Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2018 року

Київ

справа №648/1102/17

адміністративне провадження №К/9901/794/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у письмовому провадженні справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 14 вересня 2017 року (суддя Кусік І.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року (судді Єщенко О.В., Димерлій О.О., Бойко А.В.) у справі № 648/1102/17 за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області (далі - Управління), Департаменту соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління, в якому просив: визнати бездіяльність Управління про перерахунок йому щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, встановленому статтею 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII), за 2016 рік, противоправною; зобов'язати Управління провести перерахунок, нарахувати і виплатити йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій в 2016 році відповідно до статті 12 Закону № 3551-XII в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку та мінімальної пенсії за віком, визначеного частиною першою статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент здійснених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.

Білозерський районний суд Херсонської області постановою від 14 вересня 2017 року в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Суди встановили, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 03 липня 2015 року та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Позивачу було проведено виплату щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій до 05 травня 2016 року у розмірі 920 грн.

Позивач 21 листопада 2016 року звернувся до Управління з письмовою заявою, з проханням перерахувати та виплатити йому недоплачену суму грошової допомоги. Листом від 28 листопада № 01-20/С-13 Управління повідомило, що розмір допомоги призначений ОСОБА_1 відповідає визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової дороги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - постанова № 141) .

Позивач звернувся за захистом до суду.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що виплачуючи позивачу в 2017 році допомогу до 5 травня в розмірах, визначених постановою № 141, відповідач діяв у межах повноважень та у відповідності до законів та Конституції України.

ОСОБА_1 не погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і 04 грудня 2017 року подав касаційну скаргу про їх скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Вказує на недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод шляхом прийняття нових законів, на відсутність у Кабінету Міністрів України повноважень розподіляти видатки Державного бюджету України, якщо це не передбачено Законом про Державний бюджет на поточний рік, на незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, недопустимість втручання Урядом в сферу виключної компетенції законодавчого органу влади.

Департамент у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 12 Закону № 3551-XII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, встановлено виплату учасникам бойових дій щорічної до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 17 вказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України (далі - БК).

Пунктом 26 Прикінцевих та перехідних положень БК установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 і 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Прикінцеві та перехідні положення були доповнені зазначеним пунктом згідно із Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності з 01 січня 2015 року (далі - Закон № 79-VІІІ).

Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII.

Постановою № 141 встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «;Про жертви нацистських переслідувань», здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад, у таких розмірах, зокрема, учасникам бойових дій - 920 грн.

Зазначені положення Закону №79-VІІІ неконституційними не визнавались, положення постанови № 141 є також чинними.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20 рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Вказуючи на правомірність визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України, слід зазначити про Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012.

Так, у цьому Рішенні Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

Відповідно до статті 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09. жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок, що при нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до

5 травня у 2016 році відповідач правомірно керувався постановою № 141.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Білозерського районного суду Херсонської області від

14 вересня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко