Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.02.2018 року у справі №623/1016/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2019 року

Київ

справа №623/1016/17

адміністративне провадження №К/9901/7922/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Стеценка С. Г.,

суддів Стрелець Т. Г., Шарапи В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 (головуючий суддя Мінаєва О. М., судді: Донець Л. О., Шевцова Н. В. )

ВСТАНОВИВ:

I. Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату (далі - Міністерство, Міноборони, Комісаріат відповідно, відповідачі), в якому просив: визнати протиправною відмову Міністерства у призначенні йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; скасувати рішення Комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 18 протоколу від 17.03.2017 №24; зобов'язати Міністерство прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ~law6~ у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від
25.12.2013 № 975 (далі - Порядок №975) у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності другої групи, та надіслати вказане рішення Комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1; зобов'язати Міністерство подати звіт про виконання судового рішення; зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат після надходження рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги здійснити її виплату (далі - спірні рішення, грошова допомога).

II. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10.10.2017 (головуючий суддя - Гуренко М. О.) позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову у призначенні спірної допомоги, скасовано спірне рішення, а також зобов'язано Міністерство прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 спірної грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності другої групи, та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1, зобов'язано Комісаріат після надходження рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги здійснити її виплату. В решті позову відмовлено.

3. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, з урахуванням встановлених під час розгляду справи її обставин та відповідно до приписів ~law7~ в редакції, чинній станом на день встановлення йому інвалідності, а також прийнятих на його виконання підзаконних нормативно-правових актів, набув право на призначення і виплату спірної допомоги, у зв'язку з чим відмова Міноборони не ґрунтується на вимогах закону, порушує право ОСОБА_1 на соціальний захист.

4. Вказане судове рішення Міністерство оскаржило в апеляційному порядку.

5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 рішення суду першої інстанції скасоване та відмовлено у задоволенні позову.

6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не має права на отримання спірної грошової допомоги відповідно до Порядку №975, оскільки його дія не поширюється на спірні правовідносини, які виникли до набрання ним чинності. При цьому, апеляційний суд встановив, шо позивач не звертався за виплатою йому спірної грошової допомоги згідно з Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 (далі - Порядок №499).

III. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Не погодившись із наведеним рішенням апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Вимоги касаційної скарги, окрім вже наведених у позовній заяві доводів, мотивовані тим, що саме по собі посилання у заяві на положення Порядку №975 не виключають можливості призначення спірної грошової допомоги згідно приписів Порядку №499. До того ж, скаржник вважає, що до спірних правовідносин належить застосовувати саме Порядок №975, який був чинний станом на день встановлення йому інвалідності другої групи.

IV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

9. До Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, для розгляду якої, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Гриціва М. І., суддів:

Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2018 відкрито касаційне провадження у справі.

11. У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М. І. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від
20.05.2019 №13) та на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Тацій Л. В., Шарапи В. М.

12. Також, у зв'язку з відрядженням та подальшою відпусткою судді Тацій Л. В., на підставі службової записки судді-доповідача та розпорядження заступника керівника апарату Верховного суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Стрелець Т. Г., Шарапи В. М.

V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

13. Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів, досліджених під час розгляду справи, ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 23.07.1983 по 03.08.1985 у Збройних Силах у військовій частині 65753 та приймав участь у бойових діях Республіки Афганістан, що підтверджується військовим квитком, архівною довідкою.

14. В архівній довідці зазначено, що позивач був звільнений в запас за закінченням терміну служби та направлений в Ізюмський РВК, виключений зі списків частини 03.08.1985.

15. Згідно витягу з протоколу від 19.12.2011 №2215 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця - множинне вогнепальне осколкове поранення голови та обличчя (контузія - 1984) колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

16. Згідно довідки до акта огляду МСЕК від 19.03.2012 серії 10ААБ №161349, внаслідок поранення, контузії та наступних захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, під час перебування в країнах, де велись бойові дії, позивачу вперше з 16.03.2012 встановлена третя група інвалідності на строк до 01.04.2014.

17. З 01.04.2015 з тих же підстав позивачу встановлено другу групу інвалідності, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК від 11.03.2015 серії 12ААА №104089.

18. Позивач подав до Харківського обласного військового комісаріату заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ~law8~, надавши всі необхідні документи.

19. Розглянувши подані документи, Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби прийняла рішення від
08.04.2016, оформлене протоколом №24 (пункт 80), яким повернула на доопрацювання подані позивачем документи, оскільки в наданих матеріалах немає підтверджень настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби.

20. Вказане рішення було оскаржене позивачем до суду.

21. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2016 у справі №820/3204/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства задоволений.

22. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2016 апеляційна скарга Міністерства оборони України задоволена частково.

23. Скасована постанова Харківського окружного адміністративного суду від
07.07.2016 в частині покладення обов'язку на Міністерство призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу. Зобов'язано Міноборони розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення. В іншій частині постанова суду першої інстанції залишена без змін.

24. Листом Харківського обласного військового комісаріату від 10.04.2017 №881/ВСЗ позивач був повідомлений про спірне рішення відповідача, прийняте на виконання вказаного вище рішення суду, у якому зазначено, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги рядовому у запасі ОСОБА_1 (Харківський ОВК), оскільки заявником документи подані не в повному обсязі, а саме: не подано документ, що свідчить про обставини поранення та довідку органів МСЕК про первинне встановленні інвалідності протягом 3-х місяців після звільнення зі строкової військової служби; зміна групи інвалідності у ОСОБА_1 відбулась понад дворічний термін, що не відповідає ~law9~ та пункту 8 Порядку №975, а відтак не дає підстав для здійснення доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною інвалідності.

VI. Позиція Верховного Суду

25. Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

27. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

28. Згідно з положеннями статті 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі-Закон №2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

29. ~law11~ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з ~law12~ мають право на її отримання.

30. ~law13~ також передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві.

31. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком №975.

32. Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІІ-ї групи.

33. Другу групу інвалідності позивачу встановлено з 01.04.2015, а відтак на спірні правовідносини поширюється дія Порядку №975, який набрав чинності з
24.01.2014, за змістом пункту 3 якого днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

34. Згідно пункту 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

35. При цьому, пунктом 11 Порядку №975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

36. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

37. Водночас, у відповідності до ~law14~ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

38. Подання зазначених у пункті 11 Порядку №975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ~law15~ (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.

39. При цьому, Порядок №975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

40. Водночас, подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку №975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

41. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від
15.05.2019 у справі №822/21/18.

42. Окрім цього, згідно правової позиції Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, висловленої у постанові від 10.04.2019 у справі №822/220/18, вимога Міністерства щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною (пункт 64 вказаної постанови Верховного Суду).

43. У даній справі, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

44. У постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №822/220/18, також, проаналізовано й пункт 4.7 Положення, абзацом тринадцятим якого, в редакції, чинній станом на час звернення позивача за призначенням спірної грошової допомоги, було передбачено, що у разі отримання поранення, травми, контузії, каліцтва (без установлення групи інвалідності) подаються такі документи копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.

45. У пунктах 78-83 названої постанови, окрім іншого, зазначено, що відсутність документів, визначених пунктом 11 Порядку №975, зокрема, про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не встановлює обов'язку Міністерства для їх витребування та доведення (за відсутності таких документів), що позивач отримав поранення (контузію, травму, каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення, або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, оскільки відповідна комісія Міністерства оборони України приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги виключно на підставі документів, які надійшли від обласного військового комісаріату.

46. Разом з цим, відповідальними за повноту та достовірність документів, визначених пунктом 11 Порядку №975, є заявник та обласний військовий комісаріат за його місцем проживання.

47. З огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Міністерством, обов'язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії Міністерства достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника. Такий документ не обов'язково повинен мати форму акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини, оскільки до уваги можуть бути взяті інші достовірні документи.

48. З урахуванням наведеного, Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання актів судово-медичного дослідження та витягів з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, достатніми та належними доказами, у розумінні пункту 11 Порядку №975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця, викладених у низці постанов Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, та сформулювала наступний правовий висновок.

49. Документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення.

50. В світлі вказаного необхідно зазначити, що неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства обов'язку щодо їх витребування.

51. Відтак, у контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що документи, додані позивачем до заяви про призначення спірної грошової допомоги (зокрема, витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, довідка до акта огляду МСЕК), вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення таких пораненням, яке могло мати місце у 1984 році.

52. В той же час, у зазначених документах не міститься відомостей про обставини поранення, контузії, травми, які, крім того, встановлені зі слів позивача.

53. Отже, Міністерство, приймаючи спірне рішення, яким відмовлено у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ~law16~, обґрунтовано зазначило, що ОСОБА_1 не подано належних документів, що вказують на причини та обставини поранення, травми, контузії та його захворювання.

54. Наведене засвідчує, що спірне рішення Міноборони прийнято в порядку, у спосіб та в межах на~law17~ повноважень, а тому підстави для його скасування відсутні.

55. Зазначені ж у касаційній скарзі доводи такого висновку не спростовують.

56. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на вказані вище положення норм матеріального права, натомість, як на підставу для відмови у задоволенні позову, вказував лише на те, що позивач не порушував питання про виплату спірної грошової допомоги згідно Порядку №499, тоді як, за висновком апеляційного суду, дія Порядку №975, згідно якого ОСОБА_1 просив про призначення йому одноразової грошової допомоги, на спірні правовідносини не поширюється.

57. Однак, як зазначено вище колегією суддів, з урахуванням наведених вище законодавчих приписів та встановлених судами обставин справи, спірні правовідносини урегульовані саме нормами Порядку №975, який був чинним станом на
01.04.2015 - дату встановлення позивачу другої групи інвалідності, що спростовує висновки, викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

58. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни оскаржуваного рішення апеляційного суду шляхом викладення його мотивувальної частини відповідно до мотивів цієї постанови.

59. За правилами пункту 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

60. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частини 1 , 3 , 4 статті 351 КАС України).

61. Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

62. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

63. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 змінити, виклавши її мотивувальну частину відповідно до мотивів цієї постанови Верховного Суду.

64. В решті оскаржуване судове рішення залишити без змін.

65. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

С. Г. Стеценко,

Т. Г. Стрелець,

В. М. Шарапа,

Судді Верховного Суду