Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ К/9901/5723/18 справа №826/20869/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Пасічник С.С., суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Аблова Є.В. від 17 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О., Твердохліб В.А. від 28 квітня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нокіан Шина» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нокіан Шина» (далі - позивач/Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003372280 від 09 серпня 2012 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначило, що висновки Інспекції щодо права Товариства при формуванні витрат другого кварталу 2011 року та наступних за ним періодів включення до їх складу лише сум від'ємного значення, які виникли як результат діяльності першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від'ємного значення попередніх податкових періодів, є безпідставними та ґрунтуються на неправильному застосуванні положень пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003372280 від 09 серпня 2012 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що при формуванні об'єкта оподаткування за другий квартал 2011 року та наступні за ним періоди враховується від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане за перший квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення, що увійшло до його складу з попередніх періодів, а тому Інспекція обмежила позивачу витрати, що мають бути враховані у складі валових витрат за відповідні періоди 2011 року, без дотримання вимог пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду Пасічник С.С. (суддя-доповідач), Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено документальну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт від 24 липня 2012 року №222/1-22-80-34453885, за висновками якого позивачем порушено, крім іншого, підпункт 12.1.1 пункту 12.1 статті 12, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункт 150.1 статті 150 з урахуванням пунктів 2, 3 підрозділу 4 Розділу XX перехідних положень Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства за II-IV квартали 2011 року та I квартал 2012 року всього у сумі 72323403,00 грн.

Суть встановленого порушення, як встановлено судами в ході розгляду справи, зводиться до того, що перевіркою відображених у рядку 06.6 Декларацій «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року» та у рядку 06.5 Декларацій «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік» за другий-четвертий квартали 2011 року та перший квартал 2012 року Товариство декларувало від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло протягом 2009 та 2010 років.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003372280 від 09 серпня 2012 року, яким зменшено Товариству суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 72323403,00 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про невідповідність вимогам чинного законодавства оскарженого податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що розділ III цього Кодексу («Податок на прибуток підприємств») набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

За правилами пункту 1 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України» розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно, правила врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів, в період до 1 квітня 2011 року регулювалися положеннями пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлювалось, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

У 2010 році норми пункту 6.1 статті 6 цього Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» застосовувалися з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону, які полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за перший квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Відносно регламентації питань врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у 2011 році пунктом 22.4 статті 22 Закону передбачалося, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Починаючи з другого кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Зазначене застереження слід розуміти таким чином, що розрахунок першого кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно річному розрахунку) за законом, який втрачав чинність, на що вказують і приписи абзацу 2 пункту 49.19 статті 49 Податкового кодексу України.

Наведені вище норми не містять положень (обмежень) щодо формування об'єкту оподаткування за наступні податкові періоди (після першого кварталу 2011 року) лише виходячи з результатів господарських операцій, проведених у першому кварталі 2011 року, та без врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з попередніх періодів.

Отже, до складу витрат другого календарного кварталу 2011 року та наступних за ним періодів підлягає включенню від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, причому розрахунок суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснюється з урахуванням без будь-яких обмежень сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, та тих, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин про відсутність між сторонами спору щодо правомірності формування від'ємного значення об'єкта оподаткування за попередні податкові періоди, правильними є висновки судів, що законодавством не передбачено можливості обмежити формування витрат другого кварталу 2011 року та наступних за ним періодів лише тими сумами від'ємного значення, які виникли як результат діяльності саме першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від'ємного значення попередніх податкових періодів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо правомірності включення Товариством до складу витрат другого кварталу 2011 року та наступних за ним періодів сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, та тих, що виникли протягом 2010 року, а тому обґрунтовано скасували податкове повідомлення-рішення №0003372280 від 09 серпня 2012 року та прийняли рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 360 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С.С. Пасічник

Судді: І.А. Васильєва

В.П. Юрченко