Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ К/9901/5312/17 804/4126/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 (суддя Сидоренко Д.В.)

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 (судді Суховаров А.В., Головко О.В., Ясенова Т.І.)

у справі № 804/4126/16

за позовом Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області

до ОСОБА_2

про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року Верхньодніпровська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - позивач, Верхньодніпровська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ), в якому просила суд стягнути з ОСОБА_2 транспортний податок в сумі 25 000 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 та відмовлено у задоволенні адміністративного позову з підстав неузгодженості грошового зобов'язання.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що оскільки відповідачем самостійно не сплачено суму грошового зобов'язання з транспортного податку за податковим повідомлення-рішенням від 09.06.2015 № 220-17, то податковим органом було сформовано та направлено ОСОБА_2 податкову вимогу. Після направлення податкової вимоги, відповідачем податкового боргу сплачено не було, що слугувало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення такого боргу.

Відповідач процесуальним правом надати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2017 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового кодексу України (транспортний податок) не може мати місце у 2015 році, а відтак у податкового органу не було підстав для стягнення податкового боргу за таким видом податку.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що суд першої інстанції безпідставно вдався до оцінки законності податкового повідомлення-рішення від 09.06.2015 № 220-17 про нарахування відповідачу транспортного податку та відмовив у задоволенні позовних з підстав неузгодженості грошового зобов'язання, за яким податковий орган звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

За правилами абзацу четвертого пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09.06.2015 № 220-17.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що грошове зобов'язання за податковим повідомлення-рішенням від 09.06.2015 № 220-17 є неузгодженим грошовим зобов'язанням, а відтак не може вважатися податковим боргом в розумінні положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Відтак, звернення податкового органу до суду з позовними вимогами про стягнення податкового боргу є передчасним, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко