Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.05.2020 року у справі №820/7008/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 травня 2020 року

Київ

справа №820/7008/16

адміністративне провадження №К/9901/41968/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року (головуючий суддя - Тітов О.М.)

та на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Присяжнюк О.В., судді - Русанова В.Б., Курило Л.В.)

у справі №820/7008/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "ФАРМАСТАНДАРТ-БІОЛІК"

до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Управління державної казначейської служби у Шевченківському районі м. Харкова

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити півні дії стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "ФАРМАСТАНДАРТ-БІОЛІК" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач 1, контролюючий орган, Центральна ОДПІ, Управління державної казначейської служби у Шевченківському районі м. Харкова (далі - відповідач 2, розпорядник бюджетних коштів, Казначейство), в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, яка виразилась у невиконанні обов`язку підготовки та подання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню публічному акціонерному товариству "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК";

- зобов`язати Центральну об`єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області надати Управлінню Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова висновок про відшкодування публічному акціонерному товариству "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 885, 61 грн 61 коп.;

- стягнути з Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 885, 61 грн;

- стягнути з Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» 195 937, 00 грн 00 коп. пені;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ „ФАРМСТАНДАРТ- БІОЛІК" судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що відповідач 1 протиправно, у встановлений законом строк, не виконав покладеного на нього податковим законодавством обов`язку, не підготував та не подав розпоряднику бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню Товариству з бюджету.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, яка виразилась у невиконанні обов`язку підготовки та подання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню публічному акціонерному товариству "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК";

- зобов`язано Центральну об`єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області надати Управлінню Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова висновок про відшкодування публічному акціонерному товариству "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 885, 61 коп.;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК 195 937, 00 грн 00 коп. пені за прострочення сплати бюджетного відшкодування. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неналежне виконання контролюючим органом покладених на нього законодавством обов`язків, що полягало у не вчиненні у встановленому законом порядку та визначений строк дій, спрямованих на відшкодування платнику податків усієї підтвердженої контролюючим органом за наслідками проведення документальної перевірки суми ПДВ, а також вказали, що розмір недоотриманої позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ становить 4 885, 61 грн.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач 1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати зазначені рішення судів попередніх інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що невідшкодування позивачу суми ПДВ у повному обсязі пов`язано з тим, що стосовно позивача складені податкові повідомлення - рішення від 06.10.2016 №0001361401 та від 01.09.2016 №000861126.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження.

20 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 19.04.2016 Товариство подало до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість з визначеною сумою бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 5 000 000 грн та заяву про повернення сум бюджетного відшкодування.

На підставі направлень на проведення перевірки від 26.08.2016 №874, від 26.08.2016 №875 виданих Центральною ОДПІ та Наказу Центральної ОДПІ 26.08.2016 №1031, посадовими особами контролюючого органу у період з 26.08.2016 по 15.09.2016 проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності декларування платником бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку в загальній сумі 5 000 000, 00 грн, відображеного у податковій декларації з ПДВ поданій за березень 2016 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 22.09.2016 №3668/20-30-14-01/01973452 (далі - Акт перевірки від 22.09.2016).

Згідно Акту перевірки від 22.09.2016, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог: 102.5, ст. 102 та п. 204.4 ст. 200 ПК України, Товариством завищено у березні 2016 року суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на суму 10 133 грн.

На підставі Акту перевірки від 22.09.2016, відповідачем 1 прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.10.2016 №0001361401, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10 133 грн, та затосовано до платника штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 2 533 грн 25 коп.

10.11.2016 Товариство звернулося до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова з запитом, на який отримало відповідь №04-26/797 від 14.11.2016, в якому Казначейство повідомило позивача, що висновки від Центральної ОДПІ про відшкодування ПДВ стосовно Товариства не надходили.

Центральна ОДПІ м. Харкова листом №22488/10/20-30-12-02-22 від 29.11.2016 повідомила позивача за його письмовим запитом від 10.11.2016, що сума бюджетного відшкодування ПДВ, а саме 4 989 867 грн внесена до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають критеріям, визначеним п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України та роз`яснила, що відповідно до п. 200.7.2 п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до кожного відповідного Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 ПК України).

Згідно із п. 200.10 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Пункт 200.12 статті 200 ПК України встановлено, що орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (Пункт 200.13 ст. 200 ПК України).

Пунктом 200.23 ст. 200 ПК України встановлено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39, (далі - Порядок №39).

Згідно з пунктом 9 Порядку № 39 на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п`яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Порядок формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України 03.02.2011 №68/23, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за №199/18937 (далі - Порядок №68/23).

Пункт 5 Порядку №68/23 встановлено, що центральний орган державної податкової служби не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання реєстрів висновків, здійснює формування узагальненої інформації щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість окремо за платниками, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, іншими платниками та платниками, у яких суми до бюджетного відшкодування заявлені в період дії Закону України "Про податок на додану вартість" та залишились невідшкодованими. Зазначену інформацію на постійній основі (щоденно) не пізніше наступного робочого дня після її формування направляє: до Державного казначейства України; одночасно органам державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для подачі висновків органам державного казначейства.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що у разі виконання платником податків, який має право на отримання бюджетного відшкодування, вимог статті 200 Податкового кодексу України, за умови підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Неподання контролюючим органом у строк встановлений статтею 200 ПК України до органів Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення, у зв`язку з цим, заборгованості бюджету з податку на додану вартість, обумовлює набуття платником податку права на пред`явлення вимоги про стягнення пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, за якою суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, проведеної відповідачем та оформленої Актом від 22.09.2016, загальна підтверджена контролюючим органом сума ПДВ склала 4 989 867 грн.

Згідно платіжного доручення від 29.12.2016 №1965, на розрахунковий рахунок Товариства від Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова надійшли грошові кошти у розмірі меншому, а саме 4 984 981, 39 грн.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що розмір недоотриманої платником суми бюджетного відшкодування ПДВ становить 4 885, 61 грн, що свідчить про неналежне виконання Центральною ОДПІ покладених на неї податковим законодавством обов`язків та свідчить про наявність правових підстав для стягнення на користь Товариства пені на зазначену суму бюджетної заборгованості.

Наведений судами попередніх інстанцій розрахунок суми пені сторонами не оспорюється.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі про те, що невідшкодування позивачу суми ПДВ в повному обсязі пов`язане з прийняттям відносно платника податкових повідомлень-рішень від 06.10.2016 №0001361401 та від 01.09.2016 №0008611261 на загальну суму 4 888, 60 грн (ширафні санкції) є безпідставними, оскільки штрафні (фінансові) санкції, визначені зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями на загальну суму 4 888, 60 грн у повному обсязі сплачені Товариством, що підтверджується платіжними дорученнями № 4227 від 01.09.2016 на суму 2 353, 35 та № 5334 від 21.10.2016 на суму 2 533, 25 грн.

Частиною 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова