Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ К/9901/1626/18 818/1865/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 818/1865/15

за позовом Приватної фірми «Валентина» до старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Товстого Володимира Володимировича, Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, за участю третіх осіб: Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», ОСОБА_2, про визнання дій незаконними, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Приватної фірми «Валентина» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду прийняту 15 вересня 2015 року у складі колегії суддів: головуючого - Калитки О.М., суддів: Кононенко З.О., Бондара В.О.,

в с т а н о в и в :

В червні 2015 року Приватної фірми «Валентина» (далі - ПФ «Валентина», позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом в старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Товстого В.В. (далі - відповідач), Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі - ВДВС Сумського МУЮ), за участю третіх осіб: Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», ОСОБА_2, в якому просила: визнати дії Старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, Товстого В.В. у частині складання акту опису та арешту майна від 21 травня 2015 року проведеного за адресою: м. Суми, площа Незалежності, 8 - неправомірними.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що старшим державним виконавцем ВДВС Сумського МУЮ було проведено опис та арешт майна ПФ «Валентина» зі складенням акту опису та арешту майна від 21 травня 2015 року. Позивач вважає, що цей акт складений з порушенням законодавства та з порушенням прав ПФ «Валентини» та третіх осіб.

Так, на думку позивача, в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» йому належним чином не направлялись: постанова про відкриття виконавчого провадження, акт опису й арешту майна, повідомлення про дату та час проведення опису та арешту майна. Відповідно, не отримавши їх, позивач був позбавлений можливості скористатись передбаченим Законом правом на оскарження дій та процесуальних документів державного виконавця.

Також позивач стверджує, що державний виконавець описуючи майно не встановив кому належить нерухоме майно. Як вбачається з акту, він оформлений з порушенням, про що свідчать відсутність підпису як боржника так і самого стягувача. Спірний акт від 21 травня 2015 року складений з порушенням пункту 4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки не містить його відмінні ознаки, а саме: метраж, розмір, форми, виду, кольору, товарного знаку, виробничої марки, дати випуску, ступеню зносу тощо, а вказано тільки назви предметів та їх кількість, взагалі не проведена оцінка згаданих предметів. ПФ «Валентина» не надали змогу бути присутньою під час складання акту опису та арешту майна, у зв'язку з чим у ПФ «Валентина» була відсутня реальна можливість захистити свої законні права та інтереси, висловити заперечення та довести до відома державного виконавця та стягувача про те, що майно, яке знаходиться у спірному приміщенні, належить третім особам.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 30 червня 2015 року позов задовольнив повністю.

Визнав неправомірними дії Старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Товстого В.В. щодо складання акту опису та арешту майна від 21 травня 2015 року проведеного за адресою м. Суми, площа Незалежності, 8.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 вересня 2015 року, постанову Сумського окружного адміністративного суду постановою від 30 червня 2015 скасував, та прийняв нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументуючи вимоги касаційної скарги позивач звертає увагу на те, що дії відповідача по проведенню опису та арешту майна в нежитловому приміщенні за адресою м. Суми, площа Незалежності, 8 та відповідно складанню акта від 21 травня 2015 року, є такими що не відповідають вимогам законодавства та порушують права ПФ «Валентина». Так, відповідач не попередив боржника про час та місце проведення опису та арешту майна, крім того спірний акт складений з грубим порушенням пункту 4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки не всі зазначені в ньому предмети містять опис відмінних ознак, вказано тільки назви предметів та їх кількість, в результаті чого стає неможливим ідентифікувати зазначене майно. За таких обставин позивач вважає що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції не проаналізував належним чином висновки суду першої інстанції та не надав їм правової оцінки, що потягло за собою незаконне скасування рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що на виконанні у ВДВС Сумського МУЮ знаходиться зведене виконавче провадження № 43728635 до складу якого входить 8 (вісім) виконавчих проваджень ВП40976788; ВП 40977025; ВП 40977283; ВП 40977353; ВП 40977429; ВП -1982494; ВП 41982552; ВП 44885651 з примусового виконання виконавчих листів Новозаводського районного суду м. Чернігова про стягнення з ПФ «Валентина» на користь ПАТ «Альфа - Банк» боргу, наказів Господарського суду Сумської області про стягнення з ПФ «Валентина» на користь ТОВ «Сумитеплоенерго» боргу, та на користь Сумської міської ради боргу.

21 травня 2015 року до ВДВС Сумського МУЮ надійшла заява від стягувача ПАТ «АЛЬФА БАНК», з повідомленням про те, що нежитлові приміщення загальною площею 819,1 кв.м. за адресою: місто Суми, площа Незалежності,8 перейшли у власність ПАТ «Альфа-Банк» на підставі свідоцтва від 27 квітня 2015 року та за вищевказаною адресою знаходиться рухоме майно боржника ПФ «Валентина», в цій заяві стягувач просив здійснити опис даного рухомого майна.

В рамках вказаних виконавчих проваджень 21 травня 2015 року було складено Акт опису та арешту майна відповідно до якого було описано рухоме майно, що належить ПФ «Валентина» за адресою місто Суми, площа Незалежності, 8. (нежитлове приміщення загальною площею 819,1 кв.м. яке належить ПАТ «Альфа-Банк» на підставі свідоцтва від 27 квітня 2015 року), яке раніше належало ПФ «Валентина», згідно рішення Господарського суду Сумської області від 10 вересня 2007 року, ухвали Господарського суду Сумської області від 18 вересня 2007 року, що були зареєстровані в КП «Сумське МБТІ» 19 жовтня 2007 року за № 1011 та договору іпотеки № /1 від 08 листопада 2007 року. Дане майно згідно акту опису й арешту майна від 21 травня 2015 року було передано на зберігання ПАТ «Альфа-Банк» в особі ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що проведення опису та арешту майна юридичної особи повинно здійснюватися у присутності представника боржника, і лише якщо участь такого представника неможлива державний виконавець може описати майно без його участі відповідно до п.п. 5.6.9. Інструкції про проведення виконавчих дій, яка визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що державним виконавцем під час проведення опису та арешту майна в нежитловому приміщенні за адресою м. Суми, площа Незалежності,8 та відповідно складання акта від 21 травня 2015 року дотримано вимоги чинного законодавства, а тому позовні вимоги Приватної фірми «Валентина» задоволенню не підлягають.

З такими висновками суду апеляційної інстанції Верховний Суд погодитись не може, та зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон № 606-XIV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно зі статтею 12 цього ж Закону, сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження, зокрема, мають право брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження.

Відповідно до статті 57 Закону № 606-XIV, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника.

На виконання Закону № 606-XIV, розроблена та затверджена наказом Міністерства юстиції від 15 грудня 1999 року № 74/5 Інструкція про проведення виконавчих дій (що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), яка визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку (далі по тексту Інструкція № 74/5).

Відповідно до п.п. 5.6.9. Інструкції № 74/5, відсутність боржника не може бути перешкодою для проведення опису майна. У таких випадках опис майна громадян здійснюється в присутності його представника, одного з повнолітніх членів сім'ї боржника, а за їх відсутності - за участю представника житлово-експлуатаційної організації або представника органів державної влади та місцевого самоврядування (при цьому державний виконавець зобов'язаний не пізніше наступного дня направити копію акта опису й арешту майна боржнику). Опис майна боржника - юридичної особи здійснюється у присутності представника боржника.

Якщо провести опис майна боржника - юридичної особи за участю його представника неможливо, то державний виконавець може описати майно без його участі. Після проведення такого опису державний виконавець зобов'язаний не пізніше наступного дня направити копію акта опису й арешту майна боржникові.

З аналізу перелічених вище норм, вбачається, що проведення опису та арешту майна юридичної особи повинно здійснюватися у присутності представника боржника, і лише якщо участь такого представника неможлива державний виконавець може описати майно без його участі.

Отже, з огляду на вимоги п.п. 5.6.9. Інструкції № 74/5, твердження відповідача про те що чинним законодавством не передбачено обов'язку державного виконавця повідомляти боржника про проведення опису майна є безпідставним.

Судами встановлено, що всупереч вимогам п.п. 5.6.9. Інструкції № 74/5 старший державний виконавець Товстий В.В. не повідомляв ПФ«Валентина» про дату та час проведення опису та арешту майна, внаслідок чого боржника було позбавлено прав передбачених статтею 12 Закону № 606-XIV, зокрема, бути присутнім та брати участь у здійсненні виконавчих дій.

Процедуру та послідовність дій державного виконавця по опису та арешту майна боржника більш детально врегульовано пунктом 4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі по тексту - Інструкція № 512/5). Так, відповідно до п. 4.2. Інструкції № 512/5, опис та арешт майна боржника здійснюються в такій послідовності: після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані:

а) назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

б) якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;

в) якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;

г) прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);

ґ) відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;

д) якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;

е) зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

Аналогічні норми містить і п.п.5.6.6. Інструкції № 74/5.

Як вбачається з матеріалів справи і ці обставини встановлені судом першої інстанції, що спірний акт від 21 травня 2015 року складений з порушенням пункту 4.2 Інструкції № 512/5, оскільки не всі зазначені в ньому предмети містять опис відмінних ознак, а саме: метраж, розмір, форми, виду, колір, товарного знаку, виробничої марки, дати випуску, ступеню зносу тощо, а вказано тільки назви предметів та їх кількість, в результаті чого стає неможливим ідентифікувати зазначене майно.

Частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV, визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Колегія суддів, з урахуванням вищезазначених обставин, обґрунтування вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву позивача, оскільки дії відповідача по проведенню опису та арешту майна в нежитловому приміщенні за адресою м. Суми, площа Незалежності,8 та відповідно складанню акта від 21 травня 2015 року є такими що не відповідають вимогам законодавства та порушують права ПФ «Валентина».

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, враховуючи те, що рішення суду першої інстанції постановлено на підставі повно і всебічно з'ясованих обставинах справи, підтверджених доказами які були дослідженні в ході судового розгляду, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року підлягає скасуванню, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 242, 341, 342, 345, 349, 352, 355 - 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Приватної фірми «Валентина» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року - скасувати.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець