Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.01.2018 року у справі №628/1263/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2018 року

м. Київ

справа №628/1263/17

адміністративне провадження №К/9901/849/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року (головуючий суддя: Донець Л.О., судді: Бенедик А.П., Спаскін О.А.) у справі №628/1263/17 за позовом ОСОБА_1 до Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу стаж роботи на Харківському кожоб'єднанні «Більшовик», а також у Відкритому акціонерному товаристві «Дворічанське підприємство «Райагрохім» при призначенні пенсії за віком додатково;

- визнати протиправними дії та зобов'язати відповідача здійснити збільшення пенсії позивачу відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» шляхом розрахунку відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на 1% заробітку, який був розрахований при визначенні розміру пенсії за кожний рік роботи понад 20 років стажу, але не вище 75% цього заробітку, починаючи з 23.11.2010 року.

Постановою Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 10 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Визнано дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст.ст. 51,56, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними. Зобов'язано відповідача здійснити збільшення пенсії позивачу відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» шляхом перерахунку відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на 1% заробітку, який був розрахований при визначенні розміру пенсії за кожний рік роботи понад 20 років стажу, але не вище 75% цього заробітку, починаючи з 23.11.2010 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову про відмову в позові.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та користується пільгами, передбаченими для осіб віднесених до 2 категорії Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивачу призначено пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням норм ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 23.11.2010 року.

10 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про зарахування в стаж роботи періоди роботи на Харківському ПК «Більшовик» та ВАТ «Дворічанське підприємство «Райагрохім» та про збільшення розміру його пенсії, відповідно до ч. 2 ст. 56 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 1 % заробітку, який був розрахований при визначенні розміру пенсії, за кожний рік роботи понад 20 років стажу, але не вище 75% цього заробітку.

Листом №42/Ш-13 від 24 березня 2017 року управління Пенсійного Фонду України в Куп'янському районі Харківської області повідомило позивача, що йому пенсія призначена та виплачується згідно діючого законодавства. Повідомлено, що для зарахування стажу, йому необхідно звернутися із відповідною заявою, до якої додати оригінали довідок.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, 6 липня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою встановленого зразка, до якої додав оригінали довідок, у зв'язку з чим Куп'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області розпорядженням 1119120 від 11 липня 2017 року зарахувало до страхового стажу спірні періоди роботи позивача. Проте, не збільшило розмір пенсії на 1% заробітку, який був розрахований при визначенні розміру пенсії за кожний рік роботи понад 20 років стажу, але не вище 75% цього заробітку.

Суд першої інстанції визнав такі дії відповідача протиправними, мотивуючи своє рішення тим, що позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення, відповідно до ч.2 ст.56 Закону №796.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем не було допущено протиправних дій, оскільки після звернення позивача із заявою встановленого зразка, його вимоги були задоволені і спірний період роботи зараховано до страхового стажу.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що предметом спору було не тільки зарахування стажу, але й збільшення розміру пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу. Тобто, відповідач повинен був, зарахувавши спірний період роботи до страхового стажу, збільшити розмір пенсії на 3% заробітку, чого зроблено не було. Таким чином, на думку позивача, судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду, яке відповідає закону, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню. Як на порушення норм процесуального права позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції розглянуто справу без його участі, не повідомивши про дату та час слухання справи. При цьому, заяви про розгляд справи за його відсутності ним подано не було.

У відзиві на касаційну скаргу, відповідач просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін з тих підстав, що заяви про бажання особи отримувати збільшення розміру пенсії на 1% заробітку відповідно до ч.2 ст.56 Закону №796 пенсійний орган не отримував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Щодо недотримання судом апеляційної інстанції вимог норм процесуального права в частині повідомлення позивача про дату та час слухання справи, слід зазначити, що в матеріалах справи міститься поштове повідомлення, яке спростовує такі доводи скаржника (а.с.129), у зв'язку з чим колегія суддів вважає їх безпідставними.

Щодо інших доводів касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з оскаржених судових рішень, судом першої інстанції вирішено вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії зі збільшенням її на 1% заробітку за кожний повний рік роботи понад 20 років, в іншій частині вимог відмовлено з тих підстав, що під час розгляду справи відповідачем було зараховано спірний період роботи до страхового стажу.

Скасовуючи вказану постанову, суд апеляційної інстанції вказав лише на необґрунтованість позовних вимог з огляду на відсутність спору про зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу.

Таким чином, судом апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, які полягають у неправильному встановленні предмету спору, який розглядався судом першої інстанції, і як наслідок, не перевірці правильності застосування судом першої інстанції частини другої ст.56 Закону №796.

Відповідно до ст.352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З посиланням на відповідні норми, суд першої інстанції правильно зазначив, що особам надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" або спеціальним Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75% заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85% заробітку.

Враховуючи, що Закон №796 визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії, який має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (понад 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад цей стаж, але не вище 75% заробітку, оскільки він є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 2 категорії та обрав умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 07 липня 2015 року у справі № 21-727а15, від 20 вересня 2016 року у справі № 1601/12900/12.

З огляду на позицію відповідача у спірних правовідносинах, не заперечуючи проти такого права, відповідач зазначає, що на момент призначення пенсії у 2010 році, документи про період роботи, які б свідчили про наявність у позивача більше 20 років стажу були відсутні. Пенсія призначалась з розрахунку 19 років страхового стажу, у зв'язку з чим підстав для збільшення розміру пенсії на 1% заробітку не було.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що неподання відповідних документів при призначенні пенсії не може позбавляти особу права в подальшому, при підтвердженні наявності більше 20 років стажу, на збільшення пенсії, відповідно до ч.2 ст.59 Закону №796. При цьому, згідно наведеної норми, для цього не потрібне волевиявлення особи, викладене в заяві встановленого зразка, про бажання отримувати збільшення пенсії, що спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

Суд першої інстанції правильно зазначив про необхідність зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії з дня звернення із заявою про перерахунок пенсії, оскільки до подання цієї заяви та надання необхідних довідок у відповідача були відсутні відомості про такий стаж роботи.

Проте, суд помилково зазначив в мотивувальній частині, що заяву було подано 2 грудня 2016 року, в той час як заяву встановлено зразка було подано 6 липня 2017 року, а в резолютивній частині постанови помилково зазначив про обов'язок здійснити перерахунок пенсії з 23 листопада 2010 року.

Вказані обставини свідчать про наявність підстав для зміни судового рішення, замінивши слова та цифри «починаючи з 23 листопада 2010 року» на слова та цифри «починаючи з 6 липня 2017 року».

Відповідно до частини першої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Керуючись статтями 345, 351, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року у справі №628/1263/17 скасувати.

Постанову Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 10 жовтня 2017 року у справі №628/1263/17 змінити в частині визначення початкової дати здійснення перерахунку пенсії, а саме, замість «починаючи з 23 листопада 2010 року» вказати «починаючи з 6 липня 2017 року».

В іншій частині постанову Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 10 жовтня 2017 року у справі №628/1263/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду