Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ К/9901/5385/18 820/1155/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 (суддя Лук'яненко М.О.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 (судді Катунова В.В., Ральченко І.М., Бершова Я.Г.)

у справі № 820/1155/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Лідіс»

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП Лідіс» (далі - позивач, ТОВ «НВП Лідіс») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, Індустріальна ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому просило суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.01.2015 № 0000042220.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.01.2015 № 0000042220. У задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 у справі № 820/1155/15 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 18.12.2014 по 31.08.2014 посадовою особою відповідача згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 17.12.2014 № 2246, направлення від 18.12.2014 № 2684 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «НВП «Лідіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «Гео-Ленд Лімітед», за результатами якої складено акт від 31.12.2014 № 4646/20-36-22-03-07/33605504 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження до сплати в бюджет суми податку на додану вартість всього в сумі 113 067 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 22.01.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 169 600,50 грн., в тому числі 113 067 грн. - за основним платежем та 56 533,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки від 31.12.2014 № 4646/20-36-22-03-07/33605504 підставами для визначення позивачу зазначеної суми грошового зобов'язання слугували висновки перевіряючого про безпідставність формування позивачем складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Гео-Ленд Лімітед», які, за твердженнями відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними. При цьому податковий орган посилався на податкову інформацію щодо вказаного суб'єкта господарювання, зокрема, на лист ДПІ у Київського районі м. Харкова від 27.10.2014 № 2505/7/20-36-22-0-09 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Г ОЛ Л» за серпень-вересень 2014 року». Крім цього, податковий орган посилається на недоліки податкової звітності платника податку, за якою неможливо підтвердити факт реальності господарських операцій з вказаним контрагентом.

Аналогічними доводами обґрунтована і касаційна скарга податкового органу.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладеного позивачем зі своїм контрагентом правочину, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, позивачем (покупець) 13.08.2014 укладено із ТОВ «ГЕО-ЛЕНД ЛІМІТЕД» (продавець) договір купівлі-продажу № 258, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в строк та на умовах, зазначеному договорі. Поставка товару проводиться на підставі підписаної сторонами специфікації, в якій вказується асортимент, вартість та кількість товару, у відповідності до заявок покупця.

Реальність виконання зазначеного договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: рахунком-фактури, видатковими накладними, податковими накладними.

Оплата по договору купівлі - продажу від 13.08.2014 року здійснювалась в повному обсязі шляхом списання коштів з рахунків позивача, що підтверджується платіжним дорученням.

Між позивачем (замовник) фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (перевізник) 22.03.2012 року укладено договір перевезення вантажу № 22031, за умовами якого перевізник зобов'язується організувати перевезення вантажу відправника у кількості вказаній у товарно-транспортній накладній, а замовник зобов'язується оплатити перевезення вантажу. Доставка вантажу підтверджується складеними товарно-транспортними накладними.

Послуги надані перевізником сплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями. На підтвердження виконання укладеного договору позивачем надано до суду акти здачі-прийому послуг, рахунком - фактури, талоном замовника.

Придбані товари за договором купівлі-продажу № 58 від 13.08.2014 року використано у господарській діяльності позивача, а саме: на виконання договору № 2208/14-1 від 22.08.2014 року, за умовами якого замовник (ТОВ «ВЕЙ-ЛІМІТЕД») доручає, а підрядник (позивач) зобов'язується виконати комплекс робіт по ремонту мостів, а замовник зобов'язується прийняти роботу та сплатити за неї.

Виконання умов вищевказаного договору підтверджується документами первинного обліку: договірною ціною, локальним кошторисом, відомістю ресурсів, актом приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних робіт, платіжним дорученням , податкові накладні.

Таким чином, в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Виходячи з наведеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «ГЕО-ЛЕНД ЛІМІТЕД» за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення. Контрагент позивача на час господарських взаємовідносин з позивачем був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Крім того, окремі дефекти первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не можуть слугувати підставою для висновків податкового органу про нереальність господарської операції.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 у справі № 820/1155/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко