Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2018 року

Київ

справа №559/484/17

адміністративне провадження №К/9901/44067/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №559/484/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області про зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, ухвалену 30 червня 2017 року у складі головуючого судді Ралець Р.В., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду, постановлену 31 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді Капустинського М.М., суддів Моніча Б.С., Охрімчук І.Г.,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області про визнання протиправними дій та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах.

Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано неправомірними дії Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов'язано відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах як трактористу-машиністу, що був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспі "Правда" та ПСП "Правда". Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 640 грн.

Як встановлено, ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Листом від 01.12.2016 №5280/03 відповідач повідомив позивача про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах з посиланням на те, що стаж роботи на посаді тракториста-машиніста не підтверджено первинним документами.

Суди, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що факт роботи позивача трактористом-машиністом з 16 вересня 1980 року по 30 вересня 2013 року підтверджується належними та допустимими доказами, а саме записами трудової книжки, уточнюючої довідкою від 15 лютого 2012 року №25 про те, що позивач працював трактористом в ПСП "Правда" з 24.12.1977 по даний час, та був безпосередньо зайнятий у виробництві, актом зустрічної перевірки факту роботи від 19.09.2016 №98, проведеною Млинівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області за погодженням з головою ліквідаційної комісії ПСП "Правда", згідно якого позивач працював трактористом колгоспу "Правда" в період з 16.09.1980 по 30.09.2013.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заявник наполягає на відмові у задоволенні позову з тих підстав, що у Книзі обліку трудового стажу і заробітку колгоспника, особових рахунках по оплаті праці посада тракториста-машиніста не вказана, у системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про наявність підстав для обліку спеціального (пільгового стажу) за період роботи позивача у ПСП «Правда», починаючи з 01.01.2004, первинні документи не містять відомостей про безпосередню зайнятість позивача на посаді тракториста-машиніста у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспі упродовж 20 років.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.

Суд вважає правильними висновки судів про наявність у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).

Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону, в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з пунктом "в" частини першої статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суди попередніх інстанції вірно прийняли до уваги уточнюючу довідку №25 від 15 лютого 2012 року про те, що позивач працював трактористом в ПСП "Правда" з 24.12.1977 року, відомості обліку трудового стажу та заробітку колгоспника та відомості про кількість вироблених трудоднів, трудову участь в колгоспному виробництві.

Допитані в суді першої інстанції свідки також підтвердили, що позивач працював на посаді тракториста-машиніста у період з 16.09.1980 по 30.09.2013.

Отже, суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку про наявність у позивача стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що цими судами невірно застосовано норми матеріального права, оскільки безпосередня зайнятість позивача на виробництві сільськогосподарської продукції підтверджена уточнюючою довідкою, як це прямо передбачено п.20 Порядку №637. Свідки підтвердили, що позивач працював трактористом-машиністом, тобто ту обставину, яку пенсійний орган вважав спірною. При цьому, покази свідків не суперечать відомостям ані уточнюючих довідок, ані трудової книжки, які у своїй сукупності свідчать про наявність у позивача достатнього пільгового стажу для призначення пенсії за віком згідно з пунктом "в" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Проте, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки досліджених судом доказів, про перевагу одних доказів над іншими, а тому касаційний суд не приймає їх до уваги.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у справі №559/484/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду