третьої статті 108, з урахуванням частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали), у зв'язку з невиконанням вимог щодо надання документу про доплату судового збору. У цій ухвалі судом апеляційної інстанції також вказано про необґрунтованість заявленого податковим органом клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки неодноразове продовження процесуальних строків відтерміновує набрання законної сили судовим рішенням суду першої інстанції, яке оскаржується, що порушує права позивача.

Обґрунтовуючи неправомірність постановлення ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 про повернення апеляційної скарги, податковий орган у касаційній скарзі посилається на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно обмежено відповідача в реалізації гарантованого Конституцією України права на судовий захист в апеляційному порядку. Податковий орган наголошує на тому, що станом на дату закінчення встановленого ухвалою від 23.09.2016 строку усунення недоліків апеляційної скарги (06.10.2016) асигнування з державного бюджету за жовтень 2016 року не здійснені, що позбавило можливості виконати процесуальний обов'язок з доплати судового збору у вказаний строк.

При цьому податковим органом не заперечується правильність здійсненого судом апеляційної інстанції розрахунку суми судового збору в ухвалі від 23.09.2016 про виправлення описки та продовження процесуального строку.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.

Згідно з частиною третьою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 Кодексу, застосовуються правила статті 108 Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення.

Враховуючи викладене, одним із процесуальних обов'язків для реалізації права на апеляційне оскарження є надання документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі. Невиконання такого обов'язку є підставою для ухвалення судового рішення про залишення апеляційної скарги без руху зі встановленням способу і достатнього строку для вчинення відповідних процесуальних дій з усунення таких недоліків.

Такий процесуальний строк може бути продовжено судом у відповідності до частини першої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення судом апеляційної інстанції процесуальної дії).

Враховуючи викладене, суд може відтермінувати особі, яка звертається до суду, зокрема з апеляційною скаргою, виконання обов'язку щодо усунення недоліків апеляційної скарги, в тому числі щодо сплати судового збору, на певний строк, у разі наявності в такої особи об'єктивних перешкод для своєчасного вчинення таких дій.

При цьому суд, вирішуючи питання про продовження процесуального строку, повинен врахувати обставини, які б вказували на реальну можливість виконання процесуального обов'язку з усунення недоліків.

Наслідки ж невиконання таких вимог суду передбачені пунктом 1 частини третьої статті 108, з урахуванням частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення судом апеляційної інстанції процесуальної дії): якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, апеляційна скарга повертається скаржнику.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися підставою для продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.

Як зазначено вище, позивач, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, не виконав вимоги до апеляційної скарги щодо надання документу про сплату судового збору, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу без руху, вказавши спосіб усунення недоліків апеляційної скарги (надання документу про сплату судового збору в сумі 606,32грн.) та встановивши достатній строк (більше двох тижнів) для усунення таких недоліків, що відповідає положенням частини першої статті 108, частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення судом апеляційної інстанції процесуальної дії).

Після виправлення допущеної в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху арифметичної помилки щодо значення суми судового збору, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції ухвалою від 23.09.2018 надав відповідачу достатній строк (майже два тижні) для здійснення доплати судового збору та виконання встановленого частиною шостою статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення судом апеляційної інстанції процесуальної дії) процесуального обов'язку у повному обсязі.

Ухвала від 23.09.2016 про виправлення описки набрала законної сили та податковим органом в касаційному порядку не оскаржувалась.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про продовження процесуального строку до 11.10.2016, податковий орган не надав доказів тому, що у такий строк недоліки апеляційної скарги будуть усунуті.

Крім того, податковий орган не посилався на обставини щодо вчинення активних дій, спрямованих на виконання вимог ухвали від 23.09.2016, а саме - отримання достатнього для доплати судового збору фінансування безпосередньо у справі №806/940/16, наприклад у органу державного казначейства чи вищестоящого органу доходів і зборів.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Звернення до суду з клопотанням про продовження строку для усунення недоліків без надання доказів вчинення фактичних дій, спрямованих на виконання відповідного процесуального обов'язку, може свідчити про зловживання процесуальним правом для усунення недоліків апеляційної скарги, що призводить до затягування адміністративного процесу.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для висновку про неправомірність повернення судом апеляційної інстанції податковому органу апеляційної скарги, у зв'язку з неусуненням недоліків, встановлених ухвалою про продовження процесуального строку.

Крім того, повернення апеляційної скарги не позбавляє права скаржника повторно звернутись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у встановленому законом порядку, заявивши клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження (частина восьма статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління ДФС у Житомирській області без задоволення, а оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 у справі №806/940/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк