Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року

м. Київ

справа №242/3044/17

адміністративне провадження №К/9901/2631/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №242/3044/17

за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області (у складі судді Капітонова В. І.) від 28 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду (у складі суддів Геращенко І. А., Арабей Т. Г., Міронової Г. М.) від 15 листопада 2017 року, установив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив визнати протиправними бездіяльність та дії управління щодо невиплати пенсії; зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату належної пенсії за віком за його заявою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено вимоги ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки виплату пенсії не відновлюють за відсутності законодавчо встановлених підстав. Вказує, що неправомірними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в тому, що ним не отримується передбачена законом пенсія, яка є єдиним джерелом існування.

2. Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 28 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено; визнано неправомірною бездіяльність Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за його заявою; зобов'язано відповідача відновити нарахування виплати належної позивачу пенсії за віком відповідно до його заяви; допущено негайне виконання постанови суду у межах суми платежу за один місяць.

3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Селидівського міського суду Донецької області від 28 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

4. Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

5. Станом на дату ухвалення даного судового рішення відзив до суду касаційної інстанції не подано.

6. Касаційна скарга будь-яких клопотань не містить.

7. Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є отримувачем пенсії за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1.

9. 20 червня 2017 року позивач звернувся до Селидовського ОУПФУ Донецької області із заявою про роз'яснення строку виплати належних пенсійних виплат, а також з проханням поновити виплату пенсії за віком.

10. Селидовське ОУПФУ в Донецькій області у відповіді від 05 липня 2017 року за № 3816/02 зазначило, що для поновлення виплати пенсії необхідно надати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або відмову у реєстрації внутрішньо переміщеної особи , яка винесена управлінням соціального захисту населення. Виплата пенсії буде проводитися за результатами всебічного розгляду документів, що підтверджують достовірність факту реєстрації із дотриманням чинного законодавства.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив із того, що на момент припинення виплати пенсії позивачу у відповідача були відсутні законні підстави для припинення її виплати, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як не підтвердження реєстрації проживання. При цьому суд першої інстанції у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України допустив до негайного виконання постанову у межах суми стягнення за один місяць.

12. Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, прийшов до висновку, що виплата належної позивачу пенсії має бути здійснена управлінням за його заявою на загальних підставах у порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VI.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що відповідно до даних паспорта позивач був зареєстрований за адресою м. Донецьк до 04 травня 2017 року. Тобто, в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є внутрішньо переміщеною особою не зважаючи на зміну місця реєстрації. Вказує, що позивач не звертався до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Селидівської міської ради Донецької області із питанням про видачу довідки внутрішньо переміщеної особи, тому його звернення до управління ПФУ є таким, що відбулось передчасно та всупереч вимогам встановленого порядку видання довідки, тому адміністративний позов мав бути залишений судом першої інстанції без задоволення. Також, з посиланням на Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, зазначає, що відповідно рішення комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО на ОСОБА_1 не надходило, що позбавляє управління можливості та законних підстав для поновлення виплати пенсії, довідка внутрішньо переміщеної особи не надавалась. Вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано ст. 256 КАС України, оскільки зобов'язання управління ПФУ негайно виконати рішення суду може призвести до зайвих витрат з Державного бюджету.

V. ОЦІНКА СУДУ

14. Надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з наступного.

15. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

16. Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VI (далі - Закон № 1058-VI).

17. Частиною 1 ст. 47 Закону № 1058-VI встановлено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема в інших випадках, передбачених частиною 1 статті 49 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

18. Пунктом 4.12 Постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Постанова № 22-1) передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

19. Відповідно до положень ст. 33 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

20. Позивач реалізувала своє право щодо вибору постійного місця проживання, перемістившись до м. Селидове, де зареєструвався за новою адресою у встановленому Законом порядку.

21. Доводи відповідача щодо розповсюдження на позивача положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706 є необгрунтвоаними, оскільки позивач з 04 травня 2017 року фактично проживає на підконтрольній українській владі території за зареєстрованим місцем проживання у м. Селидове та знятий з реєстрації у м. Донецьку.

22. Також безпідставними є посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» та Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на обліку внутрішньо переміщеної особи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, оскільки дані нормативно-правові акти регулюють правовідносини щодо здійснення соціальних виплат та порядок взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та жодним чином не застосовується до пенсійного забезпечення громадян, яке гарантується Конституцією України.

23. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що виплата належної позивачу пенсії має бути здійснена управлінням за його заявою на загальних підставах у порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VI.

24. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами попередніх інстанцій і погоджується з висновками щодо задоволення позовних вимог позивача про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії позивачу відповідно до його заяви та зобов'язання відновити нарахування виплати належної позивачу пенсії за віком.

25. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

26. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

27. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

28. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

29. Оцінюючи доводи скаржника, Суд виходить з того, що всі його доводи, викладені в касаційній скарзі, збігаються з доводами, викладеними у запереченнях проти позову та апеляційній скарзі, досліджувалися судами з наданням їм належної правової оцінки. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

30. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

31. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

32. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 28 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі № 242/3044/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб