Історія справи

Постанова КАС ВП від 08.01.2026 року у справі №580/10048/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року

м. Київ

справа № 580/10048/24

касаційне провадження № К/990/19597/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехбудконструкція» (далі - Товариство) на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 (суддя Янківська В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 (головуючий суддя - Парінов А.Б., судді - Беспалов О.О., Грибан І.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехбудконструкція» до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,

У С Т А Н О В И В:

10.10.2024 Товариство через систему «Електронний суд» подало до суду позов до Управління та ДПС України, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.04.2024 № 4470/23-00-07-03-01 (форми «Р»), № 4483/23-00-07-03-01 (форми «Р»), № 4490/23-00-07-03-01 (форми «Р»), № 4485/23-00-07-03-01 (форми «ПН»), №4492/23-00-07-03-01 (форми «ПС»), № 4472/23-00-07-03-01 (форми «П»), № 4487/23-00-07-03-01 (форми «В4»). Також, Товариство вказало, що оспорювані податкові повідомлення-рішення Товариство оскаржувало в адміністративному порядку, проте рішення ДПС України від 04.07.2024 № 20342/6/99-00-06-01-06 «Про результати розгляду скарги» отримало лише 10.09.2024 у відповідь на його лист від 16.08.2024 № 63.

Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 16.10.2024 позовну заяву Товариства залишив без руху з підстав її невідповідності вимогам частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України щодо додання до позовної заяви документа про сплату судового збору в установленому порядку та розмірі.

24.10.2024 Товариство через систему «Електронний суд» подало до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додало платіжні інструкції про сплату судового збору.

Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 25.10.2024 відкрив провадження у даній справі та призначив її до розгляду.

29.11.2024 Управління через систему «Електронний суд» подало до суду першої інстанції клопотання про залишення позовної заяви Товариства без розгляду, яке обґрунтувало тим, що рішення ДПС України від 04.07.2024 № 20342/6/99-00-06-01-06 «Про результати розгляду скарги» повернулося на адресу контролюючого органу із зазначенням причини невручення «за закінченням встановленого строку зберігання» 20.07.2024, тоді як з позовом Товариство звернулося 10.10.2024, що свідчить про пропуск позивачем строку звернення до суду, який, з урахуванням застосування Товариством процедури адміністративного оскарження, становить один місяць. При цьому, контролюючий орган зазначив, що Товариство не вказало суду жодних поважних причин пропуску вказаного строку та не зазначило належних доказів, які б підтверджували такі обставини.

10.12.2024 Товариство через систему «Електронний суд» подало до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначило, що Товариство перебуває в стані ліквідації з 19.10.2021. Після ухвалення рішення про припинення діяльності підприємства всі повноваження з управління було передано голові ліквідаційної комісії. При цьому, штат працівників Товариства було звільнено, що значно ускладнило адміністративну роботу підприємства, зокрема, отримання офіційної кореспонденції. Листи, що містили попередження та вимоги податкового органу, не були отримані вчасно головою ліквідаційної комісії через організаційні труднощі, викликані ліквідаційним процесом, а також у зв`язку з тим, що станом на момент коли позивач мав отримати кореспонденцію від ДПС, голова ліквідаційної комісії перебував у відпустці, що підтверджується відповідним наказом. Інші особи, які мають право отримати кореспонденцію, або якимось чином мають до неї доступ відсутні. Ліквідація юридичної особи є складним процедурним процесом, який потребує ретельного врегулювання фінансових і юридичних питань, розподілу активів та врегулювання зобов`язань перед кредиторами. В таких умовах пропуск строку для звернення до суду стався не з вини підприємства, а через об`єктивні причини, притаманні процесу ліквідації (відсутність штату працівників та завантаженість голови ліквідаційної комісії).

Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 10.12.2024 відмовив у задоволенні заяви Товариства про поновлення строку., клопотання Управління про залишення позовної заяви без розгляду задовольнив, позовну заяву Товариства до Управління про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишив без розгляду.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 01.04.2025 ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 залишив без змін.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивачем не надано доказів та не наведено обставин, які б підтверджували наявність об`єктивно непереборних, не залежних від волевиявлення особи та пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами причин для своєчасного вчинення процесуальних дій, а саме звернення до суду з позовом, з урахуванням того, що оскільки рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 04.07.2024 №20342/6/99-00-06-01-03-06 було повернуте Укрпоштою за зворотною адресою 20.07.2024 (поштове відправлення №060093854) у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання 27.07.2024, то вважається, що воно фактично вручене відповідно до вимог Податкового кодексу України 20.07.2024. Також, суди вказали, що не з`ясування протягом тривалого часу (з моменту звернення зі скаргою 07.05.2024 по 10.09.2024 (дата отримання рішення ДПС України, яким відмовлено у задоволенні скарги) інформації чи розглянута скарга позивача чи ні, не свідчать про намір добросовісної реалізації позивачем права на звернення до суду. Зазначене слугувало підставою для висновку судів про те, що триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів не може бути визнана такою, що не залежала від особи, яка пропустила строк.

Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 22.05.2025 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Підставами для касаційного оскарження Товариство вказує пункти 1, 4 частини четвертої статті 328, пункти 1, 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки при розгляді даної справи суди не дослідили наявні у справі докази та в оскаржуваних судових рішеннях застосував норму права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 1940/1347/18, про те, що принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. Разом з цим, суди попередніх інстанцій, визнаючи обґрунтованими доводи контролюючого органу про те, що рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 04.07.2024 №20342/6/99-00-06-01-03-06 було надіслане Товариству 04.07.2024 та повернуте адресату Укрпоштою без вручення 20.07.2024 (поштове відправлення №060093854) не встановили та не перевірили, чи було відправлене вказане поштове відправлення саме позивачу та коли воно було відправлене, оскільки Управлінням на підтвердження вказаних ним обставин було надано лише фотокопію довідки Укрпошти про причини відправлення, на якій не відображено інформації про отримувача листа, а також не повністю вказано ідентифікатор такого поштового відправлення. Крім того, в процесі розгляду справи контролюючий орган не надав ані оригіналу такого поштового відправлення, ані квитанції або ж касового чека, які б підтверджували надіслання такого відправлення Товариству.

У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.01.2026 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та призначив її до розгляду з 07.01.2026.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження у даній справі є податкові повідомлення-рішення від 12.04.2024 № 4470/23-00-07-03-01 (форми «Р»), № 4483/23-00-07-03-01 (форми «Р»), № 4490/23-00-07-03-01 (форми «Р»), № 4485/23-00-07-03-01 (форми «ПН»), №4492/23-00-07-03-01 (форми «ПС»), № 4472/23-00-07-03-01 (форми «П»), № 4487/23-00-07-03-01 (форми «В4»).

При цьому, судами було встановлено, що Товариством проводилася процедура адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень.

Так, у рішенні від 04.07.2024 №20342/6/99-00-06-01-03-06 «Про результати розгляду скарги» ДПС України зазначила, що вона розглянула скаргу Товариства (вх. ДПС від 10.05.2024 № 18716/6) на вказані вище податкові повідомлення-рішення та з урахуванням рішення від 27.05.2024 № 15682/6/99-00-06-01-01-06 про продовження строку розгляду скарги до 08.07.2024 (включно), у задоволенні скарги Товариства відмовила.

З даним позовом Товариство звернулося до суду першої інстанції через систему «Електронний суд» 10.10.2024.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - КАС України).

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 КАС України).

Положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частини четвертої статті 122 КАС України встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, що в разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Конституційний Суд України в рішенні від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визнав конституційними положення КАС України про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору, якими лише скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту й обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спірним у цій справі є питання додержання позивачем строку звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючого органу, які стосуються нарахування грошових зобов`язань, а саме - податкових повідомлень-рішень від 12.04.2024.

При цьому, судами було встановлено, що Товариством проводилася процедура адміністративного оскарження цього рішення, про що свідчать обставини, зазначені у рішення ДПС України від 04.07.2024 №20342/6/99-00-06-01-03-06 «Про результати розгляду скарги».

У сфері оподаткування права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Спеціальними нормами, які встановлюють порядок оскарження рішень контролюючих органів, є норми статті 56 ПК України. Зі змісту цієї статті вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків у першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

За пунктом 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відповідно до правового висновку, сформованого Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Вказаний правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 тривалий час застосовують адміністративні суди у своїй судовій практиці, його, зокрема, підтримав Верховний Суд у постанові від 10.05.2024 у справі № 520/1810/23, у якій констатував, що строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання досудового порядку вирішення становить один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 вказала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Також, у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на необхідність встановлення судами обставин закінчення процедури адміністративного оскарження ухваленням рішення ДПС України про результати розгляду скарги платника податків та підтвердженням дати отримання такого рішення платником (який має бути підтверджений належними та допустимими доказами), від якого починається відлік строку для звернення до суду після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Як зазначалося вище, судами було встановлено та не заперечувалося відповідачем, що Товариством проводилася процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 12.04.2024.

При цьому, Товариство наголошувало, що рішення ДПС України від 04.07.2024 № 20342/6/99-00-06-01-06 «Про результати розгляду скарги» засобами поштового звязку до нього не надходило, а було отримане ним лише 10.09.2024 у відповідь на його лист від 16.08.2024 № 63 щодо результатів адміністративного скарження.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій, погоджуючись із доводами контролюючого органу про те, що рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 04.07.2024 №20342/6/99-00-06-01-03-06 було надіслане Товариству 04.07.2024 та повернуте адресату Укрпоштою без вручення 20.07.2024 (поштове відправлення №060093854) не надали належної правової оцінки доводам Товариства про те, чи було відправлене вказане поштове відправлення саме позивачу та коли воно було відправлене, оскільки Управлінням на підтвердження вказаних ним обставин було надано лише фотокопію довідки Укрпошти про причини відправлення, на якій не відображено інформації про отримувача листа, а також не повністю вказано ідентифікатор такого поштового відправлення. Крім того, в процесі розгляду справи контролюючий орган не надав ані оригіналу такого поштового відправлення, ані квитанції або ж касового чека, які б підтверджували надіслання такого відправлення Товариству.

Верховний Суд звертає увагу, належних та допустимих доказами, які б достеменно підтвердили факт надіслання Товариству рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 04.07.2024 №20342/6/99-00-06-01-03-06, як-то: фіскальний чи касовий чек про відправлення поштового відправлення, реєстр згрупованих поштових відправлень, опис вкладення, належним чином засвідчена копія рекомендованого поштового відправлення, яке містить зазначення адресата та дату його відправлення, довідка відділення поштового зв`язку про вручення (невручення) поштового відправлення адресату, матеріали справи не містять, тоді як вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов`язковому встановленню судом, оскільки саме від дати отримання Товариством рішення ДПС України про результати розгляду скарги платника податків (або у разі встановлення обставин стосовно того, що рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України) слід обраховувати відлік строку для звернення до суду після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій про залишення позовної заяви Товариства без розгляду передчасними, оскільки такі висновки зроблені без повно та всебічно встановлених обставин справи.

Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехбудконструкція» задовольнити.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова