Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ К/9901/5342/17 810/1960/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуКиєво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2016 року (суддя О.В. Басай)та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (колегія у складі суддів: О.М. Ганечко, Н.М. Літвіна, А.Ю. Коротких)у справі №810/1960/16 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» доГоловного управління Державної казначейської служби України у Київській області, Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області прозобов'язання вчинити дії та стягнення пені, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило зобов'язати Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» суми податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 64020,00 грн. та стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 11 червня 2013 року по 02 вересня 2016 року у розмірі 40156,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно пунктів 200.7, 200.8 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про його повернення, подає органу державної податкової служби відповідну податкову декларацію та заяву про повернення такої суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, та розрахунок суми бюджетного відшкодування. Проте, податковий орган протиправно, діючи всупереч статті 200 Податкового кодексу України, не подав до органу казначейської служби висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а оскільки невідшкодована позивачу сума бюджетного відшкодування набула статусу бюджетної заборгованості, відповідно вона підлягає стягненню з урахуванням заявленої позивачем до стягнення пені.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтував свої висновки тим, що податковим органом не наведено жодних обставин, що могли б слугувати підставою для відмови у наданні позивачу бюджетного відшкодування ПДВ та, відповідно, підставою для неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про таке відшкодування, а відтак відповідачем не доведено суду правомірності своєї бездіяльності щодо неподання такого висновку.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неврахування судами того, що, по-перше, Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не повинна була надавати висновок про бюджетне відшкодування органові державної казначейської служби, оскільки документи податкової звітності позивача за липень 2011 року були вилучені їх підрозділом - податковою міліцією. По-друге, позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області заяву про приєднання до касаційної скарги податкового органу або відзив на касаційну скаргу не надало.

Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22 липня 2011 року позивачем до податкового органу була подана податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2011 року, де у рядку 23.1 було заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 64020,00 грн.

З вказаною податковою декларацією позивачем також подано Довідку про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та не підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового звітного періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року), розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року).

Податковим органом проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Васт-Транс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 року, результати якої оформлено довідкою від 18 жовтня 2011 року №1110/23-3/30367782, згідно висновків якої підтверджено відображене товариством бюджетне відшкодування у декларації з ПДВ за липень 2011 року в сумі 64020,00 грн.

Позивач неодноразово звертався до податкового органу з запитами про надання інформації щодо відшкодування Товариству бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а саме: від 10 жовтня 2013 року №788-790, від 21 липня 2015 року №279, від 19 травня 2015 року №83, від 19 травня 2015 року №88, від 04 червня 2015 року №108.

У відповідь на запит позивача, контролюючий орган листом від 28 серпня 2015 року за №2339/10-13-09-02 повідомив, що на підставі постанови слідчого від 22 лютого 2012 року в рамках кримінальної справи №13-9131 вилучено податкову звітність позивача за період 2010-2012 років.

Листом Міністерства доходів і зборів України від 29 серпня 2013 року за №9989/6/99-99-01-01-15 підтверджено наявність станом на 01 січня 2013 року по ТОВ «Васт-Транс» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 3629600,00 грн., з яких по сумі - 1482100,00 грн. документи вилучено слідчим відділом податкової міліції ДПІ у Києво-Святошинському районі.

Згідно з відповіді Прокуратури Київської області від 18 вересня 2013 року №07/1-2373 визначене бюджетне відшкодування по ТОВ «Васт-Транс» не проводиться з причини відсутності матеріалів (вилучених слідчим), що дають законні підстави для проведення бюджетного відшкодування.

Згідно відповіді Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Києво-Святошинському районі від 01 березня 2016 року вих. №600/10-13-09-02 під час розслідування кримінальної справи №13-9131 відповідно до протоколу виїмки вилучено документи стосовно ТОВ «Васт-Транс»: довідка про результати камеральної перевірки ТОВ «Васт-Транс» код ЄДРПОУ 30367782 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за липень 2011 року №1611502/30367782 від 06 жовтня 2011 року на 3 арк.; довідка про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Васт-Транс» (код ЄДРПОУ 30367782) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за липень 2011 року №1110/23-3/30367782 від 18 жовтня 2011 року на 6 арк.; довідка у формі висновку №177/1502/30367782 від 27 жовтня 2011 року на 3 арк.; довідка у формі висновку №181/1502/30367782 від 22 листопада 2011 року на 3 арк.

Однак, всупереч статті 200 Податкового кодексу України податкова інспекція не подала до органу казначейської служби до 23 жовтня 2011 року висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету в сумі 64020 грн.

Вирішуючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на положення підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 та статті 200 Податкового кодексу України, дійшли правильного висновку, що у разі підтвердження податковим органом під час перевірки сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, орган Державного казначейства України видає платнику податку суму бюджетного відшкодування зазначену у висновку, поданому йому податковим органом у п'ятиденний строк після закінчення перевірки. Однак податковим органом вказаний обов'язок виконаний не був.

Також цілком обґрунтовано суди вказали на те, що не можна визнати слушними посилання податкового органу, як на підставу для відмови у відшкодуванні ПДВ та надісланні висновків про суми бюджетного відшкодування ПДВ до органу казначейської служби, на вилучення в рамках кримінальної справи №13-9131 документів податкової звітності позивача за липень 2011 року, оскільки такі дії були вчинені 22 лютого 2012 року, проте відображене товариством бюджетне відшкодування у декларації з ПДВ за липень 2011 року в сумі 64020,00 грн. вже було підтверджене 18 жовтня 2011 року.

Зважаючи на викладене та приймаючи до уваги, правильно враховану судами позицію Верховного Суду України (судові рішення: від 16.09.2015 по справі №2а/0570/6950/2011, від 17.11.2015 у справі №2а-18442/11/2670, від 24.11.2015 у справі №816/1229/14, від 02.12.2015 у справі №826/17403/14, а також 12.07.2016 у справі №826/2184/15), обґрунтованим є зобов'язання податковий орган подати до органу казначейської служби висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, не відшкодовані платнику податку протягом встановленого строку суми, вважаються бюджетною заборгованістю, за стягненням яких платник податку має право в будь-який момент після виникнення такої бюджетної заборгованості звернутися до суду та нарахувати пеню на суму такої заборгованості.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для стягнення загального розміру пені, яку має право отримати позивач.

Насамкінець, зважаючи на неодноразові звернення позивача із запитами до податкового органу, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами правильно враховані обставини, що обумовлюють поважність та обґрунтованість причин пропущення строку звернення до суду.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.А.Васильєва С.С.Пасічник