Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2018 року

Київ

справа №804/2372/16

адміністративне провадження №К/9901/26221/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року (судді: Верба І.О. (головуючий), Гончарова І.А., Кононенко О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (судді: Дадим Ю.М. (головуючий), Уханенко С.А., Богданенко І.Ю.) від 8 листопада 2016 року у справі № 804/2372/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернулась до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України) про скасування рішення від 15 грудня 2015 року № 000481 про застосування фінансових санкцій в розмірі 17 000,00 грн за порушення частини третьої статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» щодо неподання звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за червень 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що спірний звіт за формою №1-ОА за червень 2015 року був поданий ним вчасно, а саме 30 червня 2016 року направлений рекомендованим листом на адресу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області у паперовому вигляді та в електронній формі направлений 9 липня 2015 року на електронну адресу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, у зв'язку із чим підстави для застосування відповідачем фінансових санкцій відсутні.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року, позов залишено без задоволення.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивоване тим, що оскаржуване рішення Державної фіскальної служби України від 15 грудня 2015 року № 000481 про застосування фінансових санкцій в розмірі 17 000,00 грн за порушення частини третьої статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» було прийнято контролюючим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року у справі № 804/2372/16 та прийняти нове рішення, яким направити справу на новий розгляд. У касаційній скарзі позивач посилається на необґрунтованість спірних судових рішень, необ'єктивний аналіз судами обставин справи та оцінку поданих доказів, а також на те, що судами невірно оцінено подані докази, що у своїй сукупності призвело до порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 26 червня 2015 року ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; 50106, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, Жовтневий район, мікрорайон 4-й Зарічний, 9 кв. 58) була отримана ліцензія Серія АЕ №297117 на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), зареєстрована 25 червня 2016 року за № 100244, дійсна з 25 червня 2015 року до 25 червня 2020 року. Таким чином, у позивача з 25 червня 2016 року виник обов'язок по наданню відповідної інформації державним органам щодо обсягу виробництва та/або обігу спирту, алкогольних напоїв, а також обов'язок подання такої звітності з червня 2015 року.

Державною фіскальною службою України 15 грудня 2015 року за наслідками перевірки стану дотримання вимог законодавства під час провадження діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на підставі висновку, наданого листом від 4 серпня 2015 року № 5313/8/04-36-21-02-19, встановлено порушення ч. 3 ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, а саме - неподання звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за червень 2015 року, у зв'язку з чим, згідно із абз. 18 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» прийнято рішення № 000481 про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (у редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 481/95-ВР), імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.

Згідно з ч.3 ст. 16 Закону № 481/95-ВР суб'єкти господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції щодо заповнення Форми №1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 27 квітня 2006 року №228, звіт складається окремо за кожний місяць та до 10 числа місяця, що настає за звітним, надається до регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України за місцем реєстрації суб'єкта господарювання, в електронному вигляді та на паперових носіях.

Відповідно до ч.1, ч. 4 ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Згідно з абз. 18 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17 000 гривень.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що на суб'єктів господарювання, які мають ліцензії на продаж алкогольних напоїв, покладається обов'язок з подання до регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України звітності, зокрема щодо обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів до 10 числа місяця, що настає за звітним. При цьому, у разі невиконання суб'єктом господарювання вказаного обов'язку шляхом неподання або несвоєчасного подання звітності, до нього можуть бути застосовані фінансові санкції у розмірі 17 000,00 грн.

Судами попередніх інстанцій було обґрунтовано відхилено посилання позивача на ті обставини, що ним 9 липня 2015 року до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було подано в електронному вигляді звіт за формою № 1-ОА, оскільки згідно з зазначеними нормами законодавства встановлено обов'язок суб'єктів господарювання з подання звітів за формою №1-ОА до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України за місцем реєстрації суб'єкта господарювання, а неподання звіту до вказаного органу зумовлює застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій. Проте, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, до регіонального департаменту САТ ДПА України звіти за формою №1-ОА за червень 2015 року подані не були, що свідчить про неналежне виконання позивачем покладених на нього обов'язків.

Посилання позивача на те, що в період з 1 січня 2015 року по 30 червня 2015 року ним не велась господарська діяльність з продажу алкогольних напоїв, а тому застосування до нього санкцій передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» є безпідставним та обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки згідно з зазначеними положеннями діючого законодавства, подання суб'єктом господарювання до податкового органу звітів про обсяги виробництва та/або обігу спирту, алкогольних напоїв пов'язано з отриманням таким суб'єктом господарювання передбаченої зазначеним Законом ліцензії та не залежить від фактичного здійснення господарської діяльності, пов'язаної з торгівлею алкогольними виробами. Таким чином, оскільки позивач отримав ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями з 25 червня 2016 року, то він був зобов'язаний подати звітність за формою №1-ОА за червень 2015 року.

Враховуючи зазначене та встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що контролюючим органом в межах повноважень наданих йому законами України, було прийнято оскаржуване рішення № 000481 від 15 грудня 2015 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 17 000,00 грн за порушення позивачем ч. 3 ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», натомість позивач не надав жодних доказів неправомірності дій контролюючих органів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року у справі № 804/2372/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

С.С. Пасічник

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду