Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.11.2020 року у справі №812/986/16
Постанова КАС ВП від 12.01.2022 року у справі №812/986/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року

м. Київ

справа № 812/986/16

адміністративне провадження № К/9901/29208/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого судді: Желтобрюх І. Л.,

суддів: Білоуса О. В., Блажівської Н. Є.,

за участю:

секретаря судового засідання Вітковської К. М.,

представників відповідача Захарченко В. Ф., Кузьминової І. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року (суддя: Смішлива Т. В. ) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року (судді: Сіваченко І. В., Блохін А. А., Гаврищук Т. Г. ) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління ДПС у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетного відшкодування, -

встановив:

У серпні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (далі - ПАТ "ЛНІК"), звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило:

- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС в Луганській області, що полягає у несвоєчасному наданні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та несвоєчасному внесенні в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування серпня та вересня 2013 року в загальному розмірі 4 905 783 грн (3 100 301 грн та 1 805 482
грн відповідно);

- стягнути з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської Служби України в Луганській області на користь ПАТ "ЛНІК" узгоджені суми бюджетного відшкодування за деклараціями серпня 2013 року (заява №9058216443 від 18.09.2013) в розмірі 3 100 301 грн, вересня 2013 року (заява №9066540695 від 21.10.2013) в розмірі 1 805 482 грн та суму пені за несвоєчасне повернення ПДВ податкового періоду серпня- вересня 2013 року в розмірі 2 625 966,56 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року замінено первісного відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС у Луганській області на належного відповідача - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби; залучено також як відповідача Головне управління ДФС у Луганській області та як співвідповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року, позов задоволено частково: стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України узгоджені суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за серпень 2013 року у розмірі 3 100 301 грн та за декларацією за вересень 2013 року у розмірі 1 805 482 грн, всього у сумі 4 905 783 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що на сьогодні національним законодавством унормовано процедуру бюджетного відшкодування податку на додану вартість за заявами платників податків, поданим до 1 лютого 2016 року, а саме: шляхом внесення відповідних заяв до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Також нормами законодавства визначено обсяг можливого відшкодування протягом бюджетного року, а саме: в межах сум, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, розподіл таких сум бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на вищевикладене, скаржник вважає, що, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, суди фактично порушили норми Податкового кодексу України, якими визначено процедуру бюджетного відшкодування податку на додану вартість, та постанов Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 189 та від 25.01.2017 № 26, якими визначено черговість та межі сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у рамках календарного року.

На підставі вищевикладеного, скаржник також вважає наявними підстави до відступу від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від
12.02.2019 у справі № 826/7380/15, щодо стягнення з Державного бюджету України узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість як належного способу захисту порушеного права платників податків.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні, представники відповідачів підтримали вимоги та обґрунтування касаційної скарги, просили її задовольнити.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

З урахуванням незабезпечення явки належного представника позивача колегія суддів ухвалила здійснювати розгляд справи за наявного складу осіб.

Також представником Офісу великих платників податків ДПС було заявлено клопотання про заміну відповідача, - Офісу ВПП ДПС, його правонаступником - Східним Міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, у зв'язку із реорганізацією на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби".

Перевіривши наведені заявником обставини, колегія суддів встановила наявність підстав для заміни відповідача його правонаступником, виходячи з приписів статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ПАТ "ЛНІК" 18.09.2013 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року з додатками, у якій розраховано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 3 100 301 грн, а також подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у зазначеній сумі.

Також, 21.10.2013 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року, у рядку 23 якої визначено суму бюджетного відшкодування у розмірі 1 805 482 грн із відповідною заявою про повернення суми бюджетного відшкодування.

У листопаді 2013 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ "ЛНІК" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень - вересень 2013 року та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вказаний період, результати якої оформлено Актом перевірки від
19.11.2013 №137/17-0/32292929.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ "ЛНІК" статей 198, 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та, як наслідок, завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 4 905 783 грн, в тому числі за серпень 2013 року на 3 100 301 грн та за вересень 2013 року на 1 805 482 грн.

На підставі вищеозначеного акта перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2013 форми "В1" № 0000321702, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за деклараціями за серпень -вересень 2013 року на суму 4 905 783 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.10.2015, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від
25.10.2016, у справі № 812/822/15 позовні вимоги ПАТ "ЛНІК" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено: визнано протиправними та скасовано, у тому числі, податкове повідомлення-рішення від 13.12.2013 форми "В1" № 0000321702 про завищення розміру бюджетного відшкодування у сумі 4 905 783 грн. Вказані судові рішення набрали законної сили.

Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо неперерахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за деклараціями за серпень -вересень 2013 року на суму 4 905 783 грн у порядку та строки, визначені ПК України, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

В силу приписів частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) предметом касаційного перегляду є лише вимоги, які були задоволені судами попередніх інстанцій та стали підставою до звернення скаржника з даною касаційною скаргою.

Так, задовольняючи позовні вимоги в оскаржуваній частині суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що із врахуванням встановленого судом права ПАТ "ЛНІК" на бюджетне відшкодування ПДВ за деклараціями за серпень -вересень 2013 року на суму 4 905 783 грн, а також за відсутності механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такий спосіб захисту порушеного права як зобов'язання контролюючого органу внести заяви про повернення суми бюджетного відшкодування до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведе до ефективного відновлення права платника податків. Враховуючи вищенаведене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що належним способом захисту порушеного права ПАТ "ЛНІК" є саме стягнення бюджетного відшкодування ПДВ з Державного бюджету України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно із пунктом 200.11 статті 200 ПК України контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до пунктом 200.11 статті 200 ПК України, за період до 1 січня 2016 року.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Наведені норми пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6 та 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 (далі - Порядок № 39).

Пунктом 200.14 статті 200 ПК України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Пунктом 200.14 статті 200 ПК України передбачено, що з 1 липня 2015 року призупиняється дія Пунктом 200.14 статті 200 ПК України, а також дія Пунктом 200.14 статті 200 ПК України в частині проведення документальних позапланових виїзних перевірок.

Бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування до 1 липня 2015 року, здійснюється у порядку, визначеному Пунктом 200.14 статті 200 ПК України у редакції, що діяла станом на 1 липня 2015 року.

Так, п. 200.15 ст. 200 ПК України передбачав, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 21.12.2016 № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", яким змінений порядок повернення сум бюджетного відшкодування шляхом запровадження формування Реєстрів заяв про повернення сум бюджетного відшкодування.

Закон України від 21.12.2016 № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" розділ XX Податкового кодексу України "Перехідні положення" доповнено пунктом 56, відповідно до якого до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Положення статті 200 ПК України також зазнали змін, зокрема, пунктом 200.7 вказаної статті визначено, що формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Отже, з 01 січня 2017 року законодавчо запроваджено функціонування двох різних самостійних реєстрів, а саме: Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 ПК України, та Тимчасового реєстру заяв, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовано з бюджету.

Судами встановлено, що після зміни порядку повернення сум бюджетного відшкодування шляхом запровадження формування Реєстрів заяв про повернення сум бюджетного відшкодування відповідач не вніс до Тимчасового реєстру заяви ПАТ "ЛНІК" про повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за деклараціями за серпень 2013 року у розмірі 3 100 301 грн. та за вересень 2013 року у розмірі 1 805 482 грн.

Листом від 30.09.2019 № 570/8/12-32-04-02-07 ГУ ДФС у Луганській області направило до ДФС України актуальну інформацію щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовано з бюджету.

Згідно витягу з додатку до вказаного листа ГУ ДФС у Луганській області направлено до ДФС України інформацію про внесені до Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування ПАТ "ЛНІК", зокрема, зазначено суму залишку бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2013 року у розмірі 3 100 301
грн. та за вересень 2013 року у розмірі 1 805 482 грн.

Відповідачами не заперечувалось в судах всіх інстанцій право позивача на отримання бюджетного відшкодування. Ключовим питанням у цій справі є наявність або відсутність механізму відшкодування сум податку на додану вартість, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру, саме на час розгляду справи судом касаційної інстанції.

Дослідження цього питання було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2019 року у справі №826/7380/15, в якій розглядаючи питання щодо належного способу захисту права ТОВ "Аскоп-Україна" на отримання сум бюджетного відшкодування з ПДВ за податковими деклараціями за вересень - жовтень 2014 року, Суд вказав на те, що, враховуючи відсутність механізму реального відшкодування платнику ПДВ узгодженої суми бюджетного відшкодування цього податку, такі способи захисту порушеного права, як зобов'язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву Товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податку. Відтак стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно з правовою позицією Верховного Суду було визнано належним способом захисту прав платника податків.

Дієвого механізму відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку у строки, визначені ПК України, на сьогодні так само не існує, правове регулювання означеного питання істотно не змінилося, що не дає підстав стверджувати про необхідність вжиття процесуальних заходів для відступу від наведених вище правових висновків у справі, що розглядається.

Враховуючи викладене та у зв'язку з тим, що податковим органом станом на спірний період не вжито передбачених законодавством заходів щодо відшкодування грошових зобов'язань, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність стягнути з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за серпень 2013 року у розмірі 3 100 301 грн та за вересень 2013 року у розмірі 1 805 482 грн.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І. Л. Желтобрюх

Судді: О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська