Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 травня 2020 року

Київ

справа №826/24347/15

адміністративне провадження №К/9901/37918/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року (суддя Іщук І.О.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року (судді: Беспалов О.О. (головуючий), Грибан І.О., Губська О.А.)

у справі № 826/24347/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЮРО ВИН»

до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БЮРО ВИН» (далі - ТОВ «БЮРО ВИН») звернулося до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників (правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДФС; далі - ДФС, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 серпня 2015 року № 0000524030, №0000534030.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган під час проведення перевірки не взяв до уваги передбачений законодавством порядок сплати акцизного податку, відповідно до якого факт ввезення маркованої алкогольної продукції підтверджує сплату акцизного податку. Крім того, відповідач не врахував подані ТОВ «БЮРО ВИН» до початку проведення перевірки уточнюючі розрахунки, згідно з якими позивач самостійно виявив технічні помилки у податкових деклараціях за лютий, березень та квітень 2015 року, при цьому не змінивши загальну суму грошового зобов`язання, що була фактично сплачена позивачем під час придбання марок акцизного податку.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 19 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, адміністративний позов задовольнив повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що факт ввезення позивачем імпортованої алкогольної продукції, маркованої належним чином, є підтвердженням того, що акцизний податок, задекларований у деклараціях акцизного податку за лютий, березень, квітень та травень 2015 року, сплачений ТОВ «БЮРО ВИН» у встановлені чинним законодавством строки.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «БЮРО ВИН» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 травня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення з огляду на необґрунтованість наведених відповідачем доводів, а судові рішення - без змін.

14 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 03 серпня 2015 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «БЮРО ВИН» з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті акцизного податку за період з 01 березня до 30 червня 2015 року, за результатами якої складено акт від 10 серпня 2015 року № 870/28-10-40-60/34817341.

Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 та абзацу 2 пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, що полягає в несвоєчасній сплаті акцизного податку з імпортованої лікеро-горілчаної продукції з 01 березня до 30 червня 2015 року.

17 серпня 2015 року відповідач на підставі акта перевірки прийняв податкові повідомлення-рішення:

- № 0000524030, згідно з яким до позивача застосовано штраф за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання з акцизного податку в розмірі 69 555,26 грн;

- № 0000534030, згідно з яким до позивача застосовано штраф за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання з акцизного податку в розмірі 107 653,38 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень ДФС своїм рішенням від 15 жовтня 2015 року № 2720/6/99/99/10-01-02-25 залишила скаргу ТОВ «БЮРО ВИН» без задоволення.

Правомірність прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 17 серпня 2015 року є предметом розгляду цієї справи.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів на території України визначено Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин; далі - Закон № 481/95-ВР) та Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин).

Відповідно до абзацу третього частини 4 статті 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Підпунктом 222.2.1 пункту 222.2 статті 222 Податкового кодексу України встановлено, що податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) сплачується платниками податку до або в день подання митної декларації.

Згідно з пунктом 27 частини першої статті 4 Митного кодексу України митними платежами є мито, акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції), податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).

Відповідно до пункту 226.2 статті 226 Податкового кодексу України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються (пункт 226.11 статті 226 Податкового кодексу України).

За положеннями пункту 226.14 статті 226 Податкового кодексу України для одержання марок акцизного податку імпортер повинен подати продавцю таких марок заявку-розрахунок у трьох примірниках за встановленою продавцем марок формою, платіжні документи, що підтверджують внесення плати за марки та сплату податку до відповідного бюджету. Один примірник заявки-розрахунку залишається у продавця марок акцизного податку, другий - з відміткою продавця марок про сплату податку повертається імпортеру для передачі контролюючому органу, третій - з відміткою продавця марок залишається у покупця (імпортера).

Статтею 227 Податкового кодексу України визначено вимоги до імпортерів алкогольних напоїв і тютюнових виробів, дотримання яких надає право ввозити на митну територію України зазначені товари.

Так, згідно з пунктом 227.1 статті 227 Податкового кодексу України суб`єкти господарювання - юридичні та фізичні особи, які уклали з іноземними виробниками або іншими нерезидентами контракт (договір) про постачання в Україну алкогольних напоїв і тютюнових виробів, мають право ввозити на митну територію України імпортні алкогольні напої і тютюнові вироби, якщо:

а) ввезення їх на митну територію України здійснюється виключно через визначені Кабінетом Міністрів України пункти пропуску через державний кордон, які зазначені покупцями марок (імпортерами) у заявці-розрахунку;

б) маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється в установленому порядку марками акцизного податку встановленого зразка;

в) алкогольні напої в автомобільних і залізничних цистернах, а також у баках, бачках та інших ємностях місткістю більш як 5 літрів ввозяться в Україну з метою продажу або обміну на митній території України та не підлягають маркуванню. У такому разі податок сплачується до або під час митного оформлення. Контроль за його сплатою здійснюється контролюючими органами;

г) покупець марок (імпортер) подав контролюючому органу митну декларацію, копію декларації про максимальні роздрібні ціни (для тютюнових виробів) та примірник заявки-розрахунку з відміткою продавця марок акцизного податку про сплату сум податку до відповідного бюджету в повному обсязі.

Відповідно до пункту 227.6 цієї ж статті у разі порушення порядку маркування ввезених алкогольних напоїв і тютюнових виробів та/або неповної сплати податку товар не допускається до митного оформлення і ввезення його на митну територію України забороняється.

За змістом пункту 19 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1251 (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин), наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.

Пунктом 20 цього Положення передбачено, що контроль за наявністю марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють територіальні органи ДФС, а під час ввезення таких товарів на митну територію України - територіальні органи ДФС. Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Системний аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що ввезення алкогольної продукції на митну територію України здійснюється виключно після маркування такої продукції та сплати акцизного податку до державного бюджету відповідно до законодавства України. Факт ввезення алкогольної продукції на митну територію України є підтвердженням того, що імпортер належним чином та в повному обсязі сплатив акцизний податок із ввезених ним на митну територію України підакцизних товарів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у деклараціях акцизного податку за лютий, березень, квітень та травень 2015 року у рядках «А17» задекларував суму грошового зобов`язання із ввезених ним підакцизних товарів (алкогольної продукції) та виправив допущені в них помилки шляхом подання уточнюючих декларацій.

Відповідач не заперечує факт ввезення позивачем на митну територію України алкогольної продукції, маркованої належним чином, відтак суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що такий факт у контексті правового регулювання спірних правовідносин є підтвердженням сплати позивачем акцизного податку, задекларованого у деклараціях акцизного податку за лютий, березень, квітень та травень 2015 року.

При цьому на підтвердження сплати акцизного податку позивач долучив до матеріалів справи розрахунок суми акцизного податку з підакцизних товарів (продукції) за лютий-травень 2015 року, а також реєстр вантажно-митних декларацій, відповідно до яких здійснено митне оформлення ввезеної ТОВ «БЮРО ВИН» алкогольної продукції на митну територію України із зазначенням відповідних заявок-розрахунків на придбання марок акцизного податку з відміткою про сплату податку, що є обов`язковим згідно з пунктом 226.14 статті 226 Податкового кодексу України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що позивач при ввезенні на митну територію України алкогольної продукції сплатив акцизний податок, натомість контролюючий орган безпідставно нарахував позивачу штраф згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 17 серпня 2015 року № 0000524030 та № 0000534030.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності доводів судів попередніх інстанцій, якими мотивовані судові рішення, та не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова