Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ К/9901/1851/17 686/5227/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Анцупової Т. О.,

суддів: Берназюка Я. О., Кравчука В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 686/5227/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 липня 2017 року (прийняту у складі судді Стефанишина С. Л.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року (прийняту у складі колегії суддів Матохнюка Д.Б., Боровицького О. А., Сапальової Т. В.),

І. ПРОЦЕДУРА

1. У березні 2017 року ОСОБА_1, звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, у якому просить:

- визнати протиправними дії управління пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії з 01 грудня 2015 року відповідно до довідки від 16 вересня 2016 року № 6151;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому з 01 грудня 2015 року здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії) у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» за посадою, з якої була призначена пенсія, відповідно до довідки від 16 вересня 2016 року № 6151 із розрахунку 80% від суми заробітної плати.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що законодавство, чинне на час виходу позивача на пенсію, передбачало право на перерахунок пенсії, який збільшує її розмір у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям на відповідній посаді, з якої було призначено пенсію, а тому відмову Пенсійного фонду у такому перерахунку на підставі звернення у 2016 році позивач вважає протиправною.

3. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2017 року адміністративний позов в частині періоду з 01 грудня 2015 року по 15 вересня 2016 року залишено без розгляду з огляду на пропуск позивачем без поважних причин шестимісячного строку звернення до суду з позовом за вказаний період.

4. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

5. Приймаючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що правові підстави для перерахунку пенсії позивачу на підставі статті 37-1 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (у відповідній редакції) відсутні, оскільки на час звернення позивачки із заявою про перерахунок пенсії внесено зміни, які набрали чинності 01 січня 2015 року, в статтю 37-1 Закону України «Про державну службу», що регулює порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців та фактично скасовано норми законодавства, які визначали право особи на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою та підстави для такого перерахунку.

6. 21 грудня 2017 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у справі №686/5227/17.

7. У поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у даній справі, а також прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

8. Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2017 року у зазначеній справі було відкрито провадження та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу. Станом на дату ухвалення даного судового рішення відповідач не подав відзиву до суду касаційної інстанції.

9. Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2017 року у зазначеній справі задоволено клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору та відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги до закінчення касаційного провадження у справі.

10. В касаційній скарзі не було заявлено інших клопотань.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з червня 2005 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФ України у м. Хмельницькому та отримує пенсію згідно Закону України «Про державну службу» в розмірі 80 % заробітної плати державного службовця. До виходу на пенсію вона займала посаду заступника завідуючого відділу субсидії Хмельницької міської ради.

12. 16 вересня 2016 року, у зв'язку із збільшенням розміру посадового окладу працюючого державного службовця на посаді заступника завідуючого відділу субсидії Хмельницької міської ради, позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому із заявою про перерахунок їй пенсії згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради від 16 вересня 2016 року №6151.

13. 20 вересня 2016 року листом №630/д-12 позивачу відмовлено у перерахунку її пенсії із посиланням на те, що відповідно до п. 5 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 №213 VIII передбачено, що з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому з 01 червня 2015 року пенсії за вищевказаним законом не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року, який набрав чинності 01 січня 2015 року, були внесені зміни до Закону України «Про державну службу», зокрема, статтю 37-1 викладено в новій редакції, згідно якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

14. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходили з наступного.

16. Відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на час призначення пенсії) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

17. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

18. У зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» 28 грудня 2014 року №76-VIII текст статті 37-1 викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України».

19. Пунктом 4 та 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», в редакції, яка була чинна до 15 грудня 2015 року, було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року №432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

20. Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.

21. Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» з 01 грудня 2015 року встановлені нові розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери.

22. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка діє з 01 грудня 2015 року, було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865, а саме, виключено п. 4, яким було визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу» .

23. Судами наголошено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013, регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.

24. Отже, з 15 грудня 2015 року чинним законодавством України не визначено суб'єктивного права, і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу».

25. На час звернення позивача до управління Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.

26. Крім того, суди зазначили про те, що з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889 (далі Закон №889) статтею 90 якого визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

27. Водночас, згідно із п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 Закон №3723, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 Закону №889 визнано таким, що втратив чинність.

28. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

29. З огляду на викладене, у Пенсійного фонду на момент звернення позивача із заявою про перерахунок її пенсії, не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати.

30. Разом з тим, суди звернули увагу на те, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії не призвела до зменшення розміру пенсії позивача, яка нею отримувалась до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.

31. Надаючи оцінку встановленим фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, апеляційний суд також звернув увагу на наступне.

32. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

33. При вирішенні спірних правовідносин апеляційний суд також врахував й правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

34. Водночас апеляційний суд відмітив, що у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

35. У свою чергу Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення №20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. У п. 2.2 вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) (254к/96-ВР ). У Рішенні від 2 березня 1999 року №2-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України.

36. За наведених підстав, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача згідно ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» і постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 (в редакціях чинних на момент призначення позивачу пенсії), у зв'язку зі збільшенням заробітної плати.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

37. Аргументуючи вимоги касаційної скарги позивач звертає увагу на те, що до правовідносин сторін не можуть бути засновані положення Закону «Про державну службу» № 889-VІІІ, що набув чинності з 01 травня 2016 року, оскільки цим Законом на сьогодні регулюються питання пенсійного забезпечення державних службовців у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення із набуттям чинності цього Закону, тобто із 01 травня 2016 року, а відтак не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ним чинності, що не позбавляє позивача права на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати державного службовця за відповідною посадою, з якої призначено пенсію. Крім того, звуження змісту та обсягу прав на пенсійне забезпечення шляхом прийняття нових законів або шляхом внесення змін до чинних законів, відповідно до вимог статті 22 Конституції України, не допускається.

38. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій прийняли необґрунтовані та помилкові рішення щодо відмови у позові.

V. ОЦІНКА СУДУ

39. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що всі зазначені доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

40. Крім того, Верховний Суд України у постанові від 07 листопада 2017 року у справі № 21-953а17 за позовом ОСОБА_2 до Олександрійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про визнання протиправною відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання провести перерахунок пенсії висловив свою позицію стосовно перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» та Закону України «Про державну службу» № 889-VIII. Суд вказав на відсутність правових підстав перерахунку з 01 грудня 2015 року пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

41. Посилання заявника на порушення ст. 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, оскільки Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, зокрема і у контексті поняття звуження змісту та обсягу прав на пенсійне забезпечення.

42. На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників Конституційний Суд України, вказав, зокрема, у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, у якому вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

43. До того ж ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 №889-VIII, не визнана неконституційною Конституційним Судом України.

44. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що з 01 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

45. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

46. Відповідно до ч. 1 - 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

47. Частиною 1 ст. 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

48. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні

49. Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2017 року у зазначеній справі відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги до закінчення касаційного провадження у справі, а тому несплачений скаржником судовий збір у розмірі 768 грн за подання касаційної скарги підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

50. З огляду на результат касаційного розгляду, судовий збір підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (29000, АДРЕСА_1; Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 768 грн (сімсот шістдесят вісім гривень) за подання касаційної скарги у справі 686/5227/17 (розрахунковий рахунок 31213207700007, отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у місті Києві, код класифікації доходу бюджету: 22030102. « 101; судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), номер справи (чи номер касаційного провадження), Верховний Суд».

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. О. Анцупова

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя В. М. Кравчук