Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2019 року

Київ

справа №826/14416/17

адміністративне провадження №К/9901/49177/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуГоловного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві)на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року (суддя Аверкова В.В.)та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року (колегія у складі суддів: Шурка О.І., Василенка Я.М., Степанюка А.Г.)у справі № 826/14416/17за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УКР МЕТ-ЦЕНТР» доГУ ДФС у м. Києвітретя особаДержавна податкова інспекція у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі)провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «УКР Мет-Центр» звернулось до суду з позовом до ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2017 року № 0003771402 в частині нарахування 257710,10 грн. податкових зобов'язань з податку на прибуток та 64427,52 грн. штрафних санкцій.

Зазначають, що податковий орган не визнав витрати позивача по господарським операціям з ТОВ «Сталь-Маркет», оскільки щодо останнього розслідується кримінальна справа за підозрою у фіктивному підприємництві.

Позов обґрунтований тим, що здійснення витрат за відповідними господарськими операціями підтверджено належними документами, а висновки податкового органу про їх фіктивність є передчасними та безпідставними, з огляду презумпцію правомірності правочину та відсутність вироку суду у відповідному кримінальному провадженні.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року позов задоволено.

Рішення судів обґрунтовані тим, що здійснення витрат за відповідними господарськими операціями підтверджено належними документами, а порушення кримінального провадження за ст.205-1 КК України не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Зміст доводів касаційної скарги зводиться до відтворення змісту акта перевірки та твердження про обов'язковість підтвердження витрат первинними бухгалтерськими документами.

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не подавав.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, згідно пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд справи буде проводитись в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судами встановлено, що за результатами проведеної ГУ ДФС у м. Києві перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року складено акт від 01 червня 2017 року № 216/26-15-14-02-03/37602837.

В акті вказано про порушення позивачем, серед іншого, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, статті 1, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 324661 грн.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням позивачем до складу витрат вартості операцій на суму 1482253 грн по взаємовідносинам із ТОВ «Сталь-Маркет», яке визнано банкрутом та щодо нього провадиться розслідування за попередньою кваліфікацією за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців).

Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 14 червня 2017 року № 0003771402 збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 391363 грн, в тому числі: за основним платежем - 324661 грн, за штрафними санкціями - 66702 грн.

Судами також встановлено, що ТОВ «УКР Мет-Центр» здійснює господарську діяльність у сфері оптової торгівлі металами та металевими рудами та має відповідну ліцензію серії АГ № 578665 (вид діяльності - заготівля, переробка металобрухту чорних металів).

ТОВ «Сталь-Маркет» також здійснює господарську діяльність у сфері оптової торгівлі металами та металевими рудами.

Згідно укладеного договору купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 21-11/14-м від 21 листопада 2014 року ТОВ «Сталь-Маркет» зобов'язується продати та передати у власність ТОВ «УКР Мет-Центр», а покупець, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити промисловий брухт та відходи чорних металів згідно ДСТУ 4121-2002 у кількості відповідно до актів прийняття - передачі підписаних між сторонами під час дії даного договору.

На підставі вказаного договору сторонами складені та підписані акти приймання металів, додаткові угоди із визначенням ціни та кількості металу, товарно-транспортні накладні та податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Оплата здійснювалась у безготівковій формі на банківський рахунок ТОВ «Сталь-Маркет».

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Сталь-Маркет» мали місце у 2014 році, тому до спірних відносин підлягають застосуванню норми Податкового кодексу (далі - ПК) України в редакції до 01 січня 2015 року.

Зокрема, згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі - в редакції до 01 січня 2015 року) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 ПК України статті визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судами, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сталь-Маркет» підтверджується договором, актами приймання товару, додатковими угоди із визначенням ціни та кількості металу, товарно-транспортними накладними, податковими накладними.

У податкового органу зауважень до вказаних документів немає.

Підставою вважати господарські операції фіктивними ГУ ДФС у м. Києві називає лише той факт, що у автоматизованій інформаційній системі ДФС міститься інформація про порушення кримінального провадження за фактом підроблення реєстраційних документів ТОВ «Сталь-Маркет» за ст.205-1 КК України.

Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що само по собі порушення кримінального провадження за ст.205-1 КК України, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано до суду будь-яких інших належних доказів нереальності спірних господарських операцій.

За таких обставин, висновки судів про задоволення позову є правильними, та доводами касаційної скарги не спростовуються.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду