Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.09.2021 року у справі №344/2858/17
Постанова КАС ВП від 01.02.2022 року у справі №344/2858/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 344/2858/17

адміністративне провадження № К/9901/34116/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука А. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Благодійного фонду "Благодійна громадська культурологічна фундація "Цинамоновий хрущ" на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.06.2021 (суддя Антоняк Т. М. ) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2021 (колегія суддів: Глушко І. В., Довга О. І., Запотічний І. І.) у справі №344/2858/17 за позовом Благодійного фонду "Благодійна громадська культурологічна фундація "Цинамоновий хрущ" до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа - Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, про визнання протиправним п. 13 рішення Комісії виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з питання надання в оренду нежитлових приміщень та приватизації об'єктів комунальної власності міста, оформлений протоколом №3/16 від 05.05.2016

УСТАНОВИЛ:

28 лютого 2017 року позивач Благодійний фонд "Благодійна громадська культурологічна фундація "Цинамоновий хрущ" звернувся до суду із позовом до відповідача виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, у якому просив визнати протиправним п. 13 рішення Комісії виконавчого комітету Івано-Франківської міськради з питань надання в оренду нежитлових приміщень та приватизації об'єктів комунальної власності міста, оформлений протоколом № 3/16 від 05.05.2016.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та позивачем було украдено Договір оренди нежитлових приміщень №ДО-3342, відповідно до п.1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 52,8 кв. м розташовані на першому поверсі в будинку за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Леся Курбаса, 6, які перебували на балансі житлово-експлуатаційної організації №9. Угодою №УО-3342-4 від 28.04.2016 внесено зміни до Договору в частині збільшення площі орендованих приміщень (збільшено до 53,1 кв. м) та замінено балансоутримувача на КП "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія". Передача в оренду приміщень згідно п.1.2 Договору здійснена на підставі рішення Виконавчого комітету міської ради від 14.07.2009 № 332. У відповідності до п.1.3 Договору приміщення передані в оренду для використання під "Музей міста Станіслав". Пунктом 6.1 Договору з урахуванням внесених до нього змін обумовлено кінцевий термін дії Договору до 31 травня 2016 року. Разом з тим п.6.4 Договору передбачено можливість продовження дії договору, якщо орендар належним чином виконував умови договору, у тому числі щодо своєчасної та у повному обсязі оплати орендної плати та не пізніше 30 днів до закінчення дії Договору звернувся із відповідною заявою до орендодавця із пакетом документів, підтверджуючих виконання орендарем умов договору. Порядок розгляду і прийняття рішень на підставі поданої орендарем заяви здійснюється орендодавцем у порядку, передбаченим Положенням про оренду об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 27 квітня 2007 року.

На звернення до відповідача із заявою про продовження терміну дії оренди відповідно до п.6.4 Договору, комісією Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з питань надання в оренду приміщень та приватизації об'єктів комінальної власності нежитлових м. Івано-Франківська прийнято рішення, оформлене протоколом №3/16 від 05.05.2016, оскаржуваним п. 13 якого позивачу відмовлено у наданні дозволу на продовження дії Договору оренди нежитлових приміщень №ДО-3342, мотивуючи його невиконанням орендарем його умов.

Згідно доводів позивача оскаржуване рішення є протиправним, прийнятим без достатніх правових підстав та з порушення процедури, передбаченої для його прийняття.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року, закрито провадження у справі.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що звернення позивача до суду із даним позовом зумовлене необхідністю захисту майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин. Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради в межах спірних правовідносин не здійснював владних управлінських функцій щодо позивача, в межах спірних правовідносин виступає орендодавцем, оскаржуване рішення мало вплив на продовження дії Договору оренди нежитлових приміщень, наданих позивачу як орендарю, відтак спірні правовідносини не є публічно-правовими та не підлягають врегулюванню в суді адміністративної юрисдикції і має вирішуватися судом за правилами ГПК України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що цей спір відповідає критеріям адміністративного і дослідженню підлягають виключно публічно-владні, управлінські рішення та дії органу виконавчого комітету міської ради, створеного для розгляду звернень від фізичних і юридичних осіб з питань оренди нежитлових приміщень та приватизації об'єктів комунальної власності міста, а також проведення конкурсів на право укладення договорів оренди об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська.

Ухвалою Верховного Суду від 16.09.2021 відкрито касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В розумінні п.1, п.4 ч.1 ст.3 КАС України (у редакції, що діяла до
15.12.2017)справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому п.1, п.4 ч.1 ст.3 КАС України.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за ознаками, наведеними в ч. 1ст. 17 КАС України (у редакції на час подання позову).

Згідно з пунктом першим частини першої цієї статті встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Аналогічні положення містить ст.19 КАС України у редакції, чинній на дату постановлення судом оскаржуваної ухвали.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина 2 статті 2 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - виданий ним акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні врахувати суб'єктний склад спірних правовідносин, одним з яких є участь суб'єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, з яких виник спір, і мету пред'явлення позову.

Судом встановлено, що предметом даного спору є скасування пункту 13 рішення Комісії виконавчого комітету Івано-Франківської міськради з питань надання в оренду нежитлових приміщень та приватизації об'єктів комунальної власності міста, оформлений протоколом № 3/16 від 05.05.2016, яким відмовлено в продовженні договору оренди приміщення.

В цьому випадку виконком Івано-Франківської міської ради, як орган місцевого самоврядування, реалізує право розпорядження комунальним майном від імені територіальної громади, а тому має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, тобто є рівноправним суб'єктом господарських відносин.

Вказаний правовий висновок зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 461/9726/14-а.

Таким чином, звернувшись до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, позивач захищає право на користування нерухомим майном, щодо якого відмовлено в продовженні договору оренди.

Вказане свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

За змістом п.1 ч.1ст. 20 Господарського процесуального кодексу господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку господарського судочинства.

Суд не приймає посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 536/233/16-ц, оскільки ця справа стосується надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а відтак спірні правовідносини суттєво відрізняються від справи, що розглядається.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Благодійного фонду "Благодійна громадська культурологічна фундація "Цинамоновий хрущ" залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від
08.06.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від
12.08.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук